Ухвала суду № 71854950, 29.01.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

265/4249/15-к

1-кп/264/26/2018

У Х В А Л А

29.01.2018 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Литвиненко Н.В. та Іванченко А.М., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Чмир Г.О., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3М, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться вказана кримінальна справа.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 грудня 2017 року клопотання прокурора про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 було задоволено та скасовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_6, зобов’язано прибувати до суду за кожною вимогою. ОСОБА_6 була повідомлена про дату та час розгляду справи, що підтверджується відповідною письмовою розпискою.

Проте обвинувачена ОСОБА_6, будучи належно повідомленою, в судове засідання не з’явилася та про причини неявки суд не повідомила.

У зв’язку із неявкою обвинуваченої ОСОБА_6 прокурор в судовому засіданні просив винести ухвалу про її привід.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 КПК України суд, встановивши, що особа, яка зобов’язана з’явитися на виклик суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку та не з’явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Згідно з статтею 323 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.

За таких обставин, з урахуванням того, що обвинувачена ОСОБА_6 ухиляється від явки до суду без поважних причин, суд вважає необхідним здійснити її привід у судове засідання.

Також у судовому засіданні прокурор просив продовжити стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти продовження тримання під вартою і просив вжити заходів для діагностування наявного у нього захворювання та призначення ефективного лікування.

Вислухавши думку обвинувачених та захисників, які заперечували проти продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та просили не обирати жодного запобіжного заходу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою з наступних причин.

Останньою ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжено до 15 лютого 2018 року включно.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів і за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років, що може спонукати обвинувачених до втечі. Крім того, вони обвинувачуються у сприянні діяльності організації на тимчасово неконтрольованій території Донецької області та в разі відсутності запобіжного заходу можуть переховуватися від суду на зазначеній території Донецької області.

Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи.

Також згідно ч. 5 ст. 176 КПК України, будь-яких інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою не може бути застосовано до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статей 258-3 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, а також з огляду на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, що відносяться до тих правопорушень, за якими прямо закріплена неможливість застосування до обвинувачених іншого більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а закінчити розгляд кримінального провадження неможливо через неприбуття в судове засідання обвинуваченої ОСОБА_6, суд вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Одночасно з цим для перевірки доводів ОСОБА_4 про існуюче у нього важке захворювання, суд вважає необхідним направити письмовий запит до медичної частини слідчого ізолятору про стан здоров’я ОСОБА_4, можливість належного діагностування наявного у нього захворювання та отримання лікування в умовах слідчого ізолятору.

Керуючись ст.ст. 314, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відкласти розгляд справи на 07 лютого 2018 року на 13 годину.

Доставити приводом на 07 лютого 2018 року о 13 годині до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області обвинувачену ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Виконання приводу доручити Лівобережному ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області.

Продовжити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до шістдесяти днів тобто до 29 березня 2018 року включно.

Направити до медичної частини Маріупольського слідчого ізолятору письмовий запит про стан здоров’я ОСОБА_4, можливість належного діагностування наявного у нього захворювання та отримання лікування в умовах слідчого ізолятору

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Д. В. Кузнецов

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: А.М. Іванченко