Постанова № 71860534, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/12502/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23 січня 2018 року.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 (повний текст складено 23.10.2017)

у справі №910/12502/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 78 750,50 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі, позивач або ТДВ «Експрес Страхування») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.09.2017) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі, відповідач або ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 39 659,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виплатив страхове відшкодування у зв'язку із завданням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12502/17 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 39 659 (тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 30 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю Mercedes-Benz д.н. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля. Беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку та ліміту відповідальності (100 000,00 грн.), за вирахуванням суми франшизи у розмірі 510,00 грн., передбаченої договором (полісом) №АК/888635, позов підлягає задоволенню у розмірі 39 659,30 грн. (79 260,50 грн. сплачене страхове відшкодування - 39 091,20 грн. суми сплаченого відповідачем страхового відшкодування - 510,00 грн. франшиза).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ «СГ «ТАС» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12502/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пошкодження передньої частини автомобіля не відноситься до спірної ДТП, а тому матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, становить 46 281,63 грн.

Водночас, відповідно до статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового відшкодування повинен був бути розрахований з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Коефіцієнт зносу замінених складових становить 19,75% (так як автомобіль має кузовні елементи, які відновлювались ремонтом), що дорівнює 6 680,43 грн.; франшиза згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635 становить 510,00 грн.

Таким чином, страхове відшкодування розраховується, на думку відповідача, наступним чином: 46 281,63 грн. - 6 680,43 грн. - 510,00 грн. = 39 091,20 грн.

Отже, враховуючи сплату відповідачем позивачу страхового відшкодування у розмірі 39 091,20 грн., у останнього, на його думку, відсутня заборгованість перед ТДВ «Експрес Страхування», а у позові слід відмовити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.01.2018.

28.12.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12502/17 залишити без змін. У відзиві позивач наголосив, що доводи скаржника про пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 18.12.2016 на вул. Набережно- Хрещатицька, 13Б в м. Києві винятково задньої частини автомобіля Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1, спростовується доказами, наявними у справі №910/12502/17. Коефіцієнт фізичного зносу становить « 0».

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки МВС №3016357358229266 та постанови Подільського районного суду м. Києва від 27.01.2017 у справі №758/164/17, 18.12.2016 в м. Києві, по вул. Набережно-Хрещатицька, 13-Б, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Volkswagen Golf, д.н. НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, в результаті чого сталося ДТП, а вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 27.01.2017 у справі №758/164/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Пошкоджений автомобіль Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1, був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №202.16.2317357 від 20.07.2016.

Згідно пункту 8 Договору №202.16.2317357 від 20.07.2016 (частина «А») строк його дії встановлений з 21.08.2016 по 20.08.2017.

Станом на дату ДТП - 18.12.2016, вказаний Договір добровільного страхування був чинним.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як зазначає позивач, відповідно до наявних у матеріалах справи рахунків-фактур філії «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» №СЧ-1611096 від 23.12.2016 на суму 71 055,94 грн., №СЧ-1611193 від 29.12.2016 на суму 2 816,88 грн. та №0000000400 від 18.01.2017 на суму 5 742,96 грн., фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП склала 79 615,78 грн.

Як вбачається зі страхових актів №3.16.1387-1 від 28.12.201, №3.16.1387-2 від 04.01.2017 та №3.16.1387-3 від 19.01.2017, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 79 260,50 грн. (79 615,78 грн. - 355,28 грн. франшиза).

Зазначені кошти в розмірі 79 260,50 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №ЦО03538 від 28.12.2016 на суму 70 700,66 грн., №ЦО00009 від 04.01.2017 на суму 2 816,88 грн. та №ЦО00050 від 19.01.2017 на суму 5 742,96 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн. 00 коп., франшизи - 510 грн. 00 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди по полісу АК/888635 у розмірі 79 260,50 грн. (претензія вих. № 1466/3.16.1387 від 05.04.2017), яка була отримана відповідачем 11.04.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

Однак, станом на дату подання позовної заяви відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування за Полісом АК/888635 у розмірі 79 260,50 грн.

Водночас, на дату розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості у розмірі 39 091,20 грн., у зв'язку з чим позивач, згідно заяви від 11.09.2017 про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 39 659,30 грн. (79 260,50 грн. - 39 091,20 грн. - 510 грн. франшиза).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Експрес Страхування» про стягнення з відповідача 39 659,30 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором№202.16.2317357 від 20.07.2016, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Отже, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована ПрАТ «СГ «ТАС» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АК/888635).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі, оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Однак, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (далі, Методика).

Так, Згідно звіту №1635 ТОВ «Укравтолізинг» (сертифікат СОД №116/16 від 09.02.2016 ФДМУ) про оцінку КТЗ Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, (далі, Звіт) вартість відновлювального ремонту в результаті його пошкодження при ДТП складає 77 494,64 грн. При цьому, коефіцієнт фізичного зносу складає 0,00.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7.38. вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з пунктом 1.6 Методики строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2015, а отже на дату ДТП (18.12.2016) строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для вирахування із суми страхового відшкодування коефіцієнта фізичного зносу у вказаному відповідачем у апеляційній скарзі розмірі, оскільки такий коефіцієнт дорівнював нулю. Доводи скаржника з цього приводу є безпідставними.

Судом встановлено, що вказаний Звіт відповідає вимогам, які ставляться до звіту, складеного за результатами проведення оцінки, був складений суб'єктом оціночної діяльності після проведення візуального огляду пошкодженого транспортного засобу (копія протоколу огляду транспортного засобу Mercedes-Benz №1635, державний номер НОМЕР_1, долучена позивачем до матеріалів справи разом зі звітом).

Відтак, єдиним належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz №1635, державний номер НОМЕР_1, у даному випадку є Звіт №1635 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 23.01.2017, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Укравтолізинг» на підставі ремонтної калькуляції.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пошкодження передньої частини автомобіля не відноситься до спірної ДТП, однак, такі доводи скаржника не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а саме: вищевказаним Звітом, протоколом огляду КТЗ та фото таблицями до Звіту, схемою місця ДТП, розшифровкою звукозапису повідомлення №16.12.3546 (ІД дзвінка 1809021 ) про ДТП, актами виконаних робіт філії «Автомобільний центр Київ» AT «Українська автомобільна корпорація».

Судом взяті до уваги пояснення позивача із приводу того, що зовнішнім оглядом автомобіля на місці фіксації ДТП учасникам пригоди та поліцейським неможливо було виявити пошкодження донної (нижньої) частини Mercedes-Benz, д.н. НОМЕР_1, оскільки такі пошкодження знаходилися в його нижній частині (під автомобілем) та не були явно видимі (ззовні), останні було встановлено лише з оглядової ями при зніманні- відкручуванні переднього бамперу.

Враховуючи доказове наповнення матеріалів справи та за відсутності доказів протилежного, вказані доводи скаржника оцінюються судом критично та не приймаються до уваги.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635 становить 510 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн. 00 коп.

Отже, з урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/888635 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 79 260,60 грн.) та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, беручи до уваги розмір франшизи за Полісом АК/888635 у сумі 510 грн. 00 коп., а також враховуючи часткову сплату відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 39 091,20 грн., позовні вимоги ТОВ «Експрес Страхування» до ПрАТ «СГ «ТАС» (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) у даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, у розмірі 39 659,30 грн., про що суд першої інстанції дійшов вірного висновку.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12502/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 у справі №910/12502/17 залишити без змін.

Матеріали справи №910/12502/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.01.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх