Ухвала суду № 71856979, 29.01.2018, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/1152/17

Провадження № 2/326/21/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1,

при секретарі Бородай А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський», третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Просив поновити його на посаді водія автотранспортних засобів на Приватному сільськогосподарському підприємстві «Приморський»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та маральну шкоду у сумі 5000 грн. (а.с.1-2).

Ухвалою від 25.08.2017 року вказаний позов було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (а.с.11-12).

04.09.2017 року ОСОБА_2, на часткову зміну позовних вимог, надав позовну заяву до Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.16). Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2014 року він був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів у приватне сільськогосподарське підприємство «Приморський», де пропрацював на вказаній посаді до 25.07.2017 року. 25.07.2017 року його було звільнено з посади за прогул (ч. 4 ст. 40 КЗпП) та за винні дії при обслуговуванні товарних та грошових цінностей, які привели до втрати довіри до нього з боку власника підприємства (п. 2 ст. 41 КЗпП).

Вважає звільнення незаконним з наступних підстав.

Кодекс законів про працю не передбачає звільнення працівника за декількома підставами. Навпаки, законодавство чітко передбачає підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу, які перелічені у ст. 40 та ст.41 Кодексу Законів про працю. Достатньо звільнити працівника за найбільше порушення з декількох та не вдаватися до звільнень за декількома підставами, кожну з яких повинно бути належним чином підтверджено. Також, зазначення двох підстав звільнення не позбавляє власника обов’язку доводити та підтверджувати кожну підставу звільнення окремо. В даному випадку він не погоджується з кожною підставою, оскільки ані прогул, ані його винні дії не знайшли свого підтвердження та не були належно документально оформлені і зафіксовані, як того потребує законодавство. Існування кожної з підстав він заперечує, а саме: щодо прогулу: жодного акту про відсутність його більше 3 годин поспіль на робочому місці 21.06.2017 року не складалось та відповідно не доводилося до його відома. Інших документів (журналів реєстрацій виходів на роботу, табелів виходу на роботу тощо) на підприємстві не ведеться. Ніяких службових розслідувань з боку адміністрації підприємства щодо нез’явлення його більше трьох годин на робочому місці не проводилося, принаймні, йому про них нічого невідомо. Щодо його нібито «винних дій» також заперечує, оскільки певні винні дії повинні бути належно підтвердженні, а саме: принаймні притягненням до дисциплінарної відповідальності або іншим чином. Виявлені винні дії працівника повинні бути зафіксовані документально та доведені до нього, як працівника, так само як, наприклад, нестачі та розкрадання у випадку повної матеріальної відповідальності.

Згідно ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника, або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В його випадку відбувалося наступне, він 24.07.2017 року закрив лікарняний листок та надав його у цей же день на підприємство. В той же день директором підприємства було зібрано засідання профкому на якому розглядалося питання про його звільнення за прогул та за його нібито винні дії. Члени профкому одностайно проголосували за надання згоди на його звільнення, хоча документів, які б підтверджували його провину або прогул членам профкома на засіданні надано не було. Обставини прогулу не встановлювалися, акт про відсутність його на робочому місці 21.06.2017 року понад 3 годин не складався. Тобто, надання згоди профкомом відбулося без належного з'ясування обставин його провини та документів, підтверджуючих порушення з його боку. Чи видержано процедуру надання згоди на його звільнення з боку профкому та адміністрації підприємства йому невідомо. Чи складався протокол засідання йому також невідомо, принаймні з ним він не ознайомлювався.

Позивач просив поновити його на посаді водія автотранспортних засобів на Приватному сільськогосподарському підприємстві «Приморський»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року залучено до участі в справі за даним позовом директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський» - ОСОБА_5, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача (а.с.67).

В судовому засіданні 22.11.2017 року позивач підтримав позовні вимоги та підстави, на яких вони ґрунтуються. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

В судовому засіданні 29.01.2018 року позивач відмовився від позову, надавши письмову заяву, в якій зазначено, що у зв’язку із врегулюванням спірних правовідносин він відмовляється від позовних вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі. Наслідки відмови від позову, передбачені ст. 256 ЦПК України, йому роз’яснені і зрозумілі. Просить прийняти його відмову від позову, провадження у справі за даним позовом закрити (а.с.142).

Представник позивача – ОСОБА_3, в судовому засіданні підтримала відмову позивача від позову, просила її прийняти, оскільки спірні правовідносини врегульовано, провадження у справі за даним позовом закрити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, пояснивши, що спір врегульовано у добровільному порядку.

Третя особа – ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.78).

Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

В судовому засіданні позивачу, його представнику та представнику відповідача роз’яснено наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст. 256 ЦПК України.

З огляду на те, що позивач відмовився від позову у зв’язку із врегулюванням спору у добровільному порядку, вказана відмова не суперечить закону і не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню. Необхідно прийняти відмову позивача від позову і провадження у справі закрити.

Керуючись: п. 4 ч. 1 ст. 255, ч.2 ст. 256, ст.ст. 258, 259, 260, 261, 268, 353, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову позивача - ОСОБА_2, від позову.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Приморський», третя особа - ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 29 січня 2018 року.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 29 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно: суддя О.М. Чапланова

29.01.2018