Рішення № 71855841, 26.01.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3733/17

Провадження № 2-а/242/81/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 05.09.2017 року звернувся до суду з позовною заявою до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, в обґрунтування позову зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2017 року № 377 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення від 15.05.2017 року № 1442 про відмову в призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного стажу. Це зокрема обумовлено тим, що до страхового стажу не зараховано період строкової військової служби з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року в збройних силах СРСР. До пільгового стажу не зараховані періоди його роботи з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на посаді машиніста тепловоза та помічника машиніста тепловоза на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та період роботи з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд», оскільки дані періоди підлягають перевірці. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», а також періоди його роботи з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків по вищевказаному підприємству. Вважає дії відповідача неправомірними, просить суд визнати дії відповідача щодо винесення рішення про відмову в призначенні йому пенсії протиправними та скасувати рішення від 15.05.2017 року № 1442, зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період строкової служби в збройних силах СРСР з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року, а також до пільгового та страхового стажу періоди його роботи з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на посаді машиніста тепловоза та помічника машиніста тепловоза на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень»; з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд»; з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», зобов'язати відповідача призначити пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду письмові заяви в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять слухати справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнала та зазначила, що 16.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області із заявою № 377 про призначення пенсії у відповідності з вимогами ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення склав 34 років 07 місяців 24 дні. До страхового стажу не було зараховано період строкової військової служби з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року в збройних силах СРСР. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи ОСОБА_1 з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на посаді машиніста тепловоза та помічника машиніста тепловоза на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та період роботи з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд», оскільки дані періоди підлягають перевірці на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також зазначила, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», а також періоди його роботи з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. У зв'язку з тим, що у позивача відсутній пільговий стажу 12 років 06 місяців, йому було відмовлено у призначенні пенсії. Просить відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Так зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Судом встановлено, що 16.02.2017 року ОСОБА_1 надав до Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області документи для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 2 пункту 16 розділу ХV Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Селидівського об'єднаного УПФУ Донецької області № 1442 від 15.05.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, це зокрема обмовлено тим, що до страхового стажу позивача не було зараховано період строкової військової служби з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року в збройних силах СРСР. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на посаді машиніста тепловоза та помічника машиніста тепловоза на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та період роботи з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд», оскільки дані періоди підлягають перевірці на підставі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, так як відсутня сума нарахованої заробітної плати на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», а також періоди його роботи з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Згідно абзацу 2 пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до п «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Як вбачається зі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року N 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», період роботи на посадах машиніста і помічника машиніста тепловоза, машиніста-інструктора локомотивних бригад дають право особі на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13.09.1979 року по 27.02.1981 року навчався в Таганрогському технічному училищі № 22 та отримав професію помічника машиніста електровоза;

з 28.02.1981 року по 27.09.1984 року працював на посаді помічника машиніста електровоза Північнокавказької залізної дороги;

з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року проходив строкову службу в лавах Радянські Армії;

з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року працював помічником машиніста тепловоза, машиністом тепловоза локомотивного депо Дроново Донецької залізної дороги;

з 14.02.1996 року по 31.01.1998 року працював дублером помічника машиніста тепловоза помічника машиніста тепловоза, машиністом тепловоза відділення тимчасової експлуатації Ямалского акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтранстрой» (район Крайньої півночі);

29 травня 1998 року працевлаштувався помічником машиніста тепловоза Локомотивного депо Дроново Донецької залізної дороги;

з 22.09.1998 року по 14.03.2000 року - машиніст тепловоза Локомотивного депо Дроново Донецької зламної дороги;

15.03.2000 року був переведений машиністом-інструктором локомотивних бригад.

Згідно наказу начальника Донецької залізниці № 323/н від 12.06.2002 року Локомотивне депо Дроново реорганізоване шляхом приєднання до Локомотивного депо Дебальцеве - сортувальне Донецької залізниці.

22.09.2005 року ОСОБА_1 переведено на посаду машиністом тепловозу 2 класу вищевказаного.

З 19.06.2006 року «Локомотивне депо Дебальцеве - сортувальне Донецької залізниці» перейменовано на «Локомотивне депо Дебальцеве - сортувальне ДП «Донецька залізниця». Позивач продовжував працювати машиністом тепловоза дільниці експлуатації локомотивів зворотного депо Дроново, перепідпорядкований з 01 березня 2016 року до локомотивного депо Дебальцеве - пасажирське ДП «Донецька залізниця» згідно наказу № 18/н від 01.02.2016 року.

Державне підприємство Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття в регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» згідно Закону України від 23.02.2012 року № 1442-1У, Постанови КМУ від 25.05.2014 року № 200.

26.07.2016 року Локомотивне депо «Дебальцеве - пасажирське» Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» згідно наказу ПАТ « Укрзалізниця» від 15. 04. 2016 року № 303.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах.

Суд зазначає, що наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Періоди пільгової роботи позивача у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» також підтверджуються довідкою про наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії № 1058 від 01.11.2016 року.

Суд вважає необґрунтованою та безпідставною відмову відповідача в частині не зарахування вищевказаних періодів з мотивів необхідності проведення перевірки, оскільки факт роботи позивача у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у спірні періоди з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, підтверджуються належними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 та відповідними довідками.

З приводу не зарахування відповідачем до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи на ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року, з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року через відсутність інформацію про нараховану заробітну плату та відомостей про сплату страхових внесків, слід зазначити наступне.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так, статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

Суд також наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, дана правова позиція також викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року, тому позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів роботи позивача до пільгового та страхового стажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд», судом встановлено наступне.

Згідно частини 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно до ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно ст.11 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць СНД, які входили до складу СРСР до 01.12.1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Суд, ще раз звертає увагу на особливості пенсійного забезпечення та соціальний захист осіб, що мають право на призначення пенсії в контексті міжнародних договорів.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2, ОСОБА_1 з 14.02.1996 року по 31.01.1998 року працював дублером помічника машиніста тепловоза помічника машиніста тепловоза, машиністом тепловоза відділення тимчасової експлуатації Ямальского акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтранстрой» (район Крайньої півночі).

Вищевказаний період роботи позивача підтверджується також уточнюючою довідкою про особливий характер праці № 10/11-373 від 21.10.013 року, виданої підприємством ВАТ «СГК-севертансстрой», яка є правонаступником Ямальского акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтранстрой».

Таким чином суд проходить до висновку, що відмова відповідача з приводу не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 14.02.1996 року по 31.01.1998 року дублером помічника машиніста тепловоза помічника машиніста тепловоза, машиністом тепловоза відділення тимчасової експлуатації Ямальского акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтранстрой» (район Крайньої півночі), через необхідність перевірки наданих документів є необґрунтованою.

Згідно військового квитку серія НОМЕР_3 від 24.04.1981 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період проходив строкову військову службу з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року в збройних силах СРСР.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок i військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проаналізувавши та дослідивши надані письмові докази, суд находить безпідставними доводи позивача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду військової служби, через наявність у військовому квитку позивача виправлень в написанні прізвища, оскільки вищевказаний період також підтверджується належним записом в трудовій книжці № 9 та обліково-послужною карткою до військового квитка серія НОМЕР_4, виданої на ім'я ОСОБА_1

Слід також зауважити, що відповідно до п. «к» п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року (яка діяла на момент призову позивача до лав Радянської Армії) Крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку;

Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року (яка діяла на момент призову позивача до лав Радянської Армії) передбачено, що При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти «а» і «б» пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» і «л», прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 до призову до лав Радянської армії навчався в Таганрогському технічному училищі № 22 та отримав професію помічника машиніста електровоза, а після звільнення працював за здобутою ним освітою на посаді помічника машиніста електровоза Північнокавказької залізної дороги.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Слід також зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, оскільки в період військової служби позивача діяла постанова Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка надавала право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року в збройних силах СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог та зарахувати період строкової військової служби позивача до страхового та пільгового стажу роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки це є повноваженнями Пенсійного фонду України

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 травня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період строкової служби в збройних силах СРСР з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року, періоди роботи з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень»; з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд».

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2017 року № 1442 із зарахуванням до його страхового та пільгового стажу періоду строкової служби в збройних силах СРСР з 24.04.1981 року по 26.05.1983 року, періоди роботи з 12.10.1984 року по 06.02.1996 року, з 29.05.1998 року по 19.09.2014 року, з 01.10.2014 року по 31.01.2015 року, з 01.02.2015 року по 31.10.2015 року, з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року, з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року на підприємстві ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень»; з 14.02.1996 року по 31.08.1998 року на підприємстві «Відділення тимчасової експлуатації Ямальського акціонерного товариства відкритого типу по будівництву транспортних об'єктів «Ямалтрансбуд»

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Владимирська