Ухвала суду № 71862084, 24.01.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1711/17

УХВАЛА

24 січня 2018 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Нанічкіної Н.М.

з секретарем – Івановою О.А.,

за участю:

прокурора Марченка С.А.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в судовому засіданні з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Марченко С.А. просив поставити на обговорення питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 25 січня 2018 року і зазначив, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не зникли, а саме: обвинувачений може впливати на свідків, ухилитися від суду, зважаючи на тяжкість покарання, яке має бути призначено йому в разі визнання винуватим. Також зазначив, що ОСОБА_2 не має роботи та засобів існування, що може спонукати його продовжити злочинну діяльність, тим більше, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів. Ніхто не вивив бажання взяти ОСОБА_2 на поруки і не надав згоди утримувати його під час перебування під домашнім арештом. Обвинувачений не має поспорту та інших документів, що посвідчують його особу, не має місця реєстрації та постійного місця проживання, тому вважає, що ОСОБА_2 сховається від слідства та суду, як тільки опиниться на волі.

Потерпіла ОСОБА_1 підтримала клопотання прокурора і просила не звільняти обвинуваченого з-під варти, тому що побоюється за себе. Вона натерпілася страху під час грабежу, і на даний час на її телефон приходять смс-повідомлення з проханням не давати показання проти ОСОБА_2, а також їй телефонують і намагаються тиснути на її жалість. Вважає, що обвинувачений повинен сидіти під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував про продовження йому запобіжного заходу і просив звільнити його з-під варти під домашній арешт чи підписку про невиїзд. Наполягав на тому, що у нього є постійне місце мешкання, де він проживав останні три роки з цивільною дружиною, п’ятирічна дитина, яка потребує його уваги та піклування, тому він не збирається переховуватися від суду. Крім того, потерпіла вже допитана, а ризик впливу на свідків прокурор не довів.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, приходить до такого.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що 27 листопада 2017 року продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 25 січня 2018 року включно.

На даний час судове провадження не завершено, і суду не надано доказів того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і судом – при продовженні запобіжного заходу, відсутні або зменшилися.

Так, ОСОБА_2 інкримінується тяжкий злочин, вчинений із застосуванням насильницьких дій, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; він не має місця реєстрації та постійного місця проживання, у нього відсутній паспорт та інші документи, що може підтвердити його особу. Тож, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання судом винуватим, може сховатися від суду.

Суд вбачає високий ризик того, що опинившись на волі, ОСОБА_2 може здійснювати вплив на потерпілу та свідків з метою примусити їх дати вигідні для нього показання, оскільки він не визнає свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується. Суд також приймає до уваги свідчення потерпілої ОСОБА_1 про сторонніх осіб, які шляхом надіслання їй смс-повідомлень та телефонних дзвінків намагаються умовити її змінити свої показання щодо ОСОБА_2

Обвинувачений не працював до обрання до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не має постійних джерел доходу, неодноразово судимий за корисливі злочини, тобто неясні джерела його існування на даний час. Суд вважає, що відсутність законних джерел доходу може спонукати обвинуваченого продовжити злочинну діяльність.

Суд не приймає доводи ОСОБА_2 стосовно того, що йому є де перебувати під час домашнього арешту, оскільки встановлено, що його цивільна дружина разом з донькою проживають у квартирі своєї матері, перебувають на її утриманні та на утриманні держави. Суду не надано доказів того, що власниця квартири та інші члени її сім’ї погоджуються утримувати обвинуваченого під час домашнього арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що міра запобіжного заходу, не пов’язана з позбавленням волі, не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2, й інтереси суспільства потребують продовження йому строків тримання під вартою. Тим більше, що суду не надано будь-яких відомостей про те, що за станом здоров’я обвинувачений не може утримуватися в умовах СІЗО.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на 60 (шістьдесят) діб – до 24 березня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_4