Ухвала суду № 71857060, 11.12.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/15245/17 1-кс/335/10119/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., прокурора Робул О.А., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, перебуває на військовій службі за контрактом на посаді водія військової частини А 3283, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не засудженого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080320000971 від 28.09.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині А3283, на посаді водія, у військовому званні «старший солдат».

Разом із старшим солдатом ОСОБА_2 у вказаній військовій частині проходять військову службу старші солдати ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до ст.ст. 3, 28 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Поряд з цим, відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) старший солдат ОСОБА_2, як військовослужбовець, зобов’язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Положеннями ст.ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо застосування інших заходів є неможливим. Також, застосуванню зброї, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору. Військовослужбовці мають право застосовувати зброю: для захисту свого здоров’я і життя, а також здоров’я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами і засобами захистити їх у даній ситуації не можливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями; для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Проте, ігноруючи наведеними вище вимогами Закону, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Протягом вересня 2017 року військова частина А3283 тимчасово дислокувалося поблизу села Чубарівка Пологівського району Запорізької області, з метою проведення бойових навчань.

28 вересня 2017 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, військовослужбовці вказаної військової частини ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, маючи при собі вогнепальну автоматичну зброю системи «Калашникова», разом із двома цивільними особами ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на автомобілі «Nisan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_8, почали полювати між селами Веселоіванівка і Тополівка Більмацького району Запорізької області. Зазначеного дня, приблизно о 04 годині 45 хвилин, коли ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, повернулись з полювання до місця мешкання ОСОБА_8, а саме : до будинку № 98 по вулиці Шевченка в селі Чубарівка Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_4, ще перебуваючи в автомобілі «Nisan Patrol», виявив зникнення автоматичної зброї АКС – 74 № 2167603, виданої йому у військовій частині «А 3283», яку він використовував під час полювання. З метою знайти зброю ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі «Nisan Patrol», під керуванням ОСОБА_3, повернулись до місця полювання.

28 вересня 2017 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи на ділянці місцевості між селами Веселоіванівка і Тополівка Більмацького району Запорізької області, під час пошуку автоматичної зброї АКС – 74 № 2167603, запідозривши у крадіжці ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вступив у злочинний зговір з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, направлений на незаконне позбавлення волі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою отримання інформації щодо місця перебування зброї. Діючи згідно домовленості, для досягнення мети, а саме поміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_9, проти їх волі до місця, де вони не бажали знаходитись, обмежуючи тим самим їх свободу пересування, а саме : до автомобіля марки «Nisan Patrol», виконуючи відведену їм роль ОСОБА_2 та ОСОБА_4, застосували автоматичну вогнепальну зброю системи «Калашникова», а саме АКС – 74 № 2157822 та АКС – 74 № 2193199, шляхом здійснення пострілів поряд з ногами та головами ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з метою подолання волі до супротиву останніх. Усвідомлюючи фізичну та кількісну перевагу над потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_4, продовжуючи діяти за попередньою змовою з ОСОБА_3 помістили ОСОБА_7 до салону автомобіля марки «Nisan Patrol», а ОСОБА_6 до багажного відділення автомобілю «Nisan Patrol», де наявною в багажному відділенні мотузкою зв’язали останньому руки за спиною. ОСОБА_3 в цей час, з метою перешкоджання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покликати на допомогу забрав в останніх мобільні телефони.

06.12.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернулася до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, просили застосувати більш м’який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080320000971 від 28.09.2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 115 КК України, у якому 06.12.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні даного клопотання, суд бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з наявних в наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства”, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим”, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішені «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Виходячи з того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п’яти років, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зазначених у клопотанні.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує особу підозрюваного ОСОБА_2, який є особою раніше не засудженою.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочину середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Враховуючи, що з часу повідомлення про підозру ОСОБА_2, останній не переховувався від органу досудового розслідування та самостійно з’явився до суду для розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені обставини виключають застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено, що більш м’який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вищевказаним у клопотанні ризика, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України до підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання про запобіжний захід, який слід застосувати до підозрюваного, слідчий суддя, у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, що передбачено за вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_2, особу підозрюваного, його вік, міцність соціальних зв'язків, який не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, перебуває на військовій службі за контрактом має постіне місце проживання, раніше не засуджений.

За викладених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 більш м’який запобіжний захід у вигляді застави.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

З урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік” щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2017 року складає 1600 грн., вважає за необхідне визначити заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов’язки, а саме: прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі Дніпропетровської області та Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілими, свідками, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 12017080320000971, строко на два місяці, до 12.02.2018 року.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити заставу – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок, зобов'язавши ОСОБА_2 внести протягом п'яти днів з дня постановлення ухвали, або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою визначеної суми коштів у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, відкритий в ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_2 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П.І.Б. сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 строком на два місяці до 12.02.2018 року обов’язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі Дніпропетровської області та Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілими, свідками, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 12017080320000971.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_2 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов’язки, що покладаються у зв’язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: В.В. Калюжна