Ухвала суду № 71859637, 26.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

26.01.2018

Справа № 910/791/18

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.М.-Україна» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, б. 6/13, ідентифікаційний код 31212972)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Буд» (01015, м. Київ, вул. Івана Кудрі, б. 20, прим. 3, ідентифікаційний код 40035704)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Буд» заборгованості у розмірі 151 999,63 грн на підставі Договору поставки № 0022-16 від 27.04.2016,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Т.М.-Україна» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Буд» заборгованості за Договором поставки № 0022-16 від 27.04.2016 у розмірі 151 999,63 грн, з яких 103 762,00 грн – основний борг, 9 000,00 грн – штраф, 27 153,36 грн – відсотки за користування чужими грошовими коштами, 9 852,49 грн – інфляційні, 2 231,78 грн – 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України (п.1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.М.-Україна» заяви, до складу заборгованості за Договором поставки № 0022-16 від 27.04.2016 окрім суми основного боргу заявником включено штраф, відсотки за користування чужими грошовими коштами, інфляційні та 3% річних, які за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

За приписами ст. 152 Господарського кодексу України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Розглянувши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Т.М.-Україна» матеріали, Суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних та 3% річних, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За наведених обставин, Суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення 9 000,00 грн штрафу, 27 153,36 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 9 852,49 грн інфляційних та 2 231,78 грн 3% річних за Договором поставки № 0022-16 від 27.04.2016.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Т.М.-Україна» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Буд» 9 000,00 грн штрафу, 27 153,36 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 9 852,49 грн інфляційних та 2 231,78 грн 3% річних на підставі Договору поставки № 0022-16 від 27.04.2016.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя О.В. Чинчин