Постанова № 71860711, 26.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2152/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Разюк Г.П.

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 18.12.2017 року № 8554

від відповідача – ОСОБА_2 – за довіреністю від 04.01.2018 року № 3, ОСОБА_3 – за довіреністю від 04.01.2018 року № 5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року (суддя Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 05.12.2017 року)

у справі № 916/2152/17

за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області

до Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса

про стягнення 29 691 грн. 21 коп.

01.09.2017 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області 14 759 грн. 96 коп. заборгованості, 29 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 58 грн. 47 коп. 3 % річних, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що з метою отримання плати за оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ та справляння необхідних портових зборів позивач виставляв відповідачу рахунки від 31.05.2017 року № 6739, від 16.06.2017 року № 7133, від 20.06.2017 року № 7279, від 13.01.2017 року № 7311 на загальну суму 14 759 грн. 96 коп. Проте такі рахунки не було оплачено відповідачем.

13.09.2017 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області 17 710 грн. 57 коп. заборгованості, 29 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 89 грн. 74 коп. 3 % річних, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Заява мотивована тим, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 06.09.2017 року № 9961 на суму 2 950 грн. 61 коп., який не оплачено відповідачем.

10.10.2017 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області 29 513 грн. 01 коп. заборгованості, 29 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 148 грн. 69 коп. 3 % річних, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Заява мотивована тим, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки від 18.09.2017 року № 10621 на суму 2 950 грн. 61 коп., від 25.09.2017 року № 11201 на суму 2 950 грн. 61 коп., від 27.09.2017 року №11260 на суму 2 950 грн. 61 коп., від 27.09.2017 року № 11261 на суму 2950 грн. 61 коп., які не оплачено відповідачем.

Дані заяви про збільшення позовних вимог по суті є заявами про зміну підстави позову, проте, з огляду на те, що вони були заявлені до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції, Господарський суд Одеської області правомірно прийняв їх до розгляду.

28.11.2017 року було подано зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі №916/2152/17 зустрічний позов повернуто Казенному підприємству “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса без розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі №916/2152/17 (суддя Петренко Н.Д.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області 14 759 грн. 96 коп. заборгованості, 22 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 89 грн. 74 коп. 3 % річних, 1 430 грн. 88 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 року у справі №916/2152/17 внесено виправлення в пункт 2 резолютивної частини рішення, вказавши вірно заборгованість у розмірі 28 241 грн. 47 коп., 16 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 140 грн. 89 коп. трьох процентів річних.

Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса з рішенням суду не погодилось, звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17 у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м. Чорноморськ Одеської області 14 759 грн. 96 коп. заборгованості, 22 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 89 грн. 74 коп. 3% річних, 1 430 грн. 88 коп. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судові витрати за подання апеляційної скарги.

28.12.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшли зміни до апеляційної скарги, в яких скаржник, з урахуванням ухвали про виправлення описки, просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17 у частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Іллічівської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Іллічівського морського порту), м.Чорноморськ Одеської області 28 241 грн. 47 коп. заборгованості, 16 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 140 грн. 89 коп. 3 % річних, 1 430 грн. 88 коп. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Судовою колегією зміни до апеляційної скарги долучені до матеріалів справи.

Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17 прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, на думку скаржника, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що оформлення приходу суден в порт та виходу суден з порту є комерційною послугою, яка надається за вільними цінами.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії по оформленню приходу/виходу судна не пов’язані із забезпеченням безпеки судноплавства та є здійсненням формальностей та процедур по оформленню документів.

Також скаржник зазначив, що зустрічну позовну заяву відповідач не подавав, представника ОСОБА_4 на подання заяви не уповноважував і за даним фактом готується заява до правоохоронних органів.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 року у справі № 916/2152/17 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду, встановлено для сторін строк для подання відзиву та клопотань.

В установлений ухвалами строк заяв та клопотань від учасників справи не надійшло.

В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник позивача надав судовій колегії заперечення на апеляційну скаргу та обґрунтував неможливість подати їх в строк, встановлений ухвалами, через перебування представника позивача на лікарняному. Судова колегія визнала причини невчасного подання заперечень поважними та долучила заперечення на апеляційну скаргу до матеріалів справи, оскільки їх копія була вручена представнику відповідача і їх зміст було викладено у поясненнях.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/2152/17 та наданих представниками сторін пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги відповідача, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2017 року у справі № 916/2152/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини:

Службою капітана порту Чорноморськ було здійснено оформлення приходу та виходу в/з порту Іллічівськ, суден Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса, що підтверджено складеними актами.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав довідки–рахунки, відповідно до яких капітан суден відповідача засвідчив, що позивачем були надані послуги щодо оформлення відходу судна та приходу судна.

З метою отримання плати за оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ, а також справляння необхідних портових зборів, позивачем були складені акти виконаних робіт, довідки-рахунки та виставлені рахунки Казенному підприємству “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на загальну суму 29 6513 грн. 01 коп., а саме:

- рахунок від 31.05.2017 року 6739 на суму 2950 грн. 61 коп. (судно ОСОБА_1, вхід 07.05.2017 року з 12:00, вихід 31.05.2017 року о 13:00);

- рахунок від 16.06.2017 року № 7133 на суму 4636 грн. 59 коп. (судно Сапфір, вхід 21.06.2017 року з 12:15, вихід 21.06.2017 року о 23:05);

- рахунок від 20.06.2017 року № 7279 на суму 2950 грн. 61 коп. (ПРК-01, вхід 20.06.2017 о 11:00, вихід 20.06.2017 о 14:00);

- рахунок від 13.07.2017 року № 7311 на суму 4222 грн. 15 коп. (судно ОСОБА_1, вхід 02.06.2017 року з 12:00, вихід 16.06.2017 року о 13:00);

- рахунок від 05.09.2017 року № 10621 на суму 2950 грн. 61 коп. (судно Сапфір вхід 05.09.2017 року о 8:00, вихід 05.09.2017 року о 12:00);

- рахунок від 18.09.2017 року № 11201 на суму 2950 грн. 61 коп. (судно ПРК-04, вхід 18.09.2017 року о 8:00, вихід 18.09.2017 року о 14:00);

- рахунок від 20.09.2017 року № 11260 на суму 2950 грн. 61 коп. (ПРК-01, вхід від 20.09.2017 року о 8:00, вихід 20.09.2017 року о 14:00);

- рахунок від 20.09.2017 року № 11261 на суму 2950 грн. 61 коп. (ПРК-02, вхід від 20.09.2017 року о 10:00, вихід 20.09.2017 року о 15:50:00).

Вказані рахунки направлялись Казенному підприємству “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса рекомендованим поштовим повідомленням і були отримані відповідачем та не оплачені.

Господарським судом Одеської області встановлено, що пошуково-рятувальний катер ПРК-01 відповідно до Класифікаційного свідоцтва № 105-1-3012-12 є пошуково-рятувальним (службовим).

Судно "САПФІР" також належить до рятувальних суден, що підтверджується Класифікаційним свідоцтвом від 21.06.2017 року № 311-08217-17 та у червні проходило ходові випробування (21.06.2017 року та 23.08.2017 року).

Буксиром "Витязь" відповідач користується на підставі договору бербоут-чартеру виключно для проведення пошуково-рятувальних заходів в осінньо-зимовий період. Всі входи до морського порту Іллічівськ та виходи з нього буксир "Витязь" здійснював в зв'язку з проведенням ходових випробувань та навчань без виконання у цьому порту вантажних (пасажирських) операцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини справи були вірно встановлені судом першої інстанції.

Одеським апеляційним господарським судом були встановлені наступні обставини:

Листом позивача від 30.05.2017 року № 57/15-02.2-10-1758 було направлено відповідачу проект договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту.

Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса у відповідь листом від 13.07.2017 року № 4/25/1141-17 повідомило позивача, що не може укласти договір на запропонованих умовах через те, що проект договору не враховує специфіку роботи відповідача і через невизначеність обсягів конкретних послуг і затверджених тарифів на ці послуги. З цим листом також було направлено на електронну адресу позивача проект договору в редакції відповідача та зазначено про те, що Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса просить перевиставити рахунки після підписання договору.

Також Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса направляло позивачу листом від 29.08.2017 року № 4/25/1478-17 підписаний проект договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту з протоколом розбіжностей від 21.08.2017 року.

При цьому, матеріали справи не містять укладеного і підписаного між сторонами договору.

Тобто, рахунки на оплату здійсненого оформлення приходу та виходу в/з порту Іллічівськ, суден Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м.Одеса ґрунтуються на фактичних взаємовідносинах сторін, що виникли без укладення відповідного договору.

З копій поштових повідомлень, які містяться в матеріалах справи вбачається, що:

рахунок від 31.05.2017 року 6739 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 14.06.2017 року, отримано відповідачем 30.06.2017 року;

- рахунок від 16.06.2017 року № 7133 на суму 4636 грн. 59 коп. було направлено 21.06.2017 року, отримано відповідачем 30.06.2017 року;

- рахунок від 20.06.2017 року № 7279 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 22.06.2017 року, отримано відповідачем 30.06.2017 року;

- рахунок від 13.07.2017 року № 7311 на суму 4222 грн. 15 коп. було направлено 21.07.2017 року, отримано відповідачем 28.07.2017 року;

- рахунок від 05.09.2017 року № 10621 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 08.09.2017 року, отримано відповідачем 18.09.2017 року;

- рахунок від 18.09.2017 року № 11201 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 20.09.2017 року, отримано відповідачем 25.09.2017 року;

- рахунок від 20.09.2017 року № 11260 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 22.09.2017 року, отримано відповідачем 27.09.2017 року;

- рахунок від 20.09.2017 року № 11261 на суму 2950 грн. 61 коп. було направлено 22.09.2017 року, отримано відповідачем 27.09.2017 року.

Ці рахунки були виставлені позивачем на підставі рахунків-довідок, які були в добровільному порядку, без заперечень та зауважень підписані уповноваженими представниками обох сторін і підтверджують факт виникнення між ними зобов’язальних правовідносин з надання послуг порту суднам, які повинні оплачуватись відповідно до норм чинного законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про морські порти України", Кодексу торговельного мореплавства України, підзаконними нормативними актами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України утворюється, зокрема, з метою надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки.

Послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Тимчасово функціонування виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту (стаття 21 та розділ VI Закону України "Про морські порти України").

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів та Порядок обліку та використання коштів від портових зборів.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом.

Аналогічна норма міститься в пункті 1.2 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 2013 року № 930/23462.

Так, наказом Міністерства інфраструктури України "Про портові збори" від 27 травня 2013 року № 316 визначено, що портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до Порядку.

Державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту (стаття 75 Кодексу торговельного мореплавства України).

Порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, встановлено статтями 77-79 Кодексу торговельного мореплавства України, статтею 79 Закону України “Про морські порти України”, Положенням про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 27.03.2013 року № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2013 року за № 632/23164.

Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 року № 545, Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 року № 430.

На думку відповідача у справі, в позові слід відмовити через те, що вищевказаними нормативно-правовими актами прямо не передбачено розмір та порядок справляння плати за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з доводами суду першої інстанції про хибність позиції відповідача та про правомірність вимог позивача щодо нарахування плати за оформлення приходу та виходу в/з порту Іллічівськ, суден Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса, виходячи з наступного.

У пункті 5.5.21 Обов’язкових постанов по морському порту Іллічівськ, затверджених наказом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” від 26.05.2016 року № 162, які є обов’язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами, які перебувають у морському порту, послуги, що надаються з оформлення приходу, відходу суден оплачуються за діючими тарифами.

За змістом статті 21 Закону України «Про морські порти» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб’єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Відповідно Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 374/1399), збори та плата справляються у морських портах із суден закордонного плавання і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземним прапором.

Положеннями Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України не затверджено вичерпного переліку послуг, що надаються суднам, та плати, що справляється з них у морських торговельних портах України.

Згідно з пунктом 62 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства.

Виходячи з наведеного плата за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту є послугою, яка надається за вільними цінами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року по справі № 21-453а11.

Судова колегія зазначає, що довідки-рахунки та рахунки на оплату, виставлені позивачем, є у справі належним чином оформленими первинними доказами, оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту.

Направлені відповідачу рахунки від 31.05.2017 року 6739, від 16.06.2017 року №7133, від 20.06.2017 року № 7279, від 13.07.2017 року № 7311, від 05.09.2017 року №10621, від 18.09.2017 року № 11201, від 20.09.2017 року № 11260, від 20.09.2017 року №11261 по суті є вимогами сплати коштів за дії капітана з оформлення входу та виходу суден відповідача.

При цьому, відповідач не заперечує проти того, що послуги портнагляду були надані. А також з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на вимоги позивача про оплату рахунків листом від 13.07.2017 року № 4/25/1141-17 повідомив про те, що Казенне підприємство “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса просив перевиставити рахунки після підписання договору, а не заперечував факт виникнення між сторонами таких взаємовідносин.

Наявні в матеріалах справи Акти за надані послуги портнагляду не можуть бути предметом розгляду з огляду на те, що сторони між собою не дійшли згоди та не уклали договір про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту, на виконання якого і складаються такі акти.

Крім того, позивачем надано докази того, що відповідач має договірні відносини із приводу оплати послуг з оформлення приходу і виходу суден в інших портах України.

Враховуючи те, що капітаном суден Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса, який є представником судновласника за нормами статті 58 Кодексу торговельного мореплавства України, було підписано довідки-рахунки, складені позивачем за послуги з оформлення виходу суден, що не оспорено відповідачем, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про правомірність позовних вимог в частині стягнення сум за надані послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту.

Також Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про те, що позивачем помилково у рахунку від 13.07.2017 року № 7311 щодо судна “Сапфир” включено для оплати адміністративного та корабельного зборів, оскільки судно Сапфір є згідно класифікаційного свідоцтва є рятувальним судном.

Додатком 1 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів визначено:

Група А - Вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди;

Група Б - Пасажирські судна, включаючи швидкісні судна на підводних крилах та пороми, що заходять для виконання вантажопасажирських операцій, а також криголами, що не належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані ними;

Група В - Ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море" пароплавств, які є членами Братиславської угоди, що заходять у порти на р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки;

Група Г - Несамохідні судна (крім барж);

Група Д - Судна, що заходять вимушено для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів);

Група Е - Інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб'єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що знаходяться без виконання вантажних операцій).

Тобто, судно «Сапфир» відноситься до категорії Е, а за змістом пунктів 2.3 і 7.5 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів судна категорії Е звільнені від сплати корабельного і адміністративного зборів.

Судова колегія також погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних в означених сумах за прострочку виконання відповідачем його грошового зобов’язання з оплати рахунків, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов’язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов’язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов’язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов’язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

За своєю правовою природою 3 % річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов’язання перед кредитором.

Через відсутність укладеного між сторонами договору не визначено строків у які відповідач мав оплатити виставлені рахунки, судова колегія вважає, що необхідно застосовувати строки, встановлені статтею 530 Цивільного кодексу України.

В силу приписів частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведені дати отримання відповідачем кожного з рахунків позивача, судова колегія погоджується з визначенням позивачем періоду нарахування інфляційних втрат і 3 % річних щодо кожного з виставлених рахунків, а також з обрахуванням інфляційних та 3 % річних тільки з сум, нарахованих за оформлення входу і виходу суден.

Скаржником не оспорено розрахунок нарахованих розмірів інфляційних і 3 % річних в частині визначення арифметичних сум, тому Одеський апеляційний господарський суд не перевіряє його правильність в цій частині.

Судова колегія відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі та приймає заперечення на апеляційну скаргу, надані позивачем, за наступними мотивами.

Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що оформлення приходу суден в порт та виходу суден з порту є комерційною послугою, яка надається за вільними цінами спростовуються пунктом 62 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, які поширюються і на судна, що плавають під Державним Прапором України, а також практикою розгляду аналогічної справи Верховним Судом України.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що дії по оформленню приходу/виходу судна не пов’язані із забезпеченням безпеки судноплавства та є здійсненням формальностей та процедур по оформленню документів розглянуті судовою колегією і відхилені, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку обліку та використання коштів від портових зборів кошти від корабельного збору використовуються:

на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) віл наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно;

на утримання, ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво огороджувальних і берегоукріплювальних споруд порту;

на виконання промірних робіт на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів);

на суднопідйомні та підводно-технічні роботи на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів), включаючи попереднє водолазне обстеження дна та підняття втрачених (скинутих) великогабаритних предметів, такелажу та оснащення суден;

на днопоглиблювальні роботи, пов'язані з підтримкою, поліпшенням, розвитком (розширенням) акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів);

на заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу;

на забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України;

на компенсацію інвестицій, внесених суб'єктами господарювання у стратегічні об'єкти портової інфраструктури, що є об'єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства;

на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства.

Оформлення приходу та виходу судна із порту не відноситься до зазначеного переліку витрат.

Згідно з пунктом 1.5 Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства передбачено, що, з метою забезпечення безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із суден, усі судна, що перебувають у морських портах України, підлягають обов'язковому контролю ІСКМП і вибірковому контролю ІКДП. При цьому, перевіркою є відвідання судна для перевірки дійсності відповідних свідоцтв та інших документів, а також загального стану судна, його устаткування і екіпажу.

Відповідно до Положення про навігаційне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.06.2007 № 498 судновий хід - це водний простір на внутрішньому водному шляху, призначений для руху суден і позначений на місцевості і на карті; крім того, це безпечний у навігаційному відношенні прохід по водному просторі, означений засобами навігаційного обладнання.

Тобто, дії по оформленню приходу/виходу судна не пов’язані із забезпеченням безпеки судноплавства безпосередньо на судноплавних шляхах.

Твердження скаржника про те, що служба капітана здійснювала свої повноваження, передбачені Кодексом торговельного мореплавства та Законом України «Про морські порти», а не надавав послуги, розглянуті судовою колегією і відхилені, оскільки нормами законодавства прямо не встановлено і сторонами не було обумовлено шляхом укладання належним чином оформленого договору, того, що відповідач не має сплачувати кошти за дії капітана по виходу судна з порту, тоді як пунктом обов’язкових постанов по порту Чорноморськ прямо передбачено, що послуги, що надаються з оформлення приходу, відходу суден оплачуються за діючими тарифами.

Посилання скаржника на те, що зустрічну позовну заяву відповідач не подавав, представника ОСОБА_4 на подання заяви не уповноважував і за даним фактом готується заява до правоохоронних органів судовою колегією прийняті до уваги, проте ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року таку зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду і не прийнято до розгляду місцевим господарським судом, тому даний довід не впливає на правомірність прийнятого судом рішення.

Місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, надавши правову кваліфікацію діям сторін, правильно дійшов висновку про те, що права позивача на отримання плати з оформлення входу та виходу суден порушені і захистив порушене право шляхом стягнення з відповідача 28 241 грн. 47 коп. заборгованості, 16 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 140 грн. 89 коп. 3 % річних.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба”, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі №916/2152/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 року у справі № 916/2152/17– залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення при наявності випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.01.2018 року, повний текст постанови складено 29 січня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7