Рішення № 71861036, 16.01.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7226/17

(2/199/662/18)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа: ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зазначивши, що він 19.05.2006 року уклав з АКІБ «Укрсиббанк» кредитний договір №11005044000, за умовами якого Кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошових коштів, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит. Даний кредит був наданий в іноземній валюті (доларах США). В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір №11005044000/11005048000/3 від 19.05.2006 р.

За умовами іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосеАДРЕСА_1.

11.06.2012 року АКІБ «Укрсіббанк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №4 свої права, вимоги за зобов'язанням відповідача по кредитному договору.

Позивач зазначає, що 28 травня 2016 року до його квартири за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосеАДРЕСА_1, намагались потрапити співробітники ТОВ «Кей-Колект» та пред'явили документи: витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, де зазначено, що новим власником квартири за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосеАДРЕСА_1, є ТОВ «Кей-Колект», у зв’язку з чим вимагали виселення осіб, що проживають в даній квартирі. Таким чином він дізнався, що незаконно позбавлений прав на володіння нерухомим майном, квартирою та, що ці дії були вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6.

Позивач вважає, що іпотечний договір від 19.05.2006 року. було укладено між ним та AT «УкрСиббанк». Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов’язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленим законодавством порядку.

Однак повідомлення від AT «УкрСиббанк» про відступлення прав за іпотечним договором від 19.05.2006 року позивач зазначає, що не отримував.ПІро укладення між ТОВ «Кей-Колект» та AT «УкрСиббанк» нотаріально посвідченого та зареєстрованого у встановленому законодавством порядком договору про відступлення прав за іпотечним договором йому відомо не було.

А тому позивач вважає, що відступлення AT «УкрСиббанк» ТОВ «Кей- Колект» прав за іпотечним договором, відбулося з порушенням приписів діючого законодавства України, а саме, порядку встановленого ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

Також, позивач посилається на те, що відповідно до укладених кредитних договорів AT «УкрСиббанк» надало йому споживчий кредит в іноземній валюті, у зв’язку з чим на данні правовідносини розповсюджується Закон України «Про мораторій а стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та оскільки спірне майно квартира №203 в будинку №1 по шосе Донецьке в м. Дніпрі відповідає всім критеріям зазначеного закону України, вона не може бути примусово відчуджена.

Крім того зазначає про те, що вимоги про усунення порушень, як і доказів направлення ТОВ «Кей- Колскт», як іпотекодержателем по договору іпотеки вимоги про усунення порушень в розумінні нті. 1 п. 46 позивач не отримував. Таким чином, вважає набуття права власності ТОВ «Кей-Колект» на спірне нерухоме майно відбулося з порушення вимог п. 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про держану реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру прийняте 04.12.2015р. та відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній, станом на 04.12.2015р. року, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об’єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Відповідно до чинного станом на 04.12.2015 року п. 2 Загальної частини порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 органи державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна. Таким чином позивач зазначає, що положеннями чинного станом на 04.12.2015 року законодавства в сфері реалізації проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, наявність у нотаріуса статусу державного реєстратора, як спеціального субєкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно була повязана безпосередньо з місцем розташування такого майна та відповідно до вимог діючого станом на 04.12.2015 року законодавства нотаріус виступав у правовідносинах як державний реєстратор виключно відносно майна, що знаходилось в межах нотаріального округу - територіальної одиниці, в межах якої нотаріус здійснював свою нотаріальну діяльність. У зв’язку з чим позивач вважає, що ОСОБА_4 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, місцем розташування спірного обєкта нерухомості є вул. Донецьке шосе, 1 \203 м. Дніпро, тобто спірне нерухоме майно розташоване в межах Київського міського нотаріального округу - територіальної одиниці, в межах якої приватний нотаріус ОСОБА_4 не здійснювала нотаріальну діяльність і в межах якої робоче місце (контора) приватного нотаріуса ОСОБА_4 відсутнє.

Також позивач зазначає, що відповідачем не було проведено оцінку та не встановленно вартість спірного нерухомого майна на момент набуття права власності на нього ТОВ «Кей-Колскт» субєктом оціночної діяльності не встановлювалась, що також є порушеням законодавства України.

У зв’язку з чим позивач вважає що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: квартира №203 в буд.1 по шосе Донецьке у м. Дніпрі, та просить суд визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.12.2015 року, індексний номер 26775105, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: шосе Донецьке,буд1, кв.203 м. Дніпро за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає державну реєстрацію прав власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на предмет іпотеки законною.

Відповідач приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилась, надала заяву про слухання справи у її відсутність.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась про дату час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини не явки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2006 року уклав з АКІБ «Укрсиббанк» кредитний договір №11005044000, за умовами якого Кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання грошових коштів, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит. Даний кредит був наданий в іноземній валюті (доларах США). В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений іпотечний договір №11005044000/11005048000/3 від 19.05.2006 р.

За умовами іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосеАДРЕСА_1.

11.06.2012 року АКІБ «Укрсіббанк» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу №4 свої права, вимоги за зобов'язанням відповідача по кредитному договору. На час розгляду справи вказаний договір є чинним, доказів протилежного судом не надано.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26775105 від 04 грудня 2015 року, як державним реєстратором, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 203 в будинку 1 по шосе Донецьке в місті Дніпрі за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об’єкт нерухомого майна.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, за приписами ч. З ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Зі змісту договору іпотеки вбачається, що сторони договору дійшли згоди, щодо способу задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; заявник - зокрема, іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Обравши способом захисту визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та правові підстави незаконності такого рішення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайново'О шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Зазначене дає підстави вважати, що в даному випадку мають місце спірні правовідносини щодо існування договірних зобов'язань між боржником і стягувачем та щодо правомірності підстав реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

В той же час, доводи позивача грунтуються на протиправності дій державного реєстратора, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права прийняти спірне рішення та вчинити спірну реєстраційну дію.

Тобто, зі змісту позовних вимог та обраному способу захисту порушених прав вбачається, що дослідженню підлягають не спірні договірні правовідносини, а дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Отже, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ "Кей-колект", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним га скасування рішення державного реєстратора.

Крім того посилання відповідача про відсутність повідомлення від ТОВ «Кей-Колект» про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами спростовується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з норм ст. 516 та ст. 517 ЦК України, повідомлення боржника про переуступку права вимоги має інформаційний характер і до нього ніяких доказів про відступлення права вимоги новий кредитор надавати не повинен.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України боржник має бути повідомлений про проведену заміну кредитора. Однак цією нормою не встановлено вимог до такого повідомлення, а передбачено лише те, що воно має бути письмовим. При цьому, саме отримання чи не отримання такого Повідомлення ніяким чином не відобразилось на їх зобов’язаннях щодо погашення заборгованості. Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов’язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов’язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним. Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів виконання зобовязань. Тобто, зобов’язання Позивача погасити заборгованість зберігається незалежно від підписання Договору факторингу та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами. Також, суд бере уваги, що нотаріусом при здійсненні реєстрації речових прав перевірялось повідомлення боржника про усунення порушень кредитного договору, про що свідчить свідоцтво від 18.11.2015 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яке було надано відповідачем нотаріусу при для здійснення оспорюваних дій щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Також посилання позивача на розповсюдження Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на данні відносини є хибними оскільки згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Порядок примусового виконання рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 2 вказаного закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону не віднесено договір іпотеки або відповідне іпотечне застереження до переліку виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання рішень. В той же час, а ні державного реєстратора, а ні іпотекодержателя законом не віднесено до органу або посадової особи, що здійснює примусове стягнення.

Щодо посилання позивача про не проведення оцінки нерухомо нерухомого майна була проведена відповідно до вимог чинного законодавства та міститься в реєстраційній справі ПН КМНО ОСОБА_4, копія якої міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 13 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальним округом є територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Згідно ч.4 ст.55 зазначеного Закону, посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, проводиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації") однієї із сторін відповідного правочину.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно ст. 211 Цивільного кодексу України місцем вчинення правочину є місце вираження волі сторони.

Таким чином, на думку суду, відповідачами було дотримано вимоги законодавства щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі .

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по справі віднести за рахунок позивача

Керуючись ст.ст.12,81, 133,144,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах ОСОБА_3 (місто Дніпро, вулиця Космонавтів,6/34, РНОКПП НОМЕР_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (місто Київ, вулиця Дмитрівська,33/2), товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (місто Київ, вулиця Кирилівська,69,код ЄДРПОУ 37825968) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя