Рішення № 71864652, 25.01.2018, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року Провадження №2/425/4/18

Справа №425/228/17

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Москаленко В.В.

за участю секретаря Окрошко О.О. ,

без участі сторін , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 вказавши наступне.

У січні 1986 року вона познайомилась з ОСОБА_3 і вони почали проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належить їй. Шлюб з ОСОБА_3 вони не реєстрували.

З 1994 року вона зареєструвалась як фізична особа-підприємець, та почала займатися підприємницькою діяльністю.

На початку 2008 року, у період проживання з ОСОБА_3, вона вирішила придбати за свої кошти, які вона заробила працюючи приватним підприємцем, однокімнатну квартиру.

24.01.2008 року вона уклала з «Агенством нерухомості» ФОП ОСОБА_4 договір на інформаціонно-консультативне обслуговування з проханням знайти в місті Рубіжне необхідну квартиру та допомогти її придбати.

30.01.2008 року було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира була зареєстрована на ОСОБА_3, оскільки на той час вона мала у власності нерухоме майно. Вартість вищезазначеної квартири та усі нотаріальні витрати були сплачені особисто нею.

З моменту придбання спірної квартири до дня смерті ОСОБА_3- 11.12.2016 року, вони продовжували проживати в ІНФОРМАЦІЯ_2.

За період часу з 1986 року по день смерті ОСОБА_3 вони проживали разом як подружжя, були пов,язані спільним побутом, вели спільне господарство, об,єднували зароблені кожним з них кошти та витрачали їх разом за взаємною згодою, мали взаємні права та обов,язки, що притаманно сім,ї з огляду на її визначення в статті 3 Сімейного кодексу України.

Просить встановити факт проживання однією сім”єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, 29.07.1949 року, який помер 11.12.2016 року та ОСОБА_1, 08.08.1951 року в період з січня 1986 року по день смерті ОСОБА_3 - 11.12.2016 року. Визнати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 11.12.2016 року та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

У судове засідання позивач та її представник не з,явилися, надали суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили справу розглянути в їх відсутність.

Відповідач у судове засідання не з,явилася, надала суду заяву в якій позовні вимоги визнала, просила справу розглянути в її відсутність.

25.01.2018 року позивач, її представник та відповідач надали суду заяви, в яких просили справу розглянути в їх відсутність.

У судових засіданнях, які проводилися раніше, позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду аналогічні пояснення по суті заявлених вимог.

Відповідач в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог в разі, якщо їй буде виплачено позивачем половину вартості спірної квартири.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з позивачем вони товаришували сім,ями. Позивач тривалий час працює на ринку, продає штучні квіти. Їй відомо, що зароблені гроші вона відкладала, а потім придбала спірну квартиру. ОСОБА_3, в той час коли позивач працювала на ринку, вів домашнє господарство та допомагав позивачу з вивозом та розкладанням товару на ринку. Гроші в їх сім,ї заробляла позивач, а ОСОБА_3 отримував невелику пенсію. Коли ОСОБА_3 захворів, позивач відвезла його на лікування до міста Київа. Лікування ОСОБА_3 оплачувала позивач.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що з позивачем вони сусіди у будинку по вулиці Будівельників у місті Рубіжне Луганської області з 1990 року, товаришували. Весь час їх знайомства, позивач проживала разом з ОСОБА_3 однією сім,єю. Підтвердила той факт, що позивач тривалий час працює на ринку. Їй не відомо, за чиї кошти була придбана спірна квартира.

Свідок ОСОБА_7 пояснила в судовому засіданні, що вона колишня дружина ОСОБА_3 та мати відповідача у справі. Підтвердила той факт, що позивач проживала разом з ОСОБА_3 з 1984 року до дня його смерті. Про спірну квартиру їй стало відомо від друзів ОСОБА_3, після його смерті. Роки за два до смерті, ОСОБА_3 їй при зустрічі казав про те, що він придбав квартиру та має намір заповідати її онуку- сину відповідача.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що з батьками відповідача, коли вони проживали разом, він дружив сім,ями. Він був у спірній квартирі ОСОБА_3 один раз. Він його туди запросив роки три-чотири тому. При розмові ОСОБА_3 повідомив, що він придбав собі спірну квартиру на той випадок, якщо спільне життя з ОСОБА_1 не складеться.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ЕД № 496464 виданого 13.12.2016 року Рубіжанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 помер 11 грудня 2016 року (а.с. 7).

Відповідно довідки Центру надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області № 266 від 23.11.2017 ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5 у період з 07.07.1994 року по 17.01.2006 року за адресою: АДРЕСА_3; у період з 07.02.2008 року в АДРЕСА_4 та знятий з реєстрації за даною адресою в зв’язку зі смертю- 11.12.2016 року (а.с. 204).

Того ж дня відкрилась спадщина до якої ввійшли усі права та обов’язки, що належали останньому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00019083213 від 22 листопада 2017 року у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстровано актовий запис про шлюб № 148 від 31.03.1973 року, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області, з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, та актовий запис про розірвання шлюбу від 25.09.1984 року, на підставі актового запису про розірвання шлюбу №262 від 25.09.1984р. (а.с.206-207).

Відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.09.1984 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 розірвано, актовий запис №262 (а.с. 185).

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5, є ОСОБА_3, на підставі договору купівлі продажу (а.с. 16).

Додані до матеріалів справи фотографії, свідчать про спільне проведення часу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, наявність усталених сімейних взаємин між ними. Близьким оточенням і знайомими вони сприймалися, як подружжя і сім`я (фотографії – а.с.22-24).

З наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_3 хворів та потребував лікування (а.с.168-184,186). На лікування вони з позивачем витрачали спільні кошти. Крім того, похованням ОСОБА_3 займалася позивач, що відповідачем не заперечувалось.

У суду немає підстав ставити під сумнів наведені обставини.

З листа Рубіжанської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Луганській області вбачається, що після смерті ОСОБА_3, який помер 11 грудня 2016 року, до Рубіжанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, та його дочка- Масалітіна ОСОБА_11, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. Було заведено спадкову справу №26/2017 року. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (лист-а.с.95, інформаційна довідка зі Спадкового реєстру- а.с.96).

З розписки ОСОБА_2 від 25.01.2018 року вбачається, що вона отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 (п,ятнадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування вартості ? частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Не заперечує проти визнання права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 ( розписка - а.с. 236).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Надані докази свідчать про те, що в період з 1986 року по 11.12.2016року позивач та ОСОБА_3 проживали спільно, вели спільне господарство,мали спільний бюджет, спільні витрати, набували майно в інтересах сім'ї .

Суд вважає необхідним зазначити, що Цивільний процесуальний кодекс України передбачає право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення відповідно до положень ст. 315 цього Кодексу, але це можливо за певних умов, а саме: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи , нормами ж Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинним до 01.01.2004 року, не було передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підставу для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зокрема п. 11 Постанови від 31 березня 1995 р. № 5 "Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення ", встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п.5 ст. 273 ЦПК 1963 р. може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 р. і тривали до смерті (пропажі без вісті на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах реєстрації актів громадського стану. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають».

Суд зазначає, що можливість встановлення таких фактів з'явилась з набранням чинності Сімейним Кодексом України, тобто з 01.01.2004 року.

А тому не можна вважати правильною вимогу позивача про встановлення факту спільного проживання сторін з 1986 року, оскільки за діючим законодавством України, яке було чинним до 2004 року встановлення такого факту заборонялось.

Отже позов в частині встановлення факту сумісного проживання позивача та ОСОБА_3 з січня 1986 року по 31 .12. 2003 року задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що підлягає встановленню факт сумісного проживання позивача та ОСОБА_3 з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_3- 11.12.2016 року.

Згідно з ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно ст. 74 СК України, якщо жінка і чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (Право спільної сумісної власності подружжя).

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 зазначено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином квартиру АДРЕСА_6 суд вважає за можливе визнати об,єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищезазначену квартиру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності підлягає частковому задоволенню.

Суд встановлює факт сумісного проживання позивача та ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_3 11.12.2016 року та визнає право власності на квартиру за ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст..3,74 Сімейного кодексу України, п.5 ст.2 ст.293, ст.294, 315-316, 318-319 ЦПК України,

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання однією сім”єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3, 29.07.1949 року, який помер 11.12.2016 року та ОСОБА_1, 08.08.1951 року в період з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_3 - 11.12.2016 року.

Визнати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер 11.12.2016 року та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено 29.01.2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.В. Москаленко