Вирок № 71856543, 29.01.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

29.01.2018

ЄУН 331/7552/17

Провадження № 1-кп/331/134/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» січня 2018 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Владиченко І.В.

за участю: прокурора Холодняк І.В.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника - адвоката ОСОБА_3

представника

потерпілої – адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувані за № 12017080050003399 від 05.08.2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який має статус пенсіонера, сімейний стан – розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2017 року, приблизно о 08 годині 10 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух в лівій смузі по проїжджій частині вулиці Української, зі сторони вулиці Уральської в напрямку проспекту Соборного в м. Запоріжжі.

Попереду, в попутному з водієм ОСОБА_2 напряму, в лівій смузі здійснював рух автомобіль «Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1

В цей час, у зустрічному водію ОСОБА_2 та водію ОСОБА_1 напряму, в лівій смузі рухався автомобіль «ВАЗ-21011», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 В салоні автомобіля «ВАЗ-21011» в якості пасажирів знаходились ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Під час руху по вищевказаній вулиці, водій автомобіля «Ланос» ОСОБА_1 почала зменшувати швидкість свого руху та в районі повороту на вулицю Семафорна зупинилась, з метою подальшого виконання маневру лівого повороту.

Водій ОСОБА_2, маючи об’єктивну можливість своєчасно виявити зменшення швидкості руху автомобіля «Ланос» під керуванням водія ОСОБА_1 та технічну можливість уникнути з ним зіткнення шляхом зниження швидкості руху, аж до зупинки транспортного засобу, належних заходів не вжив, в результаті чого передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу, допустив зіткнення з задньою частиною кузова автомобіля «Ланос» під керуванням водія ОСОБА_1

В результаті зіткнення, автомобіль «Ланос» під керуванням водія ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу руху, де передньою частиною кузова контактував з передньою лівою бічною частиною кузова автомобіля «ВАЗ-21011» під керуванням водія ОСОБА_5, внаслідок чого, автомобіль «ВАЗ-21011» виїхав за межі проїжджої частини вліво по ходу свого руху та скоїв наїзд на паркан будинку № 97 по вулиці Українській в м. Запоріжжі.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв’язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Ланос» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді:

- закритого осколкового перелому в ділянці бічної маси С2 зліва з травматичним міозитом шиї, який кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

- струсу головного мозку, який кваліфікується як легке тілесне ушкодження за ознакою короткочасного розладу здоров’я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день);

- забитої рани правого стегна, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, з якими остання була доставлена до КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя».

Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в результаті ударів виступаючими предметами всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням висновків експертиз, документів, що підтверджують наявність речових доказів, документів, якими обґрунтовуються позовні вимоги потерпілої та матеріалів судового провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, повністю визнав, у вчиненому щиро розкаявся та пояснив суду, що 04.08.2017 року, близько восьмої години ранку, керуючи автомобілем ВАЗ-2107 білого кольору, здійснював рух по лівій смузі проїжджої частини по вулиці Українській, з боку вулиці 8-го Березня в сторону проспекту Соборного, прямуючи на "Критий ринок". Машина була справна, швидкість руху до 50 км/год. По ходу руху побачив машину, яка зупинилась попереду, потім нічого не пам’ятає. Прийшов до тями, коли його витягнули з машини, в результаті дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав ушкодження на передній частині кузова. Погане самопочуття, яке призвело до події ДТП пов’язує з віковими захворюваннями серцево-судинної системи, у зв’язку з чим трапилось запаморочення. В судовому засіданні приніс вибачення потерпілій та зобов’язався ніколи не сідати за кермо автомобіля. Вирішення цивільного позову потерпілої покладає на розсуд суду, має намір відшкодувати матеріальні на моральні збитки в розмірі, визначеному судом.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що 04.08.2017 року, близько восьмої години ранку, керуючи автомобілем "Ланос", вона здійснювала рух по лівій смузі проїжджої частини по вулиці Українській в бік проспекту Соборного. За 60 метрів до перехрестя з вулицею Семафорною вона включила сигнал лівого повороту та почала зменшувати швидкість руху свого автомобіля, щоб виконати поворот ліворуч. В районі повороту на вулицю Семафорну вона зупинила автомобіль та пропускала зустрічний транспорт, щоб здійснити поворот ліворуч. В цей момент автомобіль обвинуваченого здійснив наїзд в задню частину кузова її автомобіля, після чого її автомобіль виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21011, який рухався назустріч. Після події ДТП вона декілька разів непритомніла доки її доставили до лікарні. В результаті ДТП вона отримала перелам шиї, струс головного мозку та рану на правому стегні. Внаслідок отриманих ушкоджень вона не може довго ходити та сидіти, відчуває постійні болі в спині та шиї, почала погано чути на ліве вухо, постійно німіє ліва частина голови та кінцівки пальців, відчуває постійні головні болі, втратила здоровий сон. Також внаслідок отриманих нею ушкоджень, постраждала її дитина, яка була свідком її безпорадного та хворобливого стану, що негативно вплинуло на психічний та неврологічний стан здоров’я дитини та призвело до депресії. На задоволенні цивільного позову наполягає, просить стягнути солідарно з обвинуваченого та ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 126403,99 гривні та моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Представник цивільного співвідповідача - ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" в судове засідання не з’явився, надав суду письмове клопотання про розгляд даного кримінального провадження без його участі, в поданих запереченнях на позовну заяву потерпілої, просить суд позовні вимоги залишити без розгляду (а.п. 127-131, 135-136).

Висновком експерта № НОМЕР_4 від 19.10.2017 року встановлено, що закритий осколковий перелом в ділянці бічної маси С2 зліва з травматичним міозитом шиї у потерпілої ОСОБА_1 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя; струс головного мозку у ОСОБА_1 кваліфікується як легке тілесне ушкодження за ознакою короткочасного розладу здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день); забита рана правого стегна у ОСОБА_1 кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли виникнути в результаті ударів виступаючими предметами всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному в обставинах справи (а.п. 138-140).

Висновком експерта № НОМЕР_5 від 31.10.2017 року встановлено, що струс головного мозку з субапоневротичною гематомою в лобовій ділянці зліва у дитини ОСОБА_8 у сукупності кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), дане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого предмету, не виключається утворення даного тілесного ушкодження у дитини ОСОБА_8 в результаті ударів виступаючими предметами всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 141-143).

Висновком експерта № 9-526 від 12.09.2017 року встановлено, що на момент експертного дослідження рульове управління (керування) та робоча гальмівна (гальмова) система автомобіля НОМЕР_6 знаходиться у працездатному стані, а ходова частина даного автомобіля - в непрацездатному стані. Пошкодження ходової частини автомобіля НОМЕР_7 виникло в момент дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 145-154).

Висновком експерта № 9-563 від 13.09.2017 року встановлено, що в діях водія автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв’язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. У діях водія автомобіля НОМЕР_8 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 10.4 Правил дорожнього руху не вбачається. У діях водія автомобіля НОМЕР_9 ОСОБА_5 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається. Водій автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем НОМЕР_8 шляхом зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки. Питання відносно технічної можливості у водія автомобіля НОМЕР_8 ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_9 позбавлено технічного сенсу, оскільки до зіткнення автомобіль НОМЕР_8, стояв. Водій автомобіля НОМЕР_9 ОСОБА_5 не мала технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем НОМЕР_8 під керуванням водія ОСОБА_1М (а.п. 158-163).

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини.

Обвинувачений ОСОБА_2 не має судимості і раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вчинив необережний тяжкий злочин, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, має статус пенсіонера, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому суд визнає те, що він вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв розкриттю злочину та встановленню істини у справі, має намір відшкодувати матеріальну та моральну шкоду в розмірі, визначеному судом, приніс потерпілій вибачення за свої дії.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, за наявності обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги його вік, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про можливість застосування до обвинуваченого п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування покарання, оскільки на день набрання чинності вищевказаним законом він досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання в повному обсязі за викладеними вище мотивами та обґрунтуванням, просив його задовольнити.

Прокурор, потерпіла та її представник не заперечують проти задоволення даного клопотання та застосування до обвинуваченого положень п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши доводи захисника, обвинуваченого, думку прокурора, потерпілої та її представника, дослідивши матеріали провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» зазначено, що амністія – це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Закон України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року набрав чинності 07.09.2017 року. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Відповідно до п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» можуть бути звільнені від відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що злочин, вчинений обвинуваченим, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за формою вини – злочином, вчиненим з необережності. Вину у скоєному злочині обвинувачений визнав повністю і щиро розкаявся у вчиненому. Наслідком злочину стало спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 Відповідно до наданої копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 від 15.11.2006 року, ОСОБА_2 є пенсіонером (а.п. 188), тобто він є суб’єктом п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», при цьому він не відноситься до категорії осіб, які зазначені в переліку ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», до яких амністія не може бути застосована.

За перелічених обставин є всі підстави для того, щоб звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі закону про амністію.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь матеріальної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 вищевказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 23 згадуваного закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В судовому засіданні встановлено, що 06.10.2016 року між обвинуваченим ОСОБА_2 та страховиком - ТДВ "Страхова компанія Київ-РЕ" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0791864, відповідно до якого застраховано автомобіль марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1.

Потерпіла ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з обвинуваченого та ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" на свою користь матеріальну шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 119921, 80 гривню, витрати на проведення незалежної оцінки пошкоджень транспортного засобу в сумі 1200 гривень, витрати на лікування в розмірі 5282,19 гривень.

Матеріалами провадження доведено, що відповідно до висновку про оцінку вартості матеріальної шкоди пошкодженого транспортного засобу № 2011 від 22.11.2017 року, вартість матеріального збитку, спричиненого володільцю автомобіля НОМЕР_11 в результаті пошкодження транспортного засобу складає 119921,80 гривень (а.п. 73-78). Відповідно до полісу № АК/0791864, граничний розмір відшкодування шкоди, заподіяної майну складає 100000 гривень, таким чином, сума матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу підлягає стягненню з ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" в розмірі 100000 гривень, з ОСОБА_2 в розмірі 19921 гривня 80 копійок.

Разом з тим, витрати потерпілої ОСОБА_1, пов'язані з проведенням незалежної оцінки пошкоджень транспортного засобу, які підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 171 від 17.11.2017 року, суд відповідно до вимог ст. 124 КПК України відносить до процесуальних витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 (а.п. 79).

Крім того потерпіла ОСОБА_1, внаслідок отримання тілесних ушкоджень, перебувала на стаціонарному лікуванні. Під час лікування нею були придбані медикаменти, лікарські засоби та матеріали медичного призначення, проведені рентгенографічні дослідження на загальну суму 5282,19 гривень, що підтверджено наданими копіями чеків, квитанцій та медичних довідок (а.п. 41-50). Оскільки вказана сума заявлена в розмірі регламентної виплати, тому вона підлягає стягненню з ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ".

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з обвинуваченого та ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" на свою користь моральну шкоду в сумі 50000 гривень.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої щодо стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, суд приходить до наступного.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як на спричинення моральної шкоди, остання посилається на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого вона зазнала сильних душевних страждань, які в подальшому проявилися на стані її здоров'я. Після події ДТП вона перестала спокійно спати, їсти, відпочивати, спілкуватися зі своєю родиною та іншими людьми, оскільки відчуває постійну тривогу. Переживання та стрес, викликані порушенням ходу звичного життя призвели до погіршення стану здоров'я та порушення нормальних життєвих зв'язків.

Враховуючи викладене, суд находить вимоги потерпілої ОСОБА_1, які вона оцінює в 50 000 гривень необґрунтовано завищеними і, з врахуванням засад розумності, достатності, співмірності та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на її користь до 30000 гривень.

Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Київ-РЕ" на користь потерпілої ОСОБА_1 за рахунок відшкодування моральної шкоди 264,10 гривень та стягнути з ОСОБА_2 за рахунок відшкодування моральної шкоди 29735, 90 гривень.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування, призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку – 2 (двох) років – не вчинить нового злочину.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Скасувати арешт автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є власністю ОСОБА_9, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2017 року (а.п. 168-169).

Скасувати арешт автомобіля "Ланос", реєстраційний номер НОМЕР_2, який є власністю ОСОБА_1, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2017 року (а.п. 176-177).

Стягнути з ОСОБА_2 (інн: НОМЕР_10) на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 19921,80 гривня, судові витрати за проведення оцінки пошкоджень транспортного засобу в сумі 1200 гривень та моральну шкоду в сумі 29735, 90 гривень, а всього стягнути 50857 (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 70 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ-Ре" (п/р 26507150037973 в ПАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 33442139) на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 100000 гривень, моральну шкоду в сумі 264,10 гривні гривень, а всього стягнути 100264 (сто тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 10 копійок.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_9 – залишити у ОСОБА_9 за належністю (а.п. 170-171);

- автомобіль "Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_12, який переданий на відповідальне зберігання під розписку ОСОБА_10 – залишити у ОСОБА_10 за належністю (а.п. 178-179);

- автомобіль ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_3, який знаходиться на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового тримання автомобілів Дніпровського ВП ГУПН в Запорізькій області (м. Запоріжжя, пров. Кузнечний, 11) - передати власнику ОСОБА_11 (а.п. 181);

- лазерний диск, на якому міститься відеозапис ДТП від 04.08.2017 року, який долучений до матеріалів провадження - зберігати при матеріалах провадження (а.п. 182-183).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.В. Клименко