Рішення № 71853369, 18.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 січня 2018 року № 826/15711/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., при секретарі Поліщук О.М., за участю представника позивача - Гейко С.О., представника відповідача - Івахненко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українська прес-група») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати рішення №0091431309 від 22.08.2017 Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про застосування до ТОВ «Українська прес-група» штрафних санкцій в сумі 46 952 грн. 40 коп. за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 21.02.2015 по 06.04.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, а тому податковий орган не мав застосовувати до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку порушення термінів сплати або неперерахування податків, зборів, платежів з вини банку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Державної фіскальної служби України у місті Києві - Івахненко С.О. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував про що надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що з огляду на положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві правомірно та в межах своїх повноважень прийнято рішення №0091431309 від 22.08.2017, оскільки ТОВ «Українська прес-група» несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску за період з 21.02.2015 по 06.04.2015.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві 22.08.2017 винесено рішення №0091431309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску, яким до ТОВ «Українська прес-група» застосовано штрафні санкції в сумі 46 952 грн. 40 коп.

Отримавши оскаржуване рішення податкового органу, позивач звернувся з листом №75 від 06.09.2017 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просив роз'яснити причини нарахування штрафних санкцій.

03.10.2017 Головне управління Державної фіскальної служби України у місті Києві листом №31243/126-15-13-09-13 пояснило позивачу, що його лист щодо зняття фінансових санкцій та пені з індивідуальної картки платника залишено без виконання у зв'язку з відсутністю копії акта документальної (планової або позапланової) перевірки, який підтверджує факт несвоєчасного перерахування або несвоєчасного зарахування банком на рахунки органу державної фіскальної служби сум єдиного внеску.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон України № 2464-VI).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI визначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частинами 2, 3 ст. 9 ст. 6 Закону України № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 № 449 (далі по тексту - Інструкцією).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Отже, єдиний внесок нараховується роботодавцем на суму доходу (прибутку) фізичної особи, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для винесення рішення №0091431309 від 22.08.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем за період з 21.02.2015 по 06.04.2015.

Так, позивачем 10.02.2015 було надано в обслуговуючий банк - Центральне РУ АТ «Банк «Фінанси і кредит», а банком прийнято, платіжне доручення №123 від 09.02.2015 на суму 157 050 грн. 51 коп. для сплати ЄСВ 36,83% з решти заробітної плати за січень 2015 року після зробленої попередньо оплати.

У зв'язку з тим, що вказаний банк входив в стан неплатоспроможності, позивач 10.02.2015 звернувся з листом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в місті Києві, в якому повідомив податковий орган про те, що платіжні доручення ТОВ «Українська прес-група» для перерахування платежів, в тому числі ЄСВ, до бюджету, пов'язаних з виплатою заробітної плати, були надані до установи Центрального РУ АТ «Банк «Фінанси і кредит» вчасно, фактичне списання банком коштів відбулося 20.04.2015, тобто з затримкою.

У вищевказаному листі ТОВ «Українська прес-група» просило Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в місті Києві не застосовувати до Товариства штрафні санкції за несвоєчасне перерахування податків, оскільки вказане порушення сталося з вини банківської установи, а саме з вини АТ «Банк «Фінанси і кредит».

Однак, внаслідок затримки банком платежу з ЄСВ за платіжним дорученням №123 від 09.02.2015 на суму 157 050,51 грн. сальдо розрахунків позивача стало від'ємним і станом на 28.02.2015 було 101 413 грн. 82 коп., станом на 31.03.2015 - 66 695,16 грн..

Як зазначає ТОВ «Українська прес-група» в позовній заяві, на вказану суму недоїмки Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в місті Києві направила позивачу вимогу про сплату ЄСВ від 03.04.2015 №Ю-710 на суму недоїмки 66 695 грн. 16 коп. Рішення про застосування штрафних санкцій податковий орган не приймав, жодної податкової перевірки платника податків по сплаті ЄСВ не проводилось, акти перевірок не складалися, жодних розрахунків сум штрафних санкцій позивач не отримував.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано до банку розрахунковий документ на перерахування платежу до бюджету, банк прийняв вказаний документ, однак не провів операцію по перерахуванню коштів до бюджету вчасно.

Згідно з п. 1.24 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пп. 1 п. 22.1, п. 22.1, п. 22.3 п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону ініціювання переказу здійснюється, зокрема, платіжним дорученням.

Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Таким чином, з отриманням позивачем платіжного доручення №123 від 09.02.2015 на суму 157 050 грн. 51 коп. з відміткою банка про одержання на виконання 10.02.2015, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за його подальший переказ відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Враховуючи вищевказане, порушення банком порядку зарахування до бюджету та державних цільових податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, у зв'язку з чим орган доходів і зборів не застосовує до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у випадку порушення термінів сплати або не перерахування податків, зборів, платежів з вини банку.

Таким чином, неперерахування ЄСВ за платіжним дорученням №123 від 09.02.2015 на суму 157 050 грн. 51 коп. не є наслідком безпосередньо дій або бездіяльності позивача, отже, відповідна сума не може бути визнана боргом позивача і на неї не можуть бути нараховані штрафні санкції.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, що є підставою для скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0091431309 від 22.08.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241-247, 250, 255, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група» задовольнити повністю.

Скасувати рішення № 0091431309 від 22 серпня 2017 року Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група» штрафних санкцій в сумі 46 952,40 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 21.02.2015 по 06.04.2015.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська прес-група» (03110, м. Київ пр-т Перемоги, 121-Д, код ЄДРПОУ 24249388) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2018.