Рішення № 71864380, 26.01.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3149/17

провадження №: 2/398/421/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" січня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря Сніжко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрія цивільну справу за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

Позивач звернувся з вищевказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40105,49 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно укладеного договору від 24 січня 2012 року надав, а ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 8 серпня 2017 року становить 40105,49 грн., яка складається з 5256,45 грн. заборгованості за кредитом, 5590,19 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 26872,87 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова), 1885,98 грн. - штраф (процентна складова). У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, у наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судовому засіданні повідомила, що дійсно брала кредит, визнає позов в частині стягнення тіла кредиту, заборгованості по процентам і штрафу, однак не визнає заборгованість за пенею у сумі 26876,87 грн.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд вставновив, що між ПАТ КБ “Приватбанк” і ОСОБА_1 24 січня 2012 року укладено кредитний договір. Це підтверджується заявою ОСОБА_1 від 24 січня 2012 року, яка, окрім умов кредитного договору містить розписку про ознайомлення відповідача з “Умовами і правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою” та тарифами Банку, які є частиною кредитного договору.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 40105,49 грн., яка складається з 5256,45 грн. заборгованості за кредитом, 5590,19 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 26872,87 грн. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова), 1885,98 грн. - штраф (процентна складова). Сума заборгованості підтверджується наданим позивачем суду розрахунком.

Згідно ст.10 п.3 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства. Крім того, ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконання саме у цей строк. При цьому згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Також, відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконала передбачені договором і законом зобов’язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафом підлягає задоволенню.

Разом з тим у стягнення заборгованості за пенею слід відмовити з таких підстав.

Цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК). За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. Водночас, договором передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування. Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Таке тлумачення закону відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 та у постанові Верховного суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №347/1910/15-ц. Оскільки за порушення строків виконання грошового зобов’язання за кредитним договором даним рішенням стягується штраф, як вид цивільно-правової відповідальності, то в задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Окрім цього суд бере до уваги те, що нарахована банком пеня значно, а саме у п’ять разів, перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, що навіть у разі дотримання банком зазначених вище норм законодавства про недопущення подвійної відповідальності могло б бути підставою для зменшення розміру пені відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України.

Також відповідно до ст. 133 ЦПК України з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 527 грн. 91 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 280,-289, 218, ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України ЦПК України ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором у сумі 13232,62 грн. та витрати на оплату судового збору у розмірі 527 грн. 91 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя В.В. Орловський