Постанова № 71860531, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/16701/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

За участю секретаря судового засідання: Бойко І.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 23.01.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 (повний текст рішення складено 02.11.2017)

у справі № 910/16701/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 650,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 650,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №7956а7г від 12.01.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статтей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Chery Kimo" державний номер НОМЕР_3, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ТзДВ "СК "Альфа-Гарант", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 650,02 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі № 910/16701/17 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" страхове відшкодування у розмірі 16 650,02 грн. та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд змінити рішення суду першої інстанції, позов задовольнити частково, стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ПРА "Страхова компанія "АХА Страхування" 11 307,00 грн. страхового відшкодування, в задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив що що оцінювачем позивача взагалі не досліджено наявності додаткових підстав для нарахування коефіцієнту фізичного зносу встановлених у п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" у справі № 910/16701/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 23.01.2018.

23.01.2018 в судовому засіданні представник відповідача надала пояснення по суті спору, підтримала доводи апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" та просила задовольнити апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", змінити рішення суду першої інстанції, позов задовольнити частково, стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" на користь ПРА "Страхова компанія "АХА Страхування" 11 307,00 грн. страхового відшкодування, в задоволенні іншої частини позову відмовити.

В судове засідання, призначене на 23.01.2018, повноважні представники позивача не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2017 за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №7956а7г ПрАТ "СК "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за договором є ОСОБА_2.

Зі змісту довідки № 3017045495800086 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 08.02.2017 в м. Києві на мосту Південний мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під його керуванням та "Chery Kimo" державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3, під його керуванням.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.04.2017 у справі № 752/4030/17 ДТП визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України ОСОБА_3

Страхувальник 14.02.2017 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 293/17 від 02.08.2017 та ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 02.08.2017 становить 17 341,64 грн.

Згідно Рахунку ТОВ "Інтерциклон" № ІВР0002516 від 20.02.2017 та Акту виконаних робіт № ІВР0003609 від 15.03.2017 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, склала 17 150,02 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 08.02.2017 за участю застрахованого автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № АХА2192751 від 23.02.2017 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 17 150,02 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 311 183 від 24.02.2017.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вже зазначалося, вина водія ОСОБА_3, який керував автомобілем "Chery Kimo" державний номер НОМЕР_3, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.04.2017 у справі № 752/4030/17.

Відповідно до пункту 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/6255428), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Chery Kimo" державний номер НОМЕР_3, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Тобто, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача в свою чергу як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №7956а7г від 12.01.2017, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічний правовий висновок, щодо положень закону викладений у постановах Верховного Суду України справа № 11/406-07 від 25.11.2008, справа № 3-118гс11 від 07.11.2011.

Згідно із чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Subaru Outback", державний номер НОМЕР_1.

Враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із пунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до, договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/6255428) ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 16 650,02 грн. (17 150,02 грн. - 500,00 грн.), що і відповідає власне розміру заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № ЕЛ_2944 від 16.06.2017, відповідно до якої просив відшкодувати в порядку регресу 17 150,02 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 26.06.2017, проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 650,02 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі № 910/16701/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі № 910/16701/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі № 910/16701/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16701/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич