Ухвала суду № 71853898, 23.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3642/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 23.05.2017 р. №1698 у частині накладання на слідчого слідчого відділення Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09.06.2017 р. №982 о/с яким ОСОБА_2 звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновити ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення (09.06.2017 року) по день поновлення на роботі, допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що проходив службу в Національній поліції України ГУНП в Одеській області. Наказом №982 о/с від 09.06.2017 року звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що грубо порушує його трудові права, оскільки він не допустив жодного порушення обов'язків. Підставою для службового розслідування та його звільнення зі служби в поліції стало порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, по якому наразі триває досудове розслідування.

На думку позивача висновок службового розслідування від 23.05.2017 р. та наказ ГУ НП в Одеській області від 23.05.2017 р. №1698 містять виключно описання порушення, що йому інкримінується у кримінальному провадженні №42017161010000152, та якому буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- наказ МВС України від 14.08.2012 №700, яким затверджена Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень не пройшов державну реєстрацію, не має законної сили, а отже визначати відповідальність за його порушення є протиправним.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 07.11. 2015 року ОСОБА_2 на підставі наказу №76 о/с, в порядку переатестування призначено слідчим Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції.

18.04.2017 р. відповідач прийняв наказ №1261 про призначення службового розслідування.

Вказаний наказ прийнятий на підставі інформації про те, що працівниками військової прокуратури Одеського гарнізону разом з УВБ в Одеській області ДВБ НП України в рамках кримінального провадження за №42017161010000152 від 12.04.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 КК України (одержання хабара), затримано слідчого СВ Усатівського відділення поліції Біляївського ВП ГУНП ОСОБА_2

17.05.2017 року за результатами службового розслідування складено висновок, який затверджено начальником ГУНП в Одеській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_4

В даному висновку зазначено, що наказом ГУНП від 18.04.2017 р. №731 позивач призначений на посаду слідчого СВ Біляївського ВП ГУНП. На період підготовки відповідного наказу за вказівкою старшого слідчого слідчого відділення Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, на якого наказом ГУНП від 11.04.2017 р. №1175 покладено тимчасове виконання обов'язків на по посаді заступника начальника відділу поліції - начальника СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, майора поліції ОСОБА_5 у зв'язку з некомплектом слідчих в СВ Біляївського ВП, ОСОБА_2 з 01.04.2017 р. було задіяно до чергування у складі СОГ Біляївського ВП.

11.04.2017 р. позивач заступив у добовий наряд Біляївського ВП ГУНП у складі слідчо-оперативної групи. У вказаний день в 16.40 до чергової частини надійшло повідомлення про звернення голови Березанської сільської ради, який заявив, що в с. Важне, по вул. Осташкина Біляївського району, затримано невідомих осіб, які пошкодили не працюючу водонапірну вежу. По прибуттю на місце події поліцейськими зі слів осіб, які знаходилися на місці події та проводили демонтаж водонапірної вежі і назвали свої прізвища та роз'яснили, що їх винайняв ОСОБА_6, який завірив, що у нього є документи права власності на вказану водонапірну вежу.

Позивач провів огляд, однак при проведенні вказаної слідчої дії позивач допустив грубі порушення вимог кримінального процесуального законодавства та інших нормативно правових актів, а саме не організував відповідні доручення оперативному працівнику щодо встановлення свідків та очевидців. Крім того виявлені на місці події предмети та речі, які були внесені до протоколу огляду місця події та мали значення для кримінального провадження, не вилучив.

По закінченню огляду місця події позивач запросив до Біляївського ВП осіб, які перебували на місці події. Дані особи пробули у ВП з 20.00 до 21.50, при цьому позивач будь-яких дій з ними не провів.

Крім того, на місці події був присутній батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 з яким позивач будь-яких дій не провів.

Встановлено, що 12.04.2017 р. ОСОБА_7 звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню військовою прокуратурою були внесені до ЄДР за №42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

В ході проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 11.04.2017 р. близько 17.30 ОСОБА_7 прибув до місця події, де вийняті ОСОБА_6 особи проводили демонтаж водонапірної вежі. При спілкуванні ОСОБА_7 зі слідчим ОСОБА_2. останній повідомив, що він буде розслідувати кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення у тому числі і стосовно ОСОБА_6, оскільки є свідки, які вказують на вчинення останнім правопорушення. Разом з цим позивач в порушення вимог ч.1 ст.8, п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» вступив в неділові стосунки з ОСОБА_7 та почав вимагати неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за не притягнення сина останнього до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_2 зазначив, що виключно за умови надання йому вказаної неправомірної вигоди, він не буде затримувати та притягувати до кримінальної відповідальності ОСОБА_6, а також згодом закриє кримінальне провадження відносно останнього.

14.04.2017 р. біля 21.30 ОСОБА_7 прибув до Усатівського ВП Біляївського ВП ГУНП, де зустрівся з ОСОБА_2 Останній запросив ОСОБА_7 до службового кабінету №15, де він раніше працював. Приблизно о 21.40 до Усатівського ВП прибули працівники військової прокуратури та УВБ в Одеській області ДВБ НП України, якими в рамках кримінального провадження № 42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в службовому кабінеті №15 вказаного ВП було затримано позивача та вилучені гроші в розмірі 500 доларів США.

14.04.2017 р. слідчим військової прокуратури ОСОБА_2 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

15.04.2017 р. в рамках кримінального провадження №42017161010000152 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України позивач повідомлений про підозру у вчинені кримінального правопорушення, та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

24.04.2017 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області позивачу змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

23.05.2017 р. відповідач прийняв наказ №1698 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Біляївського ВП ГУНП в Одеській області.

Даним наказом застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

09.06.2017 р. наказом ГУНП в Одеській області №982 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби). Зазначений наказ прийнятий на підставі наказу №1698 від 23.05.2017 р.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дотримався норм законодавства та прийняв накази на підставі всебічного, об'єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України «Про національну поліцію».

За змістом частини 2 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На підставі пункту 4 Розділу 11 Закону України «Про національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

За змістом частини 1 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Проведення службових розслідувань в системі органів внутрішніх справ України передбачено та затверджено інструкцією про порядок про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України № 230.

Згідно пункту 1.1 розділу 1 Інструкції затвердженої наказом МВС України №230 ця інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

На підставі частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За правилами частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У відповідності до пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно статті 77 Закону України «Про національну поліцію» Звільнення зі служби в поліції поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність;6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Слід зазначити, що відповідно до наказу №1698 від 23.05.2017 року позивач був звільнений за грубі порушення вимог частини 1 статті 8 та пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, пунктів 2.5, 2.7.1, 2.7.2, 2.7.4 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 №700, що виразилось у неналежній організації роботи слідчо-оперативної групи при проведенні огляду місця події.

На підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За правилами пункту 2.5 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженою наказом МВС України №700 від 14.08.2012 р.(далі Інструкція),завданням СОГ є виявлення, фіксація, кваліфіковане вилучення та пакування слідів кримінального правопорушення, речових доказів, встановлення свідків та потерпілих, з'ясування обставин кримінального правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та встановлення осіб, причетних до його вчинення. Пунктом 2.7.1 визначено, що слідчий керує діями членів СОГ та несе персональну відповідальність за якість проведення огляду місця події.

Відповідно до пункту 2.7.2 Інструкції слідчий разом з членами групи, залученими спеціалістами, запрошеними потерпілим, свідками та іншими учасниками кримінального провадження проводить огляд місця події, у ході якого в установленому КПК України порядку фіксує відомості щодо обставин учинення кримінального правопорушення, вилучає речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, та речі, вилучені з обігу, у тому числі матеріальні об'єкти, придатні для з'ясування обставин, що підлягають доказуванню. Забезпечує їх належне зберігання для подальшого направлення для проведення експертного дослідження.

За змістом пункту 2.7.4 Інструкції при необхідності слідчий допитує про обставини вчиненого кримінального правопорушення заявника, потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження. Надає письмові доручення співробітникам оперативних підрозділів та дільничним інспекторам міліції про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні. Здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Водночас порушення позивачем зазначених вище правових норм підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, поясненнями наданими впродовж службового розслідування т.в.о. начальника СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5, старшого інспектора чергового СРПП №2 Усатівського ВП ОСОБА_1, старшого інспектора СРПП №3 Біляївського ВП ОСОБА_8, в.о. заступника начальника СВ Усатівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9; відсутністю відповідних доручень, протоколів вилучення речей.

В ході судового розгляду позивач не надав жодного пояснення та спростування, зазначених вище фактів щодо відсутності організації відповідних доручень оперативному працівнику та інспектору-криміналісту щодо встановлення свідків та очевидців. Крім того не було надано жодних пояснень з приводу не вилучення ним предметів з місця події (фрагменти металевої конструкції вежі зі слідами термічної обробки, один балон червоного кольору, три балони синього кольору, шланги довжиною 10 м, різак).

Під час проведення службового розслідування позивач відмовився надавати пояснення в порядку статті 63 Конституції України, в матеріалах справи наявна письмова відмова позивача про надання пояснень.

При цьому у своєму позові та усних поясненнях, наданих позивачем у судовому засіданні, він головним чином обґрунтовує свої позовні вимоги, тим, що до нього був застосований крайній захід дисциплінарної відповідальності без врахування презумпції невинуватості.

Натомість позивач посилається на те, що підставою для службового розслідування та звільнення його зі служби в поліції стало порушення відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, по якому наразі триває досудове розслідування.

Проте вказаний факт був не єдиною підставою для застосування до позивача даного дисциплінарного стягнення. Як вже було зазначено вище по тексту, позивач вчинив ряд інших грубих правопорушень Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дотримався норм законодавства та прийняв накази на підставі всебічного, об'єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування, а тому оскаржувані накази є законними та правомірними в частині звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів апелянта, що наказ МВС України від 14.08.2012 №700 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), яким затверджена Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень не пройшов державну реєстрацію та не має законної сили слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 28 грудня 1992 р. N 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Між тим, наказ МВС України від 14.08.2012 №700 не зачіпає прав, свобод й законних інтересів громадян і не має міжвідомчого характеру та прийнятий з метою удосконалення взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, а отже має відомчий характер, обмежену сферу регулювання та адресований вичерпному колу осіб, а тому не підпадає під критерії визначені пунктом 2 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України та не підлягає державній реєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2017 року у справі № 815/3642/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 26 січня 2018 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.