Рішення № 71857230, 23.01.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6747/17

Провадження №2/442/352/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Українська інноваційна компанія” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори про скасування записів в реєстрі заборон,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з’явилися

від третьої особи 1: ОСОБА_2

від третьої особи 2: не з’явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства „Українська інноваційна компанія” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори про скасування в Єдиному Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень запису про обтяження за № 11245784 (спеціальний розділ); вид обтяження – заборона на нерухоме майно будинок 61 на вул. Молодіжна, с. Дережичі, р-н Дрогобицький, обл. Львівська; підстава виникнення: договір застави, серія та номер: 1432, виданий 19.04.2002, видавник: Перша Дрогобицька нот. Контора, ОСОБА_3; про скасування в Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 390099; запис про обтяження – заборону (архівний запис) на нерухоме майно будинок 61 на вул. Молодіжна, с. Дережичі, р-н Дрогобицький, обл. Львівська; підстава виникнення: договір застави, серія та номер: 1432, виданий 19.04.2002, видавник: Перша Дрогобицька нот. Контора, ОСОБА_3

Позов мотивовано тим, що для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 перед акціонерним товариством „Український інноваційний банк” по виконанню зобов’язань по кредитному договору № 20028, ОСОБА_1 та АТ „Український інноваційний банк” в особі Дрогобицької філії було укладено договір про заставу, предметом якого був житловий будинок з господарськими будівлями № 61 по вул. Молодіжній в с. Дережичі Дрогобицького району Львівської області. Договір застави був зареєстрований в реєстрі за № 1432 та на підставі зазначеного договору застави нотаріусом було здійснено записи в єдиному державному реєстрі заборон за № 1433.

Позивач стверджує, що третьою особою зобов’язання за кредитним договором виконані ще в 2003 році, а вона неодноразово зверталася до відповідача про видачу довідки про відсутність заборгованості, а звернувшись до приватного нотаріуса у вересні 2017 року про відчуження заставного майна вона дізналася, що заборона знята не була.

В судовому засіданні 23.01.2018 позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити. Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 позов підтримав. Публічне акціонерне товариство „Українська інноваційна компанія” та Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора в судове засідання своїх повноважних представників не направили та про причини їх неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення суд дійшов висновку, що їхня неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.04.2002 Акціонерне товариство „Український інноваційний банк” (Укрінбанк) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали кредитний договір № 20028, відповідно до умов якого Укрінбанк надає позичальнику кредит на придбання автомобіля у сумі 3 200 грн терміном з 18.04.2002 по 18.04.2003 із оплатою 33.0 відсотки річних (0,0904% в день( від суми наданого кредиту.

18.04.2002 Акціонерне товариство „Укрінбанк” (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) уклали договір, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимогу заставодателя, що випливає з кредитного договору № 20028 від 18.04.2002, укладеного між заставодателем та підприємцем ОСОБА_2, майновим поручителем якого є заставодавець, за умовами якого ОСОБА_2 зобов’язаний заставодержателю до 18.04.2003 повернути позику у розмірі 3 200 грн 00 к. та сплатити 33% річних за користування кредитом, а також неустойку і збитки у розмірі й у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору про заставу від 18.04.2002 предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями в с. Дережичі Дрогобицького району, вул. Молодіжна, 61. Цей дерев’яний житловий будинок „А-1” складається з однієї житлової кімнати, площею 16,8 кв.м та кухні. До будинку відносяться господарські будівлі: дерев’яні сарай „Б”, вбиральня „В”, сарай „Г”, гараж „Д” та дерев’яно-металева огорожа „№ 1-6”.

Відповідно до ст. 383 ЦК УРСР позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Ст. 178 ЦК УРСР визначено, що виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов’язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов’язання між соціалістичними організаціями – гарантією.

Згідно зі ст. 181 ЦК УРСР в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає в силу договору чи закону.

Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Відносини застави регулюються Законом України „Про заставу”, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу” застава – це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про заставу” застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов’язань, установлених законом.

Ст. 190 ЦК УРСР визначено, що право застави припиняється:

1) з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання;

2) в разі загибелі заставленого майна;

3) в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

4) в разі примусового продажу заставленого майна.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження виконання зобов’язання третьої особи по сплаті кредиту позивачем було надано суду довідку ПАТ „Укрінбанк” від 27.02.2013 № 301 про те, що в Дрогобицькій філії ПАТ „Укрінбанк” (МФО 325785) 26.12.2011 закрито поточний рахунок № 26003100745001; повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, про що було 17.04.2013 внесено запис № 2360060003002641; копію фотографії інтернет-сторінки з сайту www.ukrinkom.com.ua/?page_id=210 відповідно до змісту якої код НОМЕР_1 не являється боржником ПАТ „Українська інноваційна компанія”; копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 18.09.2017 № 97592599, сформовану приватний нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 для зняття заборони відчуження відповідно до якої будинок по вул. Молодіжній, 61 в с. Дережичі Дрогобицького району Львівської області, який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 містить обтяження: заборону на відчуження нерухомого майна, яке виникло на підставі договору застави від 19.04.2002 № 1432.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що позивачем не подано жодних письмових доказів її особистого звернення до відповідача або звернення до відповідача третьої особи, як позичальника, про надання довідки про відсутність заборгованості.

Також суд не може вважати належним доказами виконання зобов’язання з погашення заборгованості по кредитному договору від 18.04.2002 № 20028 в розумінні ст. 77 ЦПК України довідки ПАТ „Укрінбанк” від 27.02.2013 № 301 про те, що в Дрогобицькій філії ПАТ „Укрінбанк” (МФО 325785) 26.12.2011 закрито поточний рахунок № 26003100745001 та копію фотографії інтернет-сторінки з сайту www.ukrinkom.com.ua/?page_id=210 відповідно до змісту якої код НОМЕР_1 не являється боржником ПАТ „Українська інноваційна компанія”.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами на підтвердження відсутності заборгованості могли б бути довідка про відсутність заборгованості або квитанції (платіжні доручення) про погашення кредиту за договором від 18.04.2002.

Сама по собі довідка про закриття рахунку в банку не може свідчити виконання зобов’язань по кредитному договору.

Копія фотографії інтернет-сторінки, на думку суду не являється достовірним доказом відсутності заборгованості по кредитному договору. Крім того, інтернет-адреса www.ukrinkom.com.ua/?page_id=210 на момент розгляду справи є недоступною. А інтернет-сторінка http://ukrinkom.com.ua/для-позичальників-пат-укрінбанк/ не дозволяє перевірити заборгованість.

Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 № 21-41а16 у справі за позовом ОСОБА_7 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_8, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект”, ТОВ „Сол-Істейт”, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, зазначено, що спірні правовідносини пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, внаслідок чого провадження у справі закрито.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області під час розгляду справи встановив, що оскільки записи в реєстрі заборон були вчинені на підставі цивільних правочинів, то даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач не довела суду обставини, на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, п.п. 9, 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду підписаний 29.01.2018.

Суддя Ю.С. Кучаковський