Постанова № 71860592, 25.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/821/13м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 035497 від 07.09.2015)

від Міністерства оборони України: ОСОБА_2 (довіреність № 220/456/д від 20.12.2017)

від Білгород-Дністровської квартирно-екплуатаційної частини району: ОСОБА_3 (довіреність № 03 від 10.01.2017)

від Кабінету Міністрів України: не з’явився

від Тарутинської районної державної адміністрації: не з’явився

від Оперативного командування “Південь”: не з’явився

від Одеської обласної державної адміністрації: не з’явився

від Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Победа”: ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 24.01.2018)

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

на рішення господарського суду Одеської області від “21” червня 2017 року, повний текст якого складено та підписано “ 26” червня 2017 року

по справі № 916/821/13

за позовом Білгород – Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-екплуатаційної частини району

до відповідача: Тарутинської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні позивача:

- Кабінету Міністрів України

- Оперативного командування “Південь”

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача:

- Одеської обласної державної адміністрації

- Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Победа”

про визнання незаконним та скасування розпорядження

головуючий суддя – Железна С.П., судді Малярчук І.А.,Щавинська Ю.М.

час і місце ухвалення рішення: 21.06.2017, м. Одеса, просп. Шевченка, 29 господарський суд Одеської області, зал судових засідань №11

судове засідання тривало з 14:02 год. до 14:19 год.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 25.01.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

28.03.2013 року Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі по тексту – прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі по тексту – Білгород-Дністровської КЕЧР) до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (далі по тексту – Тарутинська РДА Одеської області) про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК „Победа” на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року, позов прокурора був задоволений у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК „Победа” на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради”.

ОСОБА_5 Вищого господарського суду України від 25.06.2014 року у даній справі, рішення господарського суду від 09.09.2013 та постанова від 17.12.2013 по даній справі були скасовані, справу було передано на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв’язку із неповним з’ясуванням судами попередніх інстанцій всіх обставин справи. У постанові від 25.06.2014 по даній справі Вищим господарським судом України також було наголошено, що судами не було надано правової оцінки наявним в матеріалах справи документам, а окрім того судом касаційної інстанції було зазначено про помилковий висновок суду щодо преюдиційного значення для розгляду даної справи фактів, які були встановлені Одеським апеляційним адміністративним судом у постанові від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2017 року у справі № 916/821/13 (головуючий суддя Железна С.П., судді Малярчук І.А., Щавинська Ю.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК „Победа” є ненормативним Актом, оскільки його приписи, які були зведені до конкретного суб’єкта, вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2017 року у справі №916/821/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, а тому прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що висновок суду щодо застосування в оскаржуваному рішенні правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405-а14, є необґрунтованою та незаконною.

Також скаржником зазначено, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, ст.21 ЦК України, ст.34 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцевим господарським судом зроблено необґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження.

27.10.2017 від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник в судовому засіданні просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

03.11.2017 та 14.12.2017 представником Міністерства оборони України були надані додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

Представники Кабінету Міністрів України, Тарутинської районної державної адміністрації, Оперативного командування “Південь”, Одеської обласної державної адміністрації в судове засідання 25.01.2018 року не з’явились, без поважних причин, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017 установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі №916/821/13, рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013 у даній справі скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно вказівок Вищого господарського суду України, які містяться у постанові, під час нового розгляду справи, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Також зазначено, що не надано правової оцінки розпорядженню Кабінету Міністрів України № 390-р від 08.07.2006 року "Про передачу майнових комплексів військових містечок", при цьому у даній господарській справі предметом спору є легітимність розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 07.12.2007р. №367/А-2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", яке було прийнято після вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Як вже встановлено під час розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 народних комісарів УРСР від 18.12.1945 №2002/063 "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах схеми, що додавалось до рішення.

ОСОБА_5 Ізмаїльського обласного виконавчого комітету і бюро обкому КП/б/У від 12.02.1946 №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063", затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.

При цьому, 10.06.1946 обласною комісією по передачі земель Одеському військовому округу, яка діяла на виконання постанови ОСОБА_5 народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 №53/9-ОП, складено Акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Так, вказаним актом було підтверджено факт відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому, в акті від 10.06.1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим, фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акта.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеському військовому округу.

05.05.2005 Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України, згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004 та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004 "Про розформування військової частини А-1366" було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 року „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК „Победа” на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради” було, зокрема, затверджено проект землеустрою СГВК „Победа” щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1 341,35 га, в тому числі ріллі 1 341,35 га, в короткострокову оренду строком на 5 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

ОСОБА_5 Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005 "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

У зв’язку з порушенням прав позивача при прийнятті розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, Білгород – Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави звернувся до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про

відмову у задоволенні позовних вимог Білгород – Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-екплуатаційної частини району

та вважає, що доводи, заперечення і вимоги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з доводів Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, викладених в позовній заяві та апеляційній скарзі, єдиною підставою для укладання договорів оренди землі між Тарутинською держаною адміністрацією Одеської області та СГВК «Победа» є саме розпорядження Тарутинської РДА 367/А-207 від 07.12.2007 та незаконне, необґрунтоване посилання на постанову Верховного суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405-а14, висновки в якій не підлягають обов’язковому застосуванню.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21 вересня 1999 року за N 1075-XIV (з наступними змінами та доповненнями) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, п. 102 ч. 4 ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Міністерство оборони України” від 26 листопада 2014 р. N 671 військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження або передачу.

Приписами ст. 4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” встановлено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно індивідуальної картки №95 обліку земельної ділянки 92 земельна ділянка площею 24 229,5 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Надеждівка, закріплена за Білгород-Дністровською КЕЧР (військове містечко №11).

При цьому, господарський суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 № 390-р "Про передачу майнових комплексів військових містечок" було прийнято пропозицію Міноборони, погоджену з обласними, міськими, районними, селищними і сільськими радами та Арцизькою райдержадміністрацією Одеської області, щодо передачі з державної власності у власність (спільну власність) територіальних громад та до сфери управління Арцизької райдержадміністрації майнових комплексів військових містечок згідно з додатком, в якому зазначено, в тому числі, про передачу у спільну власність територіальних громад Арцизького району військового містечка № 10 с.Весела Долина Тарутинського району. Слід зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 № 390-р було передбачено передання майнового комплексу військового містечка №10 до спільної власності територіальних громад саме Арцизького району.

Вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 № 390-р не передбачалось передання у спільну власність територіальних громад майнового комплексу військового містечка № 11, розташованого за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Надеждівка.

Так, згідно облікових даних Білгород-Дністровською КЕЧР до складу військового містечка №10 входили - 24 будівлі (з яких 10 - житлові будинки на 21 квартиру, 3 комунальні споруди та 11 будівель та споруд різного призначення), площа переданої згідно акта прийому-передачі земельної ділянки склала 86,7 га. Натомість земельна ділянка площею 1 341,35 га, проект землеустрою якої був затверджений оскаржуваним розпорядженням, розташована у межах земельної ділянки площею 24 229,5 га, яка відповідно до відомостей індивідуальної картки №95, обліковується на балансі Білгород-Дністровської КЕЧР (військове містечко №11).

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, розпорядження Тарутинської РДА N 367/А-2007 від 07.12.2007 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Верховним Судом України у постанові від 19.10.2016 у справі № 916/187/15-г зазначено, що позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у приватну власність земельних ділянок, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельними ділянками, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Приймаючи до уваги те, що розгляд позову про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу, не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), підстави для задоволення позову про визнання цього рішення незаконним та скасування відсутні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняте Розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 367/А-2007 від 07.12.2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК «Победа» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, відтак, скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту не відновлює порушеного права, оскільки у разі задоволення позову з такими вимогами право користування спірною земельною ділянкою не припиняється. Саме тому позов, предметом якого є лише розпорядження відповідача, не може бути задоволений.

Інші доводи, викладені представниками сторін, не спростовують вищезазначені висновки суду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог по суті.

Щодо посилань позивача на необґрунтоване посилання в оскаржуваному рішенні на постанову Верховного суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405-а14, а саме зазначена постанова не містить висновку щодо можливості або неможливості застосування конкретної норми матеріального права – ст.21 ЦК України та ст.34 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», у зв’язку з чим не можна змінювати вказівку закону із визначеним способом захисту права та у зазначеній постанові не надавалася оцінка можливості скасування судом правового акту індивідуальної дії місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування то слід зазначити, що у наведеній постанові зазначено, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб’єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Крім того, як було зазначено вище, беручи до уваги вказівки Вищого господарського суду, викладених у постанові, колегія суддів вважає, що в оскаржуваному рішення місцевим господарським судом було у повній мірі встановлено характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 “Про судове рішення”).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. “в” ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину района, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Одеської області від “21” червня 2017 року у справі № 916/821/13 залишити без змін.

ОСОБА_5 в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

ОСОБА_5 апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „26” січня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська