Постанова № 71860379, 23.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 справа № 908/1060/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не з’явився не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради, м.Токмак Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької області від07.08.2017р. (повний текст підписано 11.08.2017р.)у справі№ 908/1060/17 (суддя Корсун В.Л.)за позовомПриватного акціонерного товариства “Токмацьке автопідприємство 12308”, м.Токмак Запорізької області доУправління соціального захисту населення Токмацької міської ради, м.Токмак Запорізької області простягнення 138749,07грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство “Токмацьке автопідприємство 12308”, м.Токмак Запорізької області, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради, м.Токмак Запорізької області про стягнення 138749,07грн. компенсації за надані послуги з пасажирських перевезень окремих категорій громадян, які користуються пільгами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.08.2017р. (повний текст підписано 11.08.2017р.) у справі №908/1060/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Виносячи рішення, місцевий господарський суд встановив доведеність факту порушення відповідачем умов, визначених договором №36/2014 від 27.06.2014р. про здійснення пасажирських перевезень окремих категорій громадян, які користуються пільгами, щодо проведення компенсації пільгового проїзду.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення cудом норм матеріального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом Запорізької області не враховано відсутність фактичного надходження субвенцій з Державного бюджету до міського бюджету, що за умовами договору №36/2014 від 27.06.2014р. є необхідною умовою здійснення розрахунків.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 23.01.2018р.

Разом з тим, відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

У судове засідання 23.01.2018р. представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Однак, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, визнання їх явки у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представників сторін.

Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 27.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством “Токмацьке автопідприємство 12308” (далі - постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Токмацької міської ради (далі - платник) укладено договір №36/2014 про здійснення пасажирських перевезень окремих категорій громадян, які користуються пільгами (далі – договір).

За умовами п.1.1 предметом договору є здійснення постачальником пасажирських перевезень міським транспортом пільгових категорій населення, які мають право на безоплатний проїзд згідно чинного законодавства України. Платник проводить компенсацію пільгового проїзду на міському транспорті загального користування за рахунок субвенцій з Державного бюджету до міського бюджету.

Компенсація пільгового проїзду постачальнику проводиться платником у межах виділених асигнувань шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі розрахунків за відповідний місяць та актів звірянь для компенсації проїзду у міському сполученні окремих пільгових категорій громадян, не пізніше 5-ти днів після отримання фінансування (п.2.1).

Зобов’язання сторін узгоджені розділом 3 договору. Так, за умовами п.3.1 постачальник зобов'язується: надавати послуги окремим категоріям громадян, які мають право на пільговий проїзд у міському сполученні відповідно до затверджених норм законодавства; щомісячно до 27 числа поточного місяця надавати платнику звіт про кількість перевезених платних пасажирів та розмір компенсаційних виплат за формою, що додається (додаток І); щомісячно до 2-го числа місяця, наступного за звітним надавати платнику акт звіряння розрахунків за надані послуги; протягом 10 днів інформувати платника про зміни в нормативних документах, щодо здійснення пасажирських перевезень (тарифу, ліцензії та інше).

У свою чергу відповідно до п.3.2. договору, платник зобов'язується здійснювати розрахунки з постачальником на підставі щомісячних розрахунків щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги та по факту надходження відповідної субвенції з Державного бюджету до міського бюджету, в межах виділених асигнувань.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього договору (п.4.1).

Умовами пункту 5.1 договору узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання викликане обставинами форс-мажору (стихійні лиха, катастрофи, акти Уряду, що впливають на умови виконання договору і т.д.). Сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 7 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити письмово іншу сторону.

Відповідно до умов пунктів 7.1, 7.2, 7.7 договору, договір набуває чинності з 27.06.2014р. і діє до 27.06.2015р. включно. У випадку припинення дії даного договору, сторони повинні виконати зобов'язання, що у них виникли до припинення дії цього договору. У випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору №36/2014 від 27.06.2014р. Приватним акціонерним товариством “Токмацьке автопідприємство 12308” у період з 27.06.2014р. по 27.06.2015р. були надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян на загальну суму 520360,65грн., про що сторонами підписані без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств наступні документи: розрахунки кількості перевезених платних пасажирів та розміру компенсаційних виплат (за періоди з 01.07.2014р. по 31.07.2014р., з 01.08.2014р. по 31.08.2014р., з 01.09.2014р. по 30.09.2014р., з 01.10.2014р. по 31.10.2014р., з 01.11.2014р. по 30.11.2014р., з 01.12.2014р. по 31.12.2014р., з 01.01.2015р. по 31.01.2015р., з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., з 01.03.2015р. по 04.03.2015р., з 05.03.2015р. по 25.03.2015р., з 26.03.2015р. по 31.03.2015р., з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., з 01.05.2015р. по 31.05.2015р., з 01.06.2015р. по 30.06.2015р.); акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за пільговий проїзд міським транспортом окремим категоріям громадян (№7 станом на 01.08.2014р., №8 станом на 01.09.2014р., №9 станом на 01.10.2014р., №10 станом на 01.11.2014р., №11 станом на 01.12.2014р., №12 станом на 01.01.2015р., №1 станом на 01.02.2015р., №2 станом на 01.03.2015р., №3 станом на 01.04.2015р., №4 станом на 01.05.2015р., №5 станом на 01.06.2015р., №6 станом на 01.07.2015р.)

Згідно акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за пільговий проїзд міським транспортом окремим категоріям громадян №6 заборгованість станом на 01.07.2015р. та за поточний рік – 138749,07грн.

Протягом строку дії договору сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015р. №20 були підписані протокольні рішення, на підставі яких були проведені розрахунки на загальну суму 174617,10грн. Також, відповідачем було частково сплачено Приватному акціонерному товариству “Токмацьке автопідприємство 12308” заборгованість за надані за договором послуги у розмірі 206994,48грн.

Факт наявності заборгованості у розмірі 138749,07грн. разом з іншим підтверджений у листі Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради за вих.№1151/05-28 від 22.03.2017р., адресованому директору Приватного акціонерного товариства “Токмацьке автопідприємство 12308”.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом спору у справі №908/1060/17 є вимоги про стягнення 138749,07грн. компенсації за надані послуги з пільгового перевезення пасажирів по договору №36/2014 від 27.06.2014р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” №2344-III від 05.04.2001р. (у редакції станом на час укладення договору №36/2014 від 27.06.2014р.) (далі - Закон).

Забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту (ст.7 Закону).

Відповідно до ч.1, 2 ст.29 вищеназваного Закону, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Приписами ч.1 ст.31 Закону унормовано, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Частинами 1, 2, 4 ст.37 Закону передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (ч.1 ст.42 та ч.1 ст.43 Закону).

Відповідно до ст.173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.11, 509 ЦК України укладений між сторонами договір №36/2014 від 27.06.2014р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Сутність розглядуваного спору, як вірно було встановлено судом першої інстанції, полягає у стягненні 138749,07грн. компенсації за надані послуги з пільгового перевезення пасажирів по договору №36/2014 від 27.06.2014р.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг перевезення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (далі - Порядок).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 3 Порядку унормовано, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п.4 Порядку, перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи розрахунків кількості перевезених платних пасажирів та розміру компенсаційних виплат, а також актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за пільговий проїзд міським транспортом окремим категоріям громадян, відповідач погодив Приватному акціонерному товариству “Токмацьке автопідприємство 12308” 520360,65грн., однак, компенсував позивачу витрати за надані послуги лише частково, з огляду на що сума невідшкодованих позивачеві витрат за надані послуги з пасажирських перевезень окремих категорій громадян становить 138749,07грн.

Як зазначалося раніше, факт наявності заборгованості у зазначеному розмірі, разом з іншим, підтверджений у листі відповідача за вих.№1151/05-28 від 22.03.2017р.

В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на відсутність фактичного надходження субвенцій з Державного бюджету до міського бюджету, що за умовами договору №36/2014 від 27.06.2014р. є необхідною умовою здійснення розрахунків. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судова колегія наголошує, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

З огляду на приписи ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов’язання.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на відсутність бюджетних коштів є безпідставними.

Оскільки наявність заборгованості по договору №36/2014 від 27.06.2014р. в сумі 138749,07грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не надано доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов’язань іншим передбаченим законом способом, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі (138749,07грн.).

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Токмацької міської ради, м.Токмак Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2017р. (повний текст підписано 11.08.2017р.) у справі №908/1060/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2017р. (повний текст підписано 11.08.2017р.) у справі №908/1060/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 23.01.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 2 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЗО