Окрема думка судді № 71854077, 23.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Полотнянка Ю.П. у справі № 802/1642/17-а

23 січня 2018 року

м. Вінниця

Постановою від 23 січня 2018 року по справі №802/1642/17-а в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДФС у Вінницькій області відмовлено з мотивів пропуску строків накладення адміністративно-господарських санкцій встановлених ст. 250 ч. 1 ГК України.

Суд апеляційної інстанції підтримав думку суду першої інстанції про те, що з логіки норм Податкового кодексу України штрафна санкція і пеня є різними поняттями і тому на пеню за порушення в сфері ЗЕД поширюється дія ч. 1 ст. 250 ГК України.

З вказаною постановою не погоджуюсь, мотивуючи це наступними доводами.

Згідно ст. 230 ч. 1 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 250 Господарського кодексу України визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Колегія суддів зробила хибний висновок про те, що згідно ПК України пеня за порушення в сфері ЗЕД не є штрафною санкцією, так як з наведених норм податкове законодавство лише визначає розмір і порядок стягнення штрафних санкцій, які передбачені Господарським кодексом України, зокрема і пеня.

Тому, постанову суду першої інстанції слід було скасувати, а в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Посилання на правову позицію Верховного суду України висловлену в ухвалі по справі №2-а-1670/3230/11 є некоректним, оскільки вона стосується порушення правил ЗЕД вчинене до 01.01.2011 року, тобто до введення в дію ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, якою законодавець фактично встановив інші строки застосування адміністративно-господарських санкцій, якою безумовно є і пеня.

Крім того, згідно з ст. 238 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 (надалі ГК України), за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Виходячи із змісту статті 238 ГК України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено статтею 4 Закону №185/94-ВР за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цьогоЗакону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст. ст. 239, 241 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим, частиною 2 статті 250 Господарського кодексу України визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

При цьому, редакція ч. 2 ст. 250 ГК України набрала чинності з 01.01.2011 року згідно з доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» №2756-VI від 02.12.2010 року.

Згідно ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що з набранням чинності ПК України, положення ч.1 ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року).

Зовнішньоекономічні імпортні контракти 02.06.2016 року, 07.06.2016 року ПП «Світ маніпуляторів» з нерезидентами (Приднестровсько-Молдавская республіка, Польща) позивач уклав вже під час дії норм ПК України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України.

Тому, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства.

Судді Полотнянка Ю.П.