Постанова № 71860496, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/11756/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.В.

за участю

представників: позивача - Луговський О.С.

відповідача - Вербінець Е.А.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р.

у справі № 910/11756/17 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради

до Громадської організації "Товариство сприяння Збройним силам України та Військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов"

про стягнення 165510,86 грн

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі - позивач) звернулось з позовом до Громадської організації "Товариство сприяння Збройним силам України та Військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 165 510,86 грн за договором оренди об'єкта нерухомості № 1942 від 16.11.2015 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в період з січня 2016 року по березень 2017 року не виконувались зобов'язання щодо оплати комунальних послуг (витрат за теплову енергію, витрат за водопостачання та водовідведення, витрат за вивезення, знешкодження та захоронення ТВП, витрат з охорони, витрат т/о системи пожежної сигналізації, витрат т/о електрогосподарства, витрат з прибирання зовнішньої прилеглої території), внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі 910/11756/17 від 04.10.2017 р. у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р., Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 р. апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л. та призначено до розгляду на 19.12.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.01.2018 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

16.11.2015 р. між Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради (далі - орендодавець) та Громадською організацією "Товариство сприяння збройним силам України та військово-морському флоту "Цивільний корпус "Азов" (далі - орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 1942 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до міської комунальної власності на підставі договору дарування зареєстрованого в реєстрі за № 2-3772 від 25.11.2011 р. та витягу про державну реєстрацію прав № 33256877 від 22.02.2012, реєстраційний номер 5319159.

Як передбачено п. 1.2.1. договору, предметом даного договору є нежитлове приміщення на другому поверсі нежитлової будівлі виробничого корпусу літ. И-4 площею 490,56 кв.м. по вул. Благовісна, 170 у м. Черкаси.

Згідно з п. 5.6 договору орендар сплачує плату за фактично отримані комунальні послуги (водопостачання, каналізація, газ, теплова енергія і т.п.) та електропостачання, а також сплачує вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради відповідно до окремого договору.

Договір оренди укладено на термін з 16 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року (п. 4.1 договору).

23.03.2017 р. позивач направив на адресу голови громадської організації "Товариство Сприяння Збройним Силам України та Військово - Морському Флоту "Цивільний корпус" "АЗОВ" лист з пропозицією підписати два примірника проекту договору на відшкодування витрат з утримання приміщень № 9 від 23.03.2017 р., розташованих за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 170.

Однак відповідач відповіді на вказаний лист позивачу не надав, ні договору, ні протоколу розбіжностей до договору не підписав.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань з оплати фактично отриманих комунальних послуг на загальну суму 165 510,86 грн, а саме:

З січня по грудень 2016 року:

- витрати за теплову енергію - 39 798,83 грн;

- витрати за водопостачання та водовідведення - 249,25 грн;

- витрати за вивезення, знешкодження та захоронення ТВП - 1372,50 грн;

- витрати з охорони - 83 688,24 грн;

- витрати т/о системи протипожежної сигналізації - 388,16 грн;

- витрати т/о електрогосподарства - 986,58 грн;

- витрати з прибирання зовнішньої прилеглої території - 14267,08 грн.

З січня по березень 2017 року:

- витрати за теплову енергію - 21 410,77 грн;

- витрати за вивезення, знешкодження та захоронення ТВП - 107,42 грн;

- витрати з охорони - 2701,08 грн;

- витрати з прибирання зовнішньої прилеглої території - 540,95 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п. 1 ч. ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 р. у справі №753/2526/16-ц.

Скаржник посилається на те, що у період з січня 2016 року по березень 2017 року відповідачем були спожиті комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вивезення, знешкодження та захоронення ТВП, охорони, т/о системи пожарної сигналізації, т/о електрогосподарства, з прибирання зовнішньої прилеглої території) на загальну суму 165 510,86 грн, однак не оплачені ним у встановленому законодавством України порядку позивачу, як виконавцю таких послуг.

На підтвердження факту надання відповідачу комунальних послуг у вказаний період позивачем було надано лише рахунки на оплату № 000000000007 та № 000000000116 від 20.04.2017 р. на загальну суму 165 510,86 грн.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

Згідно з п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця (п. 14 вказаних вище Правил).

Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту зняття ним показань засобів обліку води, теплової енергії з лічильників для встановлення кількості спожитих відповідачем ресурсів, а також доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати наданих послуг у спірний період з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Вбачається, що рахунки на оплату наданих відповідачу послуг за період з січня 2016 року по березень 2017 року № 000000000007 та № 000000000116 були виставленні позивачем лише станом на 20 квітня 2017 року, при цьому матеріали справи не містять належних доказів направлення їх на адресу відповідача.

Разом з тим відповідачу було передано в оренду лише корпус літ. И-4, загальною площею 490,56 кв.м., у якому відповідно до складених та підписаних за участю представника позивача Актах обстеження від 29.04.2016 р. та від 29.08.2017 р. було встановлено наступне.

Так, в Акті від 29.04.2016 р. комісією було встановлено, що на другому поверсі вищезазначеного нежитлового приміщення наявні електропостачання та теплопостачання, при цьому система водопостачання, водовідведення та протипожежної сигналізації відсутня.

При повторному обстеженні приміщення, в Акті від 29.08.2017 р. було зафіксовано, що опалення приміщення здійснюється за допомогою труби теплопостачання, що проходять вздовж трьох стін, батареї опалення відсутні. Електропостачання на момент складання акту в приміщенні відсутнє, системи водопостачання та водовідведення відсутні. Лічильники води та опалення встановлені на весь майновий комплекс.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено факту надання відповідачу комунальних послуг та понесених ним витрат у зв'язку з їх наданням.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 165 510,86 грн за договором оренди об'єкта нерухомості № 1942 від 16.11.2015 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання скаржника на те, що відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено самого факту надання цих послуг.

Як вже було встановлено вище, в Акті від 29.08.2017 р. було зафіксовано, що електропостачання на момент складання акту в приміщенні відсутнє, системи водопостачання та водовідведення відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2017 р. у справі № 910/11756/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11756/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію даної постанови надіслати сторонам.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в силу п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ч. 1 ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.01.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов