Рішення № 71853351, 29.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2018 року № 826/14877/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державної акціонерної холдингової компанії “Артем”

до

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Державна акціонерна холдингова компанія “Артем” звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2017 р. №0105061208 прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю проведеної камеральної перевірки, за результатами якої було складено акт камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов’язання) з податку на прибуток Державної акціонерної холдингової компанії “Артем” (код ЄДРПОУ 14307699) №10111/26-15-12-08-20/14307699 від 11.10.2017 р., та на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0105061208 від 06.11.2017 р., в свою чергу, з порушенням строків, визначених статтею 114 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав.

За згодою сторін суд ухвалив подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі ГУ ДФС у м. Києві) проведено камеральну перевірку дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699 про порушення платником Державною акціонерною холдинговою компанією “Артем” (надалі — ДАХК “Артем”) граничних термінів сплати (перерахування, погашення) самостійно визначених сум грошових зобов’язань з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме авансових внесків з податку на прибуток за вересень 2014 року та за листопад 2014 року, задекларованих в звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091170823 від 03.03.2014 р. та уточнюючій податковій декларації за 2013 рік №9091277794 від 31.03.2014 р., які були подані ДАХК “Артем” до Центрального офісу по роботі з великими платниками податків.

Грошові зобов’язання погашені 30.10.2014 р. шляхом зарахування суми як “Сплата відшкодованих сум ПДВ в рахунок інших платежів Платіжне доручення N 3207 від 30.10.2014” та суми як “Надходження розстрочених (відстрочених) сум юридичних осіб Платіжне доручення N 3205 від 30.10.2014”, а також 03.12.2014 р. шляхом зарахування суми як “Надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску Платіжне доручення N 3884 від 03.12.2014”.

17.10.2017 р. позивачем отримано вказаний акт та направлено заперечення від 24.10.2017 р. №18-2403 з проханням визнати протиправним і скасувати акт від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699 та повідомити ДАХК “Артем” про місце і час розгляду заперечень з метою забезпечення участі представника у їх розгляді.

У відповіді від 02.11.2017 р. №34983/10/26-15-12-08-14 відповідачем зазначено, що на запрошення взяти участь у розгляді заперечень 01.11.2017 р. о 10:00, яке було надіслано 26.10.2017 р. на податкову адресу платника рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення, платник податків (його уповноважена особа/та або представник) на розгляд заперечення не з’явився та повідомлено позивача, що ГУ ДФС у м. Києві висновки акту від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699 залишає без змін.

06.11.2017 р. відповідачем, на підставі акту від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699, винесено податкове повідомлення-рішення №0105061208, яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 141508,81 грн.

09.11.2017 р. отримавши вказане податкове повідомлення-рішення №0105061208 від 06.11.2017 р. позивач, не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, зокрема, податок на прибуток підприємств, згідно підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України)

Джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, як вказано в пункті 114.1 статті 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно абзацу 4 та абзацу 10 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент подачі платником податку звітної податкової декларації на прибуток підприємства) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку, без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 131.2 статті 131 Кодексу визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов’язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов’язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Функції контролюючих органів визначені в статті 19№ Податкового кодексу України, зокрема підпунктом 19№.1.1 пункту 19№.1 статті 19№ цього Кодексу зазначено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як зазначено в підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений в статті 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Як вже зазначалося, ДАХК “Артем” самостійно визначено суми грошових зобов’язань з податку на прибуток, задекларованих в звітній податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091170823 та уточнюючій податковій декларації за 2013 рік №9091277794 поданих до Центрального офісу по роботі з великими платниками податків 03.03.2014 р. та 31.03.2014 р. відповідно.

З акту ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699 вбачається, що предметом камеральної перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов’язання) з податку на прибуток Державною акціонерною холдинговою компанією “Артем” (код ЄДРПОУ 14307699).

З огляду на наведене, контролюючий орган, у відповідності до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України і з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, мав право провести камеральну перевірку, предметом якої була своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання, та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податку не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, відповідно до матеріалів справи, позивачем 03.03.2014 р. подано до Центрального офісу по роботі з великими платниками податків декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік №9091170823 та уточнюючу податкову декларацію за 2013 рік №9091277794 від 31.03.2014 р., а тому згідно наведених строків давності контролюючий орган мав провести камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податку не пізніше 30.03.2017 р.

Таким чином, проведення відповідачем камеральної перевірки дотримання позивачем податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 11.10.2017 р. №10111/26-15-12-08-20/14307699 та як похідне від нього - винесене податкове повідомлення-рішення №0105061208 від 06.11.2017 р., свідчать про порушення контролюючим органом строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 та пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державної акціонерної холдингової компанії “АРТЕМ” до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві — задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2017 р. №0105061208 прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Державної акціонерної холдингової компанії “АРТЕМ” (р/р 26005012819946 в АТ “Укрексімбанк” у м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 14307699, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова 2/10) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) судові витрати у розмірі 2122,63 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко