Рішення № 71855902, 26.01.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11527/17

Провадження № 2/243/534/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року Слов′янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

При секретарі Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку в порядку спадкування за законом, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 11.09.2016 року помер батько позивача - ОСОБА_3, мати позивача - ОСОБА_4 спадщину після чоловіка прийняла фактично але не встигла оформити свої спадкові права,оскільки померла 11.10.2016 року. Позивач є єдиним спадкоємцем після померлої, його рідна сестра - ОСОБА_5 у встановлений законом строк відмовилась на його користь від прийняття спадщини шляхом подання заяви від 03.02.2017 року до приватного нотаріусу ОСОБА_6 В той же час, на вищенаведений житловий будинок та приватизовану земельну ділянку позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріусу ОСОБА_2 нотаріального округу ОСОБА_6, від 23.11.2017 року №993/02-31 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів внаслідок втрати. У зв’язку з чим, просить суд визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлої 11.10.2016 року - ОСОБА_4 за ОСОБА_1 на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Солідарна, 72 житловий будинок літ.А-1, загальною площею-62.7кв.м.; житловою площею - 44.9 кв.м.; літня кухня літ. Б, гараж літ. Е, вбиральня літ. Ж, сарай літ. З, душ літ. І, сарай літ. К, колодязь №1, огорожа №2, огорожа №3. ворота №4;

-приватизовану земельну ділянку кадастровий №1414100000:01:006:1226 розташовану за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Солідарна, 72 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності від 26.01.2018 року, позовні вимоги просив задовольнити (а.с.59). Суд, вважає за можливим розглянути справу без її участі, що відповідає положенням ст. 130 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача адвокат ОСОБА_7 який діє на підставі ОСОБА_6 з договору про надання юридичних послуг від 14.12.2017 року (а.с.9) та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3622 від 20.10.2010 року (а.с.7), не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності та задоволення позовних вимог (а.с.58). Суд, вважає за можливим розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 130 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Донецької області в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, рішення просить винести на розсуд суду (а.с.55). Суд, вважає за можливим розглянути справу без участі представника відповідача, що відповідає положенням ст. 130 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив фактичні дані та відповідні їм житлові правовідносини.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 11.09.2016 року помер батько позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.09.2016 року, виданим ОСОБА_2 міським відділом РАЦС (а.с.14).

11.10.2016 року померла мати позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.10.2016 року видане ОСОБА_2 міським відділом РАЦС (а.с.13), остання при житті була зареєстрована разом із чоловіком ОСОБА_3 за однією адресою м. Слов’янськ вул. Пролетарська (Солідарна) 6.72, спадщину прийняла фактично але не встигла оформити свої спадкові права,оскільки померла.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді рухомого та нерухомого майна у тому числі: приватизована земельна ділянка та житловий будинок розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Солідарна (Пролетарська) 6.72, кадастровий №1414100000:01:006:1226. Житловий будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.04.1964 року видане відділом комунального господарства виконкому ОСОБА_2 міської ради трудящих, зареєстрований в КП «БТІ» 17.04.1964 року, книга 35 реєстр 1 1945, приватизована земельна ділянка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 17.12.1999 року, виданий виконкомом ОСОБА_2 міської ради, на даний час вказані правовстановлюючі документи втрачені.

Спадкова справа заведена своєчасно за заявою ОСОБА_1, яка подана до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_6, у встановлений законодавством термін, № 07/2017 (а.с.30).

На вищенаведений житловий будинок та приватизовану земельну ділянку позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріусу ОСОБА_2 нотаріального округу ОСОБА_6, від 23.11.2017 року №993/02-31 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів внаслідок втрати (а.с.31).

Згідно довідки КП «БТІ» від 07.12.2017 року (а.с.19), право власності станом 01.01.2013 року зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.04.1964 року, самочинне будівництво на земельній ділянці відсутнє.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У теперішній час, зареєструвати право власності за ОСОБА_4 не можливо, оскільки у відповідності з ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 є син ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 23.08.1956 року серія ЯЕ №074446 ОСОБА_2 міським РАЦС (а.с.15) та донька ОСОБА_5, яка у встановлений законом строк відмовилась на його користь від прийняття спадщини шляхом подання заяви від 03.02.2017 року до приватного нотаріуса ОСОБА_6

Позивач не може оформити у нотаріуса спадщину, у зв’язку з відсутністю у спадкодавця ОСОБА_4 належним чином зареєстрованих правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку.

Вирішуючи питання про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування, суд виходить з наступного.

Так, згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності із ст. 1297 ЦК України, встановлено обов’язок спадкоємця звернутись за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до довідки приватного нотаріусу ОСОБА_2 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 від 24.01.2018 року №29/01-16 (а.с.56), вбачається, що після померлої 11 жовтня 2016 року ОСОБА_4 заведено спадкову справу за заявою про прийняття спадщини за законом сина останньої ОСОБА_1. Донька померлої ОСОБА_5, відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 у встановлений законом термін, подавши заяву до приватного нотаріусу ОСОБА_2 міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6

Згідно із п.4.15 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року №296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцю, нотаріусом проводиться за наявності зареєстрованих правовстановлюючих документів на ім’я спадкодавця.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4, якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв'язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від ЗО травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13: якщо нотаріус або орган державної реєстрації прав відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Згідно статті 1 Першого протоколу до “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_8 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов’язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, та того, що в даний час позивач виконав всі можливі дії для державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку, але нотаріусом було відмовлено з причин, відсутності належним чином оформленого правовстановлюючого документу на ім’я спадкодавця. Таким чином, звернення позивача до суду є єдиним видом захисту порушеного права.

У зв’язку з чим, суд прийшов до висновку, про наявність підстав про визнання права власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок та земельну ділянку, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,76-83,259,263-265,268 ЦПК України; ст.ст. 15,16,182,317,318,319,321,328,392, 1216,1218,1261,1268 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на житловий будинок та приватизовану земельну ділянку в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлої 11.10.2016 року - ОСОБА_4 за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, що мешкає за адресою: м. Слов’янськ, вул. Солідарна, 72 на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований за адресою: м. Слов’янськ, вул. Солідарна, 72 житловий будинок літ.А-1, загальною площею-62.7кв.м.; житловою площею - 44.9 кв.м.; літня кухня літ. Б, гараж літ. Е, вбиральня літ. Ж, сарай літ. З, душ літ. І, сарай літ. К, колодязь №1, огорожа №2, огорожа №3. ворота №4;

-приватизовану земельну ділянку кадастровий №1414100000:01:006:1226 розташовану за адресою: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Солідарна, 72 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_9