Постанова № 71854034, 29.01.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1582/17

Головуючий у 1-й інстанції: Ковганич С.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

29 січня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі Тульчинського ОУПФУ) про визнання дій відповідача, що полягають у відмові в призначенні йому пенсії за віком на умовах, визначених ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком, відповідно до ст. 55 вищезазначеного Закону, з 11.03.2017 року.

Постановою Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 17 листопада 2017 року позов задоволено, а саме: визнано дії Тульчинського ОУПФУ про відмову ОСОБА_2 в нарахуванні пенсії-протиправними; зобов'язано Тульчинське ОУПФУ нарахувати ОСОБА_2 пенсію з 11.03.2017 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка станом на 01.01.1993 не менше 4-х років працювала та проживала в зоні посиленого радіологічного контролю, а саме: з 26.04.1986 по 31.08.1989 та з 26.08.1990 по 01.01.1993; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з даною постановою суду відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що особа, яка звертається до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна додатково надати пакет документів, серед яких має бути документ, що посвідчує особливий статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами. Відповідно до ч.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, таким документом є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням комісії Управління від 03.08.2017 року, що оформлено Протоколом № 1055, ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки в додаткових документах, поданих ним для призначення пенсії відсутнє посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини визнані сторонами та суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі довідки про період проживання та роботи на забрудненій теріторії, яка відповідно до ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є належним доказом у даній справі, встановлено те, що позивач працював та проживав у зоні посиленного радіологічного контролю не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року, а отже він має право на призначення пенсії зі зниженим пенсійним віком.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В пункті 4 ч.1 ст.11 Закону № 796-XII зазначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-XII, для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

В частині 2 статті 55 вказаного Закону вказано, що особи мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, згідно з частиною 3 цієї ж статті, призначення та виплата пенсій, особам, які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846).

Так, за змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

За змістом статей 14 і 65 Закону №796 - XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", визначено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи.

Цією постановою м.Тульчин віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1989 року та з 26 серпня 1990 року по 13 вересня 1994 року працював в Тульчинському культпросвітному училищі, що знаходиться в м.Тульчині Вінницької області.

Вказане підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1, виданого Тульчинським РВ УМВС України в Вінницькій області 28.08.1998 року, довідкою голови квартального комітету від 22.08.2017року, копією трудової книжки НОМЕР_2 від 07.09.1978 року, копією довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 11.07.2017 №1837року, копіями довідок Комунального вищого навчального закладу Тульчинського училища культури №194 від 30.06.2017, №192 від 27.06.2017, №191 від 27.06.2017 року.

Разом з тим, як було зазначено вище, документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є виключно посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 10 Постанови № 51 визначено, що видача посвідчень провадиться зокрема іншим потерпілим, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Таким чином, належність позивача до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, має бути визначено лише спеціально уповноваженим органом, який у місячний термін з дня надходження необхідних документів, приймає рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської АЕС.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає передчасним позов ОСОБА_2 про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання призначити пенсію, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач при зверненні до пенсійного органу з відповідною заявою, не надав всіх необхідних документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема документа, що посвідчує його статус потерпілого від Чорнобильської АЕС.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відносно посилань суду першої інстанції на те, що документом, який підтверджує право особи на призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», може бути довідка про період проживання, роботи на території, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за правилами ч.3 ст.15 цього Закону, така довідка є тільки підставою для надання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а не підтверджує цей статус.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити повністю.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.