Рішення № 71857246, 17.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/2870/17

пр. № 2/336/97/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,—

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що 30.07.2012 року відповідач отримав кредит в розмірі 3400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,6 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31.03.2017 року відповідач має заборгованість у 11811,87 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3070 гривень, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 7603,21 гривень, 100 заборгованості за пенею та комісією, штрафу в сумі 1038,66 гривень. По суті заявлених вимог позивач просить стягнути з відповідача 11811,87 гривень заборгованості за кредитним договором від 30.07.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала на зазначених в позовній заяві підставах. Вказала, що у 2012 році ОСОБА_2 видали картку строком дії на 1 рік до липня 2013 року. 25.06.2014 року картку було перевипущено та ОСОБА_2 надали картку «Голд» строком дії на 1 рік без укладення нового договору. Чому не надані Тарифи за 2012 рік, які є складовою частиною договору, пояснити не може. ОСОБА_2 почала використовувати картку лише у 2014 році, знімаючи кошти та розраховуючись карткою в мережах торгівельних закладів. Відсотки за користування кредитними коштами позивачем збільшувались в односторонньому порядку, оскільки таке право передбачено умовами договору. У 2015 році ОСОБА_2 почала порушувати умови договору, оскільки кошти вносила несвоєчасно та не у повному обсягу, тому виникла заборгованість.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи, що у 2012 році отримала кредитну картку, але нею не користувалась до закінчення строку її дії у 2013 році. Потім рік картки не мала, а у 2014 році ПАТ «КБ «ПриватБанк» видав їй нову картку «Голд», але договір щодо цієї картки вона не укладала, про тарифи не була сповіщена, про підвищення відсоткової ставки її не повідомляли, згоди вона на це не давала. Отриманою у 2014 році карткою вона користувалась.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи, що договір за отриманою у 2012 році карткою закінчився у 2013 році, кредитним коштами ОСОБА_2 за цією карткою не користувалась, тож підстав для стягнення з неї заборгованості немає. Інших договорів між сторонами не укладалось. Крім того, враховуючи, що строк дії картки та, відповідно, і договору закінчився у 2013 році, тож позивач також пропустив і строк звернення з позовом, тож його слід застосувати у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість вимог.

При вивченні письмових доказів судом встановлено таке.

30.07.2012 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 6).

Відповідно до тексту вказаної анкети-заяви заявник мав вказати, яку картку з можливих бажає оформити на своє ім’я та який кредитний ліміт бажає отримати по платіжній картці «Універсальна Голд».

Так, в анкеті заяві зазначені таки різновиди: платіжна кредитка «Універсальна», зарплатна картка, картка «Голд», пенсійна картка, «ощадкнижка (депозит)», дебетова особиста картка, «ідентифікація з паспортом».

Натомість в анкеті заяві не позначено яку саме картку бажала отримати ОСОБА_2 та який кредитний ліміт вона бажала, щоб був встановлений.

Відповідно до анкети-заяви ця заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 626 ч. 1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ч. 1 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ч. 1 ЦК України).

Як вказує ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позивачем суду надана копія анкети-заяви ОСОБА_2 від 30.07.2012 року, однак, інші документи, які у своїй сукупності складають договір про надання банківських послуг, позивачем суду надано не було.

Так, у відповідності до пункту 1.1.1.91 Умов та Правил надання банківських послуг Тарифи це розмір винагороди за послуги банка; є невід’ємною частиною Договору.

Позивачем надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Натомість саме цей документ не був складовою частиною договору, оскільки в вказаному витягу є вказівка на те, що з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року змінюється базова відсоткова ставка на залишок заборгованості, тобто маються посилання на зміни, які станом на 2012 рік не настали та у 2012 році існувати не могли, адже тарифи ПАТ «КБ «ПриватБанк» встановлює та змінює відповідними розпорядженнями.

Тобто такі тарифи надані на час звернення з позовом, а не на час укладення договору між сторонами, тож не можуть слугувати доказом того, що на саме таких умовах між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» укладався договір у 2012 році.

Крім того, відповідно до наданого витягу з Тарифів жодна з базових відсоткових ставок не відповідає тій відсотковій ставці, яка за розрахунком, наданим позивачем, застосовувалась до відповідача.

Так, позивач вказував, що за умовами договору, укладеного з ОСОБА_2 базова відсоткова ставка на залишок заборгованості по кредиту встановлена у 27,6% річних, що відповідає 2,3% на місяць, натомість у Витягу з Тарифів на обслуговування кредитних карт по жодній з карт така ставка не застосовується.

Другого документу, який є складовою частиною договору про наданні банківських послуг,а саме Пам’ятки клієнта позивачем суду не надано.

Між тим відповідно до п. 1.1.1.50 мінімальний обов’язковий платіж, яким є розмір боргового зобов’язання клієнта, який щомісячно підлягає сплаті клієнтом протягом строку дії картки визначається в залежності від виду платіжної картки та повинен бути вказаний у Заяві та Пам’ятці клієнта або довідці про умови кредитування.

Водночас жодного такого документу позивачем суду не надано.

Третім документом, який є складовою частиною договору про надання банківських послуг, є Умови та Правила надання банківських послуг, однак, до суду позивачем надано лише Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року.

Водночас позивачем не надано підтвердження того, що на момент укладення договору з ОСОБА_2 Умови та Правила існували саме в такому вигляді та саме в такому вигляді вони були надані відповідачеві та саме з цим документом вона ознайомилась та погодилась.

З Умов та Правил надання банківських послуг, витяг з яких наданий суду, вбачається, що рахунком карти або картрахунком у відповідності до п. 1.1.1.90 є спецкартковий рахунок – рахунок фізичної особи, до якого випущена платіжна карта Банку.

Враховуючи вищевказане, у разі видачі фізичній особі банківської картки Банком відкривається окремий рахунок, який пов’язаний саме з цією карткою.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично логується на такий же строк.

Пунктом 1.1.3.1.8 до обов’язків Банку віднесено продовжити строк дії картки та усіх інших карток, випущених для довірених осіб, з новою датою закінчення строку дії, при наявності коштів в межах платіжного ліміту на відповідному картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що при укладенні договору про надання банківських послуг ПАТ «КБ «ПриватБанк» повинен відкрити фізичній особі рахунок, до якого випустити платіжну картку відповідного різновиду, який вказаний в анкеті-заяві. Строк дії договору встановлюється на 12 місяців та може бути пролонгований ще на 12 місяців у разі, якщо жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення договору.

У разі закінчення терміну дії картки Банк зобов’язаний продовжити строк її дії та визначити нову дату закінчення строку дії картки у разі наявності коштів на картрахунку в межах кредитного ліміту.

Натомість Умовами та Правилами надання не передбачено, що у разі закінчення строк дії кредитної картки Банк «перевипускає» нову картку іншого виду з іншими умовами та іншими тарифами ніж ті, які були визначені при укладенні договору.

У разі зміни різновиду картки та зміни умов та тарифів ПАТ «КБ «ПриватБанк» повинен був укласти з ОСОБА_2 новий договір або додатковою угодою, підписаною в установленому порядку, внести зміни до вже укладеного договору, чого в цьому випадку вчинено не було.

З довідки, наданої ПАТ «КБ «ПриватБанк» вбачається, що між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір від 16.01.2007 року, за яким були надані три кредитні картки:

№ 5457082952019276, дата відкриття 16.01.2007 року, терміном дії до січня 2013 року;

№ 5211537326281750, дата відкриття 02.01.2013 року, терміном дії до липня 2016 року;

№ 5168742326273301, дата відкриття 25.06.2014 року, терміном дії до листопада 2017 року.

Відповідач ОСОБА_2 надала суду для огляду картку Мастеркард Голд № 5168742326273301 зі строком дії до листопада 2017 року.

З довідки ПАТ «КБ «ПриватБанк» без дати вбачається, що ця кредитна картка була видана ОСОБА_2 25.06.2014 року.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надано виписку по картрахунку за карткою № 5168742326273301 за період часу з 25.06.2014 року по 08.12.2017 року.

Твердження представника позивача про те, що після закінчення строку дії кредитної картки, виданої 30.07.2012 року 25.06.2014 року картку було перевипущено та видано ОСОБА_2 картку № 5168742326273301 спростовуються письмовими доказами, наданими самим же позивачем, відповідно до яких у липні 2012 року ОСОБА_2 будь-яких карток не отримувала взагалі, а строк дії попередньої картки, відкритої 02.01.2013 року спливав лише у липні 2016 року, тож не зрозуміло з яких причин ОСОБА_2 було потрібно видавати картку 25.06.2014 року, до того ж з іншими тарифами.

Таким чином, з довідки позивача можна припустити, що кредитна картка платіжної системи Мастеркард виду Голд, видана ОСОБА_2, за якою нарахована заборгованість в сумі 11811,87 гривень, видана не в межах договору про надання банківських послуг від 30.07.2012 року, а в межах договору від 16.01.2007 року.

Водночас позивачем також надано суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 за договором від 25.06.2014 року, відповідно до якої картковий рахунок був відкритий 25.06.2014 року та договором від цієї ж дати (автор вказаної довідки у довідці не зазначений).

За таких обставин представник позивача взагалі не надав суду зрозумілих пояснень з приводу того, які взагалі договори укладались між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, в який спосіб такі договори укладались, які карткові рахунки відкривались та які картки надавались на виконання зобов’язань Банка за укладеними договорами.

Також позивачем не надано суду доказів того, що на виконання умов договору про надання банківських послуг від 30.07.2012 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» виконав взяті на себе зобов’язання, а саме відкрив картрахунок, випустив та видав ОСОБА_2 платіжну картку, на яку встановив кредитний ліміт та в подальшому надавав будь-які банківські послуги у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.07.2012 року. В подальшому ані предмету, ані підстав позову позивач не змінював.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом представнику позивача за його ж клопотанням був наданий час для надання нових пояснень та надання додаткових доказів, для чого позивач мав час більш ніж місяць, а саме з 11.12.2017 року до 17.01.2018 року, та позивач скористався таким своїм правом, надавши суду ті документи та пояснення, які вважав за потрібне.

Таким чином, суд усіляко сприяв учасникам судового процесу, а зокрема позивачеві, в реалізації ним свої прав, передбачених ЦПК України.

Водночас, враховуючи, що судом позов розглядається виключно в межах заявлених вимог та на підставі доказів, що подані учасниками справи , суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено того, що 30.07.2012 року між сторонами був укладений на умовах, про які заявлено в позовній заяві; що в межах укладеного договору ПАТ «КБ «ПриватБанк» були виконані зобов’язання, а саме відкритий картрахунок, випущено та видано кредитну картку, встановлений кредитний ліміт та в подальшому в межах цього договору надавались банківські послуги; що саме за вказаним договором ОСОБА_2 були отримані кредитні кошти та порушені зобов’язання з їх повернення та сплати відсотків.

За таких обставин, виходячи з презумпції обов’язковості доведення обставин, на які посилається, саме стороною, яка стверджує про такі обставини, суд вважає, що позивачем не доведені обставини, на які він посилався в обґрунтування заявленого позову, тож законних підстав для задоволення заявлених вимог немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, —

ВИРІШИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_2, яка зареєстрована проживаючою у ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Дацюк