Ухвала суду № 71856936, 26.01.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.01.2018

Справа № 320/8529/17

Провадження 1-кп/320/314/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Юрлагіної Т.В.,

при секретарі – Бондаренко Г.В.,

за участю прокурора – Нагорного В.А.,

обвинуваченої – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017080140004428 від 10.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей 2013, 2015 та 2017 років народження, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження № 12017080140004428 від 10.10.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку тримання під вартою, строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування.

Захисник обвинуваченої та обвинувачена в судовому засіданні заперечували щодо продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, просили змінити запобіжний захід обвинуваченій із взяття під варту на більш м’який запобіжний захід домашній арешт,оскільки вона має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5 має постійне місце реєстрації та проживання.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що відсутні достатні підстави для продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суддя зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суддя своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2017 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1, продовжено на 60 днів, тобто до 26 січня 2018 року включно.

На даний час, строк тримання під вартою обвинуваченої закінчується, однак завершити кримінальне провадження неможливо, оскільки кримінальне провадження перерозподілено у зв’язку з хворобою головуючого по справі, є необхідність відкладення розгляду справи з незалежних від суду причин.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, скоєного обвинуваченою, обґрунтованість підозри , для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором зазначено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування, обвинувачена не працевлаштована, постійного прибутку не має, злочини скоїла через декілька днів після ухвалення відносно неї вироку за ч.1 ст. 185 КК України, що свідчить про те, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Стороною обвинувачення було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих злочинів, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також тим, що сам підозрювана не заперечує своєї участі у подіях.

Суд не погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від суду, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки прокурор не зміг зазначити, які саме докази свідчать про наявність зазначених ризиків, тим більше, що кримінальне провадження на даний момент триває вже понад три місяці, та ОСОБА_1 з 13.10.2017 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув’язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов’язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов’язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання" (пункти 37, 38).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).

У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що в цій справі загальний термін тримання ОСОБА_1 під вартою становить 3 місяці абстрактні доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання підозрюваного під вартою може убезпечити від настання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами. За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів.

Сторона захисту заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини. Зокрема, в даному випадку слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні ряду злочинів, один з яких є тяжким, за яке вона може бути засуджена до шести років позбавлення волі згідно ч.2 ст. 186 КК України. Однак, ОСОБА_1 має міцні соціальні зв'язки, зокрема, згідно довідки з місця проживання вона проживає разом з мамою та її дітьми, стосовно яких позбавлена батьківських прав, але відповідно до характеристики, допомагає в вихованні, також вона позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває.

Таким чином, враховуючи те, що особисте зобов'язання є в даному випадку надзвичайно м'яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а застава навіть у мінімальному визначеному законом розмірі, який для особливо тяжких злочинів складає вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати, є непомірною для підозрюваного, єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до ОСОБА_1, є домашній арешт, пов'язаний із забороною підозрюваній залишати житло з 20.00 години вечора до 06.00 години ранку.

Також, вважається доцільним покладення на підозрювану ОСОБА_1, згідно ч.5 ст.194 КПК України, обов’язки: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту де проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу прокурора або суду; утриматися від спілкування зі свідками по справі повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Не вирішуючи питання про винуватість підозрюваного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 314-316, 371, 372, 176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 201, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Змінити запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_1, яка народилась 19.03.1997 року, з тримання під вартою на домашній арешт з застосуванням засобів електронного контролю, заборонивши їй залишати своє житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у період часу з 20.00 год. до 06.00 год.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти негайно в залі суду.

Покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов’язки: прибувати до прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту де проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу прокурора або суду; утриматися від спілкування зі свідками по справі повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Визначити термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого стосовно ОСОБА_1 , а також покладених на неї цієї ухвалою обов'язків два місяці до 26 березня 2018 року включно.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.В.Юрлагіна