Вирок № 71863870, 29.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4511/17

Провадження № 11-кп/779/56/2018

Категорія ч.2 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

ОСОБА_1

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Пославської О.Р.

прокурора Марчук О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090180000946 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області Торованина В.Д. на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, пенсіонер, на утриманні неповнолітніх дітей немає, судимого:

1. 16 червня 2016 року Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі;

2.18.09.2017р. Івано-Франківським міським судом за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді трьох місяців арешту, на підставі ст.1 п." ґ" Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнений від призначеного покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді п’яти місяців арешту.

Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 16.06.2017 року засуджений Івано-Франківським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді одного року позбавлення волі, 18.09.2017р. Івано-Франківським міським судом за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді трьох місяців арешту, на підставі ст.1 п." ґ" Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнений від призначеного покарання, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та під час непогашеної судимості вчинив нове умисне кримінальне правопорушення - злочин проти власності за наступних обставин.

23.08.2017 року близько 12.30 год., обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні Коломийської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 в м. Коломия, вул. Міцкевича, 3, діючи умисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, шляхом вільного доступу таємно викрав із приміщення навчального класу бувшу у використанні жіночу сумочку фірми «Guеss» коричневого кольору, вартістю 1 000 (одна тисяча) гривень, в якій знаходилися наступні речі: бувший у використанні мобільний телефон марки « ХІАОМІ REDMI 4 РRО», імеі 1:861316031649724, імеі 2:861316031649732, вартістю 3500 (три тисячі п’ятсот) гривень із сім картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 (двадцять) гривень, на рахунку якої відсутні грошові кошти, бувший у використанні мобільний телефон «SАМSUNG GALAXY GRAND 2», імеі 1:353515069996817, імеі 2:353516069996815, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень із сім картою мобільного оператора марки «Київстар», вартістю 20 (двадцять) гривень, на рахунку якої відсутні грошові кошти, бувші у використанні сонцезахисні окуляри фірми «RAY-BAN», чорного кольору, вартістю 2000 (дві тисячі) гривень, бувший у використанні пластиковий гаманець фіолетового кольору, вартістю 300 (триста) гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 400 гривень та банківські карти, які належать потерпілій ОСОБА_4. Після чого, обвинувачений ОСОБА_3 місце вчинення кримінального правопорушення покинув та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 9240 (дев’ять тисяч двісті сорок) гривень.

Не погодившись з вироком суду перший заступник прокурора Івано-Франківської області Торованин В.Д. подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини ОСОБА_3, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 не в повній мірі врахував те, що останній у 2016 році притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину і йому були призначено реальне покарання у виді 1 року позбавлення волі, та 18.09.2017 Івано-Франківським міським судом ОСОБА_3 був засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту і на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію» у 2016 році» звільнений від призначеного покарання, та в період не знятої і непогашеної судимості вчинив злочин середньої тяжкості.

Вважає, що характеристика обвинуваченого, його неодноразові судимості, обставини вчиненого злочину, свідчать про стійку злочинну спрямованість ОСОБА_3, а тому призначення мінімального покарання, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, є несправедливим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Просить скасувати вирок Коломийського міськрайонного суду від 22.11.2017 року та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 КК України покарання – 1 рік 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_3 просив частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом ч. 2 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України необхідність застосування більш суворого покарання є однією із підстав для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.

Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.

В своїй апеляційній скарзі прокурор не оскаржує правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення, в зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ґрунтуються на законі.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України призначив обвинуваченому ОСОБА_3 занадто м'яке покарання – в мінімальних межах встановлених санкцією ч.2 ст.185 КК України, яке не можна вважати справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд не в повній мірі прийняв до уваги те, що обвинувачений, будучи раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, а знову вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_3 більш сувору міру покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, а також те, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не перебуває.

Колегія суддів також враховує висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства може становити високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб та може зростати за умови зміни обставин, таких як відсутності постійного місця проживання.

Колегія суддів у відповідності до вимог ст.66 КК України визнає обставинами, які пом’якшують покарання те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, визнав свою провину у вчиненому, активно сприяв в розкритті злочину.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити більш суворе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185КК України у виді одного року позбавлення волі, яке буде справедливим та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Керуючись ст.ст.370, 374, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області Торованина В.Д. задовольнити частково.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання та постановити новий вирок.

Вважати, що вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 ( одного) року позбавлення волі.

В решті вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

ОСОБА_1 підпис ОСОБА_2

Судді: підписи ОСОБА_5

ОСОБА_6

З оригіналом згідно. Суддя О.П. Васильєв