Постанова № 71855579, 29.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/664/17 Номер провадження 22-ц/775/65/2018

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Петуніна І.В. у місті Мирноград, в справі номер 226/664/17, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в квітні 2017 року звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він з 12.09.2000 року по 09.06.2016 року перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Згідно з наказом № 834ок від 14.06.2016 року був звільнений з роботи з 09.06.2016р. за пунктом 2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.

Позивач вважав, що при звільненні його з роботи йому була не в повному обсязі виплачена вихідна допомога, а також 420 грн. 65 коп. - грошова сума як членські профспілкові внески.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і відповідно до уточненого позову від 19.10.2017 року просив суд стягнути з відповідача на його користь не нараховану та несплачену частину вихідної допомоги у розмірі 4957,34 грн.; безпідставно утримані грошові кошти у розмірі 420,65 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 16.06.2016 року по 16.10.2017 року у розмірі 99381,60 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без задоволення.

Із вказаним рішенням суду не погодився позивач - ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з істотним порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванню судом обставин, які мають значення для справи.

Просить апеляційний суд скасувати на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю, стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у суді першої та апеляційної інстанціях.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 12.09.2000 року, працюючи в якості гірничного робітника підземного з повним робочим днем у шахті. Згідно з наказом № 834ок від 14.06.2016 року був звільнений з роботи з 09.06.2016р. (останній день лікарняного листа) за пунктом 2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я з виплатою допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. Підстава - довідка МСЕК ААВ № 430464 від 09.06.2016 року виписка із протоколу засідання профкому № 59 від 13.06.2016 року (а.с. 11).

Відповідно довідки від 05.12.2016р. про виплату компенсації за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я, сума нарахувань позивачу склала 42026,90 грн., розмір відрахувань - 8615,90 грн. На карту позивача, відкриту у «Райффайзен банк «Аваль» в рамках зарплатного проекту, 16.06.2016р. перерахована сума 33411 грн.

Згідно довідок відповідача від 07.12.2016р. та від 26.07.2017р., у позивача заробітна плата була відсутня перед звільненням у зв'язку з нарахуванням допомоги з втрати працездатності, заробітна плата за період лютий-травень 2016р. відсутня, тарифна ставка складає 5778 грн.

Згідно довідки відповідача від 29.08.2017р., сума вихідної допомоги складає 5778 грн., сума компенсації за невикористану відпустку складає 36248,9 грн., загалом 42026,90 грн., сума відрахувань за профспілковим внеском склала 420,65 грн.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100.

Відповідно до п.п.є) п.1 вказаного вище Порядку, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, виплати вихідної допомоги.

Позивач не працював 4 місяці перед своїм звільненням у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Абзацем 4 п.2 вказаного вище Порядку передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно останнього абзацу (абз.4) п.4 Порядку, працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У даному абзаці взагалі не зазначено спосіб обчислення середньої заробітної плати. Між тим, цей абзац був добавлений до п.4 на підставі постанови КМУ від 29.07.2015р. № 542. До цього часу, останнім був абз.3 п.4 де вказано, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Саме цей абзац регулює правовідносини щодо обчислення середньої заробітної плати при відсутності заробітку працівника не з його вини.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 09.06.2016 року по 16.06.2016 року, є безпідставними, оскільки позивач декілька разів уточнював свої позовні вимоги і як вбачається з уточненого позову про стягнення частини не нарахованої та несплаченої вихідної допомоги, безпідставно утриманих грошових коштів на стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні від 19.10.2017 року, позивач просив стягнути з ПАТ «ШУ «Покровське» на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 16.06.2016 року по 16.10.2017 року у розмірі 99381,60 грн. (а.с. 75-76).

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд зробив помилку при відмові позивачу у визначенні того, що сума у розмірі 57,78 грн. не підлягає стягненню взагалі, є безпідставними, оскільки згідно ч.3 ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Відповідно до п.3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13.01.2004р., суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не входять до фонду оплати праці.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач писав заяву і просив адміністрацію підприємства стягувати з його заробітної плати 1% профспілкових внесків. Вказані внески були перераховані на рахунок профспілкового комітету ПАТ «ШУ «Покровське».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на дані правовідносини ч. 2 статті 233 КЗпПУ не розповсюджується.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачу відмовлено у стягненні частки вихідної допомоги у сумі 57,78 грн., то вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текс постанови складений 29 січня 2018 року.

Судді: