Рішення № 71865974, 23.01.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І.

Справа № 644/5786/17

Провадження № 2/644/666/18

23.01.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

23 січня 2018 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Горчакової О. І.,

при секретарі судових зсідань – ОСОБА_1,

за участю:

позивача – ОСОБА_2, представника позивача – ОСОБА_3,

відповідач – ТОВ «Єврокар Україна» не прибув,

3-я особа на боці позивача без права самостійних вимог – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Єврокар Україна» - «Про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів» (далі за текстом ТОВ «Єврокар Україна»), -

встановив:

13.09.2017 року за вхідним № 29815/А до канцелярії Орджонікідзевського районного суду міста Харкова надійшов вказаний позов (т.1 а.с. 1).

02.10.2017 року постановлена Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху (т.1 а.с. 34).

18.10.2017 року постановлена Ухвала суду про відкриття провадження по справі (т.1 а.с. 45).

Позивач прохає:

1. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 27237 від 11.07.2017 року, укладений між гр. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805);

2. стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти: авансовий внесок в сумі 48059 гр. 00 коп.;

3. стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти: банківська комісія в сумі 1441 гр. 68 коп.;

4. стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти: збитки в сумі 49497 гр. 68 коп.;

5. стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) грошові кошти: моральну шкоду в сумі 10000 гр.00 коп.

Вимоги мотивовані тим, що 11.07.2017 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 2723, предметом згідно якого є автомобіль Ford Transit Trend, колір – срібло, вартістю 246 000 грн 00 коп., 2015 року випуску. Представник відповідача ОСОБА_5 роз’яснила, що в Договорі слід узгодити придбання іншого автомобіля Ford Conect за сумою 480 559 грн. 00 коп. бо у не врегульовані питання оподаткування обраного ним автомобіля. Ці обставина підтвердить і ОСОБА_4, яка була присутня при укладенні Договору. На виконання умов вказаного договору Позивач цього ж дня, 11.07.2017, сплатив авансовий платіж в сумі 48059 грн. 00 грн., платіж здійснила ОСОБА_4 – його дружина. Далі вказує, що Відповідач обманим шляхом спонукав Позивача сплатити грошові кошти, сума яких точно відповідає розміру комісії за організацію Договору, виходячи з вартості автомобіля, вказаного в Договорі. Посилається на не невиконання Відповідачем обов’язку з передачі автомобіля чи повернення сплаченого авансового платежу, чим заподіяна матеріальна та моральна шкода Позивачеві, - вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, бо у добровільному порядку спір не вирішено (т.1 а.с. 1- 5).

Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги за позовом підтримали з наведених в ньому мотивів.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, правом подати заперечення/відгук чи участю представника у судовому засіданні – не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, врахувавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, їх доводи і заперечення та надані докази, оцінивши їх, виходив з наступного.

Судом установлено, що 11.07.2017 року між ОСОБА_2, позивачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», відповідачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 2723, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача автомобіль Ford Transit Trend, колір – срібло, вартістю 246 000 грн 00 коп., 2015 року випуску, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені даним договором платежі (т.1 а.с. 8-16).

Пунктами 8.2, п. 9.1., 9.2, 9.7 Договору зазначено, що вартість предмета лізингу погоджено сторонами у 480 559 грн. 00 коп., авансовий платіж визначено в розмірі 23% вартості предмета лізингу, комісія за організацію договору встановлена у розмірі 10 % вартості предмета лізингу, комісія за передачу 3% вартості предмета лізингу.

Згідно п. 10.3 Договору на момент укладання даного Договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного Договору становить 11 078 грн. 97 коп. (а.с. 12).

Пунктами 3.1.1., 3.3.1., 3.3.3. Договору встановлено, що лізингодавець зобов'язаний придбати предмет лізингу, який визначений лізингоодержувачем, в порядку та на умовах даного Договору та інших письмових домовленостей між сторонами. До отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку передбаченим договором, сплатити передбачені даним договором платежі; у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5. ст. 9 даного Договору.

Згідно з п. 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в. п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається.

На виконання умов договору фінансового лізингу 11.07.2017 року на адресу ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» було сплачено авансові платежі згідно договору фінансового лізингу № 2723 від 11.07.2017 року в розмірі 48059,00 грн. і сплачено при цьому банківську комісію в сумі 1441,68 грн.00 коп.(т.1 а.с. 20).

В подальшому ТОВ «Єврокар Україна» повідомила позивача про неможливість виконання умов договору та купівлі предмету лізингу у специфікації, визначеній договором.

19.05.2017 року позивач прохав ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА» повернути йому сплачені на виконання умов договору від 11.07.2017 року. Кошти в добровільному порядку не повернуті.

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року по справі № 6-2766цс15, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В ч. 1 ст. 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В ст. 6 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З системного аналізу приведених норм права, суд приходить до висновку, що нотаріальне не посвідчення укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 11.07.2017 року № 2723 тягне за собою його нікчемність.

За приписами ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх .

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

В ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Суд вважає, що положеннями договору фінансового лізингу, укладеного 11.07.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЄВРОКАР УКРАЇНА», обмежені права позивача, як споживача, передбачені Законами України «Про захист прав споживача», «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, розширені права лізингодавця з одночасним звуженням його обов'язків, не зазначені відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, не міститься положень дострокової сплати лізингових платежів, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору на шкоду споживача, є несправедливими, порушують вимоги чинного законодавства та завдають шкоди споживачеві.

Судом ураховані і вимоги Закону, а саме:

В ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно вимог п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Суд вважає, що визнання недійсними положень договору лізингу окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір має бути визнаний недійсним в цілому.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В п. 3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовна вимоги про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди підлягає задоволенню частково на суму 3000.00 грн. 00 коп., оскільки в ході судового розгляду справи позивачем та його представником не було надано доказів, що давали б суду змогу визначити обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_2, тривалості та можливості відновлення немайнових втрат, яких він зазнав у зв’язку з порушенням прав; стан його здоров'я, тощо.

В частині позовних вимог про стягнення збитків суд відмовляє у їх задоволенні, бо не доведено Позивачем наявність збитків та коло осіб, що їх спричинили.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційна до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем судовий збір не сплачено при подачі позову, а тому – судовий збір підлягає стягненню із Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 215, 216, 600, 627, 806 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Єврокар Україна» - «Про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів» – задовольнити частково.

Визнати недійсними договір фінансового лізингу від 11.07.2017 року № 2723, укладений між ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ««Єврокар Україна» - «Про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099 м. Київ вул. Бориспільська буд.9 корпус 57, 6-й поверх офіс 57/1) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2): грошові кошти - авансовий внесок в сумі 48059 гр. 00 коп. (сорок вісім тисяч п’ятдесят дев’ять гривень 00 копійок); грошові кошти - банківську комісію в сумі 1441 гр. 68 коп. (одна тисяча сорок одна гривня 68 копійок); грошові кошти - моральну шкоду в сумі 3000 гр.00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок);

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099 м. Київ вул. Бориспільська буд.9 корпус 57, 6-й поврех офіс 57/1) на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням п. 15.5 ч. 1 перехідних положень ЦПК України в (в редакції від 15.12.2017 р.) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.І. Горчакова