Ухвала суду № 71856183, 24.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2159/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, з участю секретаря судових засідань ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора Сехіна І.С., захисника – адвоката ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/186/2018 щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, підозрюваного у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 288 КК України, за апеляційними скаргами прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 06.12.2017, якою обвинувальний акт повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Працюючи Лалівським сільським головою, ОСОБА_4 в установленому порядку особисто отримав у Службі автомобільних доріг у Закарпатській області погоджений Управлінням ДАІ УМВС України в Закарпатській області ордер № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008 на організацію робіт з перетину водопроводом автодороги «Мукачево - Івано-Франківськ – Рогатин – Львів у с. Березинка Мукачівського району методом проколу у період з 16.04.2008 по 30.06.2008.

На підставі цього ордеру відповідальність за безпеку дорожнього руху на ділянці, де мали проводитись роботи, до передачі її представнику Служби автомобільнимх доріг у Закарпатській області, покладалась на ОСОБА_4, який міг передоручити цю відповідальність іншій фізичній чи юридичній особі шляхом укладання відповідного договору.

Однак ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.ст. 12, 96 Закону України «Про дорожній рух», п.1.5, 8.1, 8.2, 8.4, 8.6 Правил дорожнього руху України, п.п. 5, 6, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, переїздів, правилами користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 та ордеру № 583/02-01/07-2 від 16.04.2008, на порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, передбачених Державним стандартом України № 3587-97 «Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів», затверджених наказом Держстандарту України від 31.07.1997 № 441, Інструкцією по забезпеченню безпеки дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт на автомобільних дорогах 3.2.-18-051-95, не уклав відповідного договору з спеціалізованою дорожньою організацією, без схеми організації дорожніх робіт та типової схеми організації руху транспорту, не забезпечив завчасне обладнання зазначеної ділянки технічними засобами організації дорожнього руху – тимчасовими дорожніми знаками регулювання руху, які попереджували б водіїв транспортних засобів про небезпеку на проїзній частині, бар’єрами огороджувальними та конусами, організував і розпочав роботи з перетину водопроводом автодороги біля будинку № 96 по вул. Мукачівській в с. Березинка, не довів вимоги вказаних нормативних актів і ордеру особам, які їх здійснювали, не проконтролював їх виконання, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, що спричинила смерть потерпілого.

Під час цих робіт 06.06.2008 за попередньою усною домовленістю з ОСОБА_4 ПП ОСОБА_9 та екскаваторник ОСОБА_10 викопали котлован, глину з якого насипали на узбіччі. Далі котлован був обкладений дерев’яними піддонами, які не відповідали встановленим вимогам. Відповідні, передбачені ордером та схемою до нього, дорожні знаки задля забезпечення безпеки дорожнього руху, встановлені не були. В ніч на 07.06.2008 внаслідок дощу насип глини з водою зсунувся на проїзну частину автодороги.

Приблизно о 05 годині 07.06.2008 біля будинку № 96 по вул. Мукачівській в с. Березинка автомобіль НОМЕР_1, що рухався під керуванням водія ОСОБА_11 в напрямку м. Іршава, в стані бокового заносу, який стався через різний коефіцієнт зчеплення коліс правого і лівого бортів, викликаний земляними роботами, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок отриманих під час зіткнення транспортних засобів тілесних ушкоджень водій автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_11 загинув.

Підставами для повернення обвинувального акта в ухвалі суду зазначено те, що до нього не додано цивільний позов на загальну суму 4 717 739 грн. 94 коп., про який у ньому вказується; що у долученому до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії, не відображені всі процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, зокрема про повернення обвинувального акту прокуророві 22.11.2016, про внесення відомостей про кримінальне правопорушення у Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі – ЄРДР), про заходи забезпечення кримінального провадження, не зазначені їх реквізити, інші відомості про рух справи після 22.11.2016.

В апеляційних скаргах порушується питання про скасування ухвали та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження. Прокурор вважає, що суд не навів в ухвалі достатніх доводів на користь висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України. Вказує, що заходи забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування не застосовувались, що внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР не є процесуальним рішенням і процесуального оформлення постановою слідчого не потребує, а повернення обвинувального акту прокуророві не було процесуальною дією чи рішенням, що відбулись під час досудового розслідування, а тому в реєстрі матеріалів досудового розслідування відображатись не повинні.

Потерпілий ОСОБА_8 зазначив в апеляційній скарзі тільки те, що вважає ухвалу незаконною і необґрунтованою.

В судове засідання на апеляційний розгляд кримінального провадження він, потерпіла ОСОБА_13 та їх представник – адвокат ОСОБА_14 не прибули і подали заяви про апеляційний розгляд кримінального провадження за їх відсутності.

Захисник ОСОБА_5 подав на апеляційну скаргу прокурора заперечення, в якому зауважив, що надісланий до суду обвинувальний акт складений 25.09.2017: через 3 роки 7 місяців і 18 днів після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, тобто поза межами строку, передбаченого ст. 219 КПК України, і не містить передбачених кримінальним процесуальним законом додатків з відомостями про процесуальні дії і рішення, які мали місце у кримінальному провадженні з 2014 року.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи, викладені в апеляційних скаргах, промови прокурора і потерпілого на підтримання апеляційних вимог, заперечення проти них захисника і обвинуваченого, провів судові дебати, перевірив обвинувальний акт і додані до нього матеріали, обговорив доводи сторін, потерпілого і вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Обвинувальний акт, як зазначено у ч.4 ст. 110 КПК України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Він повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, у тому числі - містити відомості, перелік яких наведено в частині другій цієї статті. Обов’язковими додатками до обвинувального акта є, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування і цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування.

До числа завдань кримінального провадження стаття 2 КПК України відносить, серед інших, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною третьою статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, окрім іншого, має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Згідно з ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність, або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті.

На суд, відповідно до приписів ст. ст. 314 і 374 КПК України, покладається перевірка відповідності обвинувального акту вимогам цього Кодексу, а у разі ухвалення вироку - формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, або пред’явленого особі і визнаного недоведеним, зазначення мотивів прийнятих рішень, доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів тощо.

Відповідно до ст. 314 КПК України перевірка відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження. В разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд в підготовчому засіданні має прийняти рішення про повернення його прокурору.

Згідно з пунктом п’ятим частини другої ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Цим приписам обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 не відповідає: формулювання обвинувачення в ньому текстуально співпадає з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, що дає підстави стверджувати, що слідчий і прокурор або не виклали всіх фактичних обставин кримінального правопорушення або не сформулювали належним чином обвинувачення ОСОБА_4. Або ж не розрізняють цих термінів, їх значення, і у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту щодо розуміння фактичних обставин кримінального правопорушення, суті і обсягу обвинувачення. До того ж правова кваліфікація кримінального правопорушення, в якому обвинувачено ОСОБА_4 згідно з обвинувальним актом, є неточною, оскільки не враховує що ст. 288 КК України у 2008 році, після досліджуваної події, зазнала змін.

Що стосується реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, то вони, згідно зі ст. 109 і з ч.4 ст. 291 КПК України, є додатками до обвинувального акту. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_4, обвинувальний акт в якому складено і затверджено 25.09.2017, процесуальні дії і рішення органу досудового розслідування, які мали місце після повідомлення про підозру 07.02.2014, заходи забезпечення кримінального провадження, не зазначені.

Цивільний позов, який, згідно з обвинувальним актом, пред’явлений у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, до нього не додано.

З огляду на це Апеляційний суд погоджується з судженнями, викладеними в оскарженій ухвалі. Твердження прокурора про те, що доводи суду першої інстанції «голослівні, нічим не мотивовані» Апеляційний суд відкидає як такі, що не відповідають дійсності.

Решта міркувань прокурора, викладених в апеляційній скарзі, в тому числі з приводу заходів забезпечення кримінального провадження, визначення процедур внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і повернення обвинувального акта прокуророві, як процесуальних дій чи рішень стадії досудового розслідування, а також потреби їх відображення в реєстрі матеріалів досудового розслідування на прийняття рішення щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості оскарженої ухвали не впливає.

У частині другій статті 219 КПК України вказується, що загальний строк досудового розслідування не може перевищувати шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості.

ОСОБА_4 обвинувачується у злочині середньої тяжкості, про підозру йому повідомлено, згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування, 07.02.2014. Отже всі процесуальні дії і рішення, які органом досудового розслідування виконані після 07.08.2014, проведені поза межами строку досудового розслідування.

Вказані порушення кримінального процесуального закону унеможливлювали прийняття судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні будь-якого іншого рішення з числа передбачених частиною 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_7 і потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 06.12.2017, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_4, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 288 КК України, повернуто прокуророві, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: