Рішення № 71853277, 10.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 року м. Київ № 826/18825/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Стеценко А.В., позивача, її представника ОСОБА_1, представників відповідача Оксаковської М.А., Николиної О.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Господарського суду Київської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

30.11.2016 ОСОБА_4 (ОСОБА_4) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Господарського суду Київської області, в якому просила:

- визнати незаконним рішення про звільнення її з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області із займаної посади 31.10.2016 у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (КЗпП України), оформлене наказом №210-К-01 від 31.10.2016;

- поновити на посаді;

- стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала у господарському суді Київської області на посаді начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду з 08.01.2009. Наказом №25 від 25.05.2016 «Про затвердження штатного розпису» затверджено штатний розпис на 2016 рік станом на 01.05.2016. 01.06.2016 керівник апарату господарського суду Київської області А.І. Кармазін підписав наказ №17-01 «Про наступне вивільнення та зміну істотних умов праці працівників суду», за яким зобов'язано відділ кадрів апарату суду:

- здійснити попередження про наступне вивільнення державних службовців, працівників апарату суду та помічників суддів господарського суду Київської області;

- запропонувати працівникам суду, які підлягають вивільненню, переведення на посади, що вводяться згідно нової структури та штатного розпису на 2016 рік;

- здійснити переведення працівників на запропоновані посади (у разі наявності від них такої письмової згоди) до закінчення 2 місячного терміну;

- повідомити, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці та від переведення на запропоновану посаду, такі працівники підлягають звільненню відповідно до положень Кодексу законів про працю України до закінчення 2 місячного терміну.

09.06.2016 її попереджено про зміну істотних умов праці, а саме, про зміну умов (системи та розміру) оплати праці. Вона погодилась працювати за новими умовами праці (попередження-1). Проте 08.07.2016 знову отримала попередження про зміну істотних умов праці (попередження-2).

31.10.2016 керівником апарату господарського суду Київської області видано наказ №210-К-01 «Про звільнення ОСОБА_4» за яким її звільнено, у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України.

В зв'язку з тим, що під час вручення попередження її не ознайомили з усіма документами, що стосуються реорганізації та змінами істотних умов праці, рішення, згідно з наказом №210-К-01 від 31.10.2016 є незаконним та таким, що має бути скасованим.

Як підстави для задоволення позову ОСОБА_4 також вказала на наявність двох попереджень на один наказ, не прийняття до уваги відповідачем письмової згоди на зміну посадового окладу, порушення порядку звільнення, перевищення меж наданих повноважень, що полягають у звільненні без її заяви, неврахування переважного права на залишення на роботі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2016 відкрито провадження і призначено справу до судового розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

В судовому засіданні 10.01.2018 позивач та її представник заявлені вимоги підтримали й просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та наданих у справу доказах.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, подавши письмові пояснення в яких зазначили, що зміни в організації праці суду в травні 2016 року зумовлені набранням чинності з 01.05.2016 змін до Закону України «Про державну службу» в зв'язку з чим розпочалась реформа державної служби. Зазначеним Законом внесено істотні зміни в організацію роботи (праці) всіх судів України, в тому числі і господарського суду Київської області. Наведеним зумовлено зміни в організації праці відповідача, передбачені частинами першою, третьою статті 43 Закону України «Про державну службу», статтею 32 КЗпП України, які охопили, зокрема, і відділ контролю, очолюваний позивачем. Внаслідок проведеної реорганізації структури суду, основна частина функціональних обов'язків начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду, перейшла до аналітично-статистичного відділу апарату суду, а саме до кола функціональних обов'язків головного спеціаліста цього відділу.

Вручення повідомлення від 08.07.2016 пов'язано з тим, що на момент повідомлення позивача 09.06.2016 керівництвом суду не було прийнято остаточного рішення щодо подальших напрямків діяльності, на яких раціонально використовуватиметься досвід та кваліфікація ОСОБА_4 та на яких позивач зможе найбільш ефективно для суду використати свій трудовий потенціал. Ознайомлюючись з письмовим попередженням про зміну істотних умов праці, позивачем письмово на екземплярі викладено заяву з запереченнями стосовно отриманого 08.07.2016 попередження, відповідно до яких ОСОБА_4 просила відізвати попередження від 08.07.2016.

Вказану заяву відповідач сприйняв як письмову відмову від продовження роботи ОСОБА_4 на запропонованих умовах праці, разом з тим позивач згідно Закону мала 60 днів для прийняття остаточного рішення. До 30.10.2016 ОСОБА_4 перебувала на лікарняному та у відпустці. 30.10.2016 вона вийшла на роботу і в цей же день їй надано для ознайомлення посадову інструкцію та, з урахуванням раніше отриманої письмової відповіді-незгоди стосовно запропонованої роботи на інших умовах праці від 08.07.2016, поставлено запитання щодо остаточного рішення стосовно її роботи в нових умовах праці, від чого позивач висловила однозначну відмову.

В зв'язку з відмовою ОСОБА_4 від переведення на запропоновану посаду наказом від 31.10.2016 №210-К-01 її звільнено відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. З врахуванням вищенаведених обставин відповідач вважає, що ним в повному обсязі дотримано процедуру та встановлені законом гарантії щодо звільнення позивача.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.

Наказом господарського суду Київської області №1-к від 08.01.2009 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області з 08.01.2009, як таку, що пройшла за конкурсом, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Наказом Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 25.05.2016 №23 «Про затвердження структури, штатної чисельності та штатного розпису господарського суду Київської області на 2016 рік» затверджено структуру, штатну чисельність та штатний розпис на 2016 рік господарського суду Київської області (п. 1 наказу).

Пунктом 2 даного наказу наказано керівнику апарату суду Кармазіну А.І. подати для затвердження до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області структуру, штатну чисельність та шатний розпис господарського суду Київської області.

25.05.2016 головою господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено структуру та штатну чисельність апарату, працівників патронатної служби господарського суду Київської області станом на 01.05.2016.

04.05.2016 головою господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено «Зміни до штатного розпису на 2016 року станом на 01.05.2016 господарського суду Київської області» та затверджено штат в кількості 138 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 942064 грн.

Цією ж датою дані зміни затверджено начальником Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Н.Я. Бадаховим.

Наказом голови господарського суду Київської області Грєховим А.С. від 31.05.2016 №25 «Про введення в дію структури та штатного розпису Господарського суду Київської області на 2016 рік» введено в дію нову структуру та штатний розпис на 2016 рік з 31.05.2016.

31.05.2017 головою господарського суду Київської області А.С. Грєховим погоджено штатний розпис станом на 01.05.2016 господарського суду Київської області, який цього ж дня затверджено начальником Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області Н.Я. Бадаховим. Даним штатним розписом затверджено штат в кількості 138 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 870423 грн.

01.06.2016 наказом господарського суду Київської області №17-01 «Про наступне вивільнення та зміну істотних умов праці працівників суду» наказано відділу кадрів апарату господарського суду Київської області здійснити попередження з 01.06.2016 про наступне вивільнення державних службовців, працівників апарату суду та помічників суддів господарського суду Київської області (п. 1 наказу).

Пунктом 2 даного наказу наказано запропоновувати працівникам суду, які підлягають вивільненню, переведення на посади, що вводяться згідно нової структури та штатного розпису на 2016 рік.

Пунктом 3 та 4 наказу №17-01 відділу кадрів апарату господарського суду Київської області здійснити переведення працівників на запропоновані посади (у разі наявності від них такої письмової згоди) до закінчення 2 місячного терміну та повідомити, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці та від переведення на запропоновану посаду такі працівники будуть підлягати звільненню відповідно до положень КЗпП України до закінчення 2 місячного терміну.

Також пунктом 6 вищенаведеного наказу затверджено положення та посадові інструкції працівників господарського суду Київської області.

09.06.2016 ОСОБА_4, на підставі статті 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ, який набрав чинності з 01.05.2016 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме, зміну посадового окладу.

Крім того, позивача повідомлено про те, що вона має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах протягом 2 місяців та про те, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці остання буде звільнена з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Дане повідомлення позивач отримала 09.06.2016, про що свідчить відмітка про отримання.

08.07.2016 позивачу особисто під розпис вручено попередження про зміну істотних умов праці, у якому її повідомлено про те, що у зв'язку із реорганізацією структури суду та зміною істотних умов праці, посада начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області ліквідується з наступним вивільненням.

Даним попередженням запропоновано позивачу переведення на посаду головного спеціаліста відділу аналітичного-статистичного забезпечення апарату господарського суду Київської області.

Також ОСОБА_4 повідомлено, що у випадку відмови від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці остання буде звільнена з роботи на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

У даному попереджені під час ознайомлення ОСОБА_4 виклала пояснення, в яких зазначає, що після отримання попередження від 09.06.2016 надала письмову згоду працювати за новими умовами праці, відповідно до наказу суду від 25.05.2016 №25 «Про затвердження штатного розпису» з посадовим окладом 6200 грн. Також позивач зазначає, що вручення їй даного попередження (попередження від 08.07.2016) порушує її права та здійснює перешкоди у реалізації прав, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим просить відізвати попередження від 08.07.2016.

17.10.2016 у присутності керівника апарату суду Кармазіна А.І., заступника керівника апарату суду Николиної О.Н., заступника начальника відділу управління персоналом апарату суду Белишевої А.-А.В., головного спеціаліста відділу управління персоналом апарату суду Костенко О.А., начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_4 складено акт про те, що ОСОБА_4 відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області. Копія акту наявна в матеріалах справи (а.с. 129 т. 2).

31.10.2016 у присутності тих же осіб складено акт про відмову від ознайомлення з посадовою інструкцією головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області.

Також, 31.10.2016 складено акт про відмову ОСОБА_4 від переведення на запропоновану посаду, з якого вбачається що позивач у присутності вищенаведених осіб відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області. Даним актом також засвідчується, що позивач від складання письмової відмови відмовилась.

Наказом керівника апарату господарського суду Київської області А.І. Кармазіна від 31.10.2016 №210-К-01 ОСОБА_4 з 31.10.2016 звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Також, даним наказом вирішено питання виплати вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Не погодившись з рішенням роботодавця про звільнення та вважаючи його протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулюється Законом України «Про державну службу», який набув чинності з 01.05.2016.

Визначаючись щодо того, чи відбулась у господарському суді Київської області зміна істотних умов праці чи реорганізація, що передбачає зміну штату або чисельності працівників суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Як визначено частинами другою та третьою статті 3 цього ж Закону, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону України «Про державну службу» визначено підстави для зміни істотних умов державної служби, які, зокрема, є такими:

- ліквідація або реорганізація державного органу;

- зменшення фонду оплати праці державного органу;

- скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

З проведеного судом порівняльного аналізу змісту Положення про відділ контролю та організаційного забезпечення діяльності суду від 27.12.2012 та Положення про відділ організаційного забезпечення діяльності керівництва суду, розгляду звернень громадян та організаційно-протокольного забезпечення суддівського самоврядування, затвердженого наказом керівника апарату від 01.06.2017 №17-01 вбачається, що завдання відділів є різними. В свою чергу, аналіз положень відділу, що очолювала ОСОБА_4 та посадової інструкції головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу дає підстави для висновку, що фактично внаслідок змін шатного розпису та структури суду функції відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду перейшли до аналітично-статистичного відділу.

Відтак, твердження позивача про те, що після зміни з 01.05.2016 чисельності та структури штату фактично не відбулось скорочення посади, яку та обіймала, а лише відбулась зміна її назви не знайшли свого підтвердження.

На підставі цього суд доходить висновку, що фактично має місце зміна істотних умов державної служби ОСОБА_4 в розумінні статті 43 Закону України «Про державну службу».

При цьому, суд погоджується з позицією представників відповідача у справі щодо того, що фактично зміна істотних умова праці спричинена змінами в організації праці відповідача.

Визначаючись щодо обставин за яких відбулось попередження позивача про звільнення, зокрема щодо наявності двох попереджень суд виходить з такого.

Так, у попереджені, що отримано позивачем 09.06.2016, роботодавцем повідомлено про зміну істотних умов праці, які полягають у зміні посадового окладу та про наслідки відмови останньої від роботи у змінених умовах, про строк протягом якого необхідно прийняти рішення.

08.07.2016 позивачу вручено ще одне попередження яким повідомлено про ліквідацію посади, яку вона обіймає та запропоновано переведення на посаду головного спеціаліста відділу аналітично-статистичного забезпечення апарату господарського суду Київської області. У даному попередженні також повідомлено про наслідки відмови від переведення та роз'яснено про строк у 2 місяці для прийняття рішення.

Згідно з наявним на попередженні від 08.07.2016 письмовим зауваженням, позивач зазначила, що після отримання попередження 09.06.2016 вже надала згоду на роботу зі зміненим умовами праці з посадовим окладом 6200 грн і надання їй попередження від 08.07.2016 вважає таким, що порушує її права і просить його відізвати.

Оцінуючи дані обставини суд виходить з того, що зміст попередження від 09.06.2016 фактично містить лише повідомлення ОСОБА_4 про зміни істотних умов праці, які зводяться до зміни посадового окладу. В свою чергу, попередження від 08.07.2016 містить повідомлення про те, що посада яку обіймає позивач скорочується і пропозицію переведення на посаду головного спеціаліста.

Відтак, суд вбачає правомірність дій відповідача щодо повідомлення позивача 09.06.2016 та 08.07.2016, оскільки вони були направлені на виконання обов'язків передбачених статтею 43 Закону України «Про державну службу», до того ж, даною статтею не обмежено роботодавця у кількості таких попереджень, крім, як те, що таке попередження повинне бути направлене працівникові письмово не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби. З огляду на те, що позивача повідомлено про зміни істотних умов праці та про звільнення в разі відмови від переведення 08.07.2016, відповідач мав право реалізовувати звільнення не раніше 07.09.2016.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що надання згоди 09.06.2016, тобто, при отриманні першого попередження, є достатньою підставою для залишення її на роботі, виходячи з таких обставин.

Так, як вбачається із попередження від 09.06.2016, позивачу не повідомлялось про скорочення посади яку вона обіймає та не пропонувалось переведення на іншу посаду, відтак в контексті підстав винесення оскаржуваного наказу, наявність згоди на погодження працювати зі зменшеним посадовим окладом на колишній посаді не може бути розцінено судом, як погодження з переведенням на іншу посаду.

Натомість в матеріалах справи міститься акт про відмову від переведення на запропоновану посаду датований 17.10.2016 відповідно до якого начальник відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду ОСОБА_4 відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області.

Іншим актом від 31.10.2016 підтверджується факт відмови ОСОБА_4 від ознайомлення з посадовою інструкцією головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області.

Також у матеріалах справи міститься акт від 31.10.2016 про відмову ОСОБА_4 від переведення на запропоновану посаду, з якого вбачається, що позивач відмовилась від продовження роботи в нових умовах праці на посаді головного спеціаліста аналітично-статистичного відділу апарату господарського суду Київської області. Даним актом також засвідчується факт відмови позивача від складання письмової відмови.

В той же час, з огляду на наявність у попереджені від 08.07.2016 письмових пояснень позивача про вимогу відізвати попередження від 08.07.2016, як таке, що порушує та перешкоджає реалізації її прав суд розцінює їх як незгоду про продовження державної служба зі зміненими істотними умовами праці.

Вказану обставину суд розглядає в контексті з приписами частини четвертої статті 43 Закону України «Про державну службу», у якій зазначено, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

При цьому, суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач погодилась із запропонованою посадою головного спеціаліста матеріали адміністративної справи не містять.

Навпаки, додані до матеріалів справи та проаналізовані судом акти дають підстави для висновків про небажання позивача обіймати запропоновану посаду головного спеціаліста відділу аналітично-статистичного забезпечення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги чинного законодавства щодо завчасного попередження позивача про зміни в організації та зміну істотних умов праці, про можливе наступне вивільнення у зв'язку з такими змінами, також запропоновано іншу посаду, щодо переведення на яку позивач відмовилась.

Надаючи юридично-правову оцінку законності рішення відповідача про звільнення позивача з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області із займаної посади 31.10.2016 у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, оформлене наказом №210-К-01 від 31.10.2016 суд керується наступним.

Частиною першою статті 83 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (ст. 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (ст. 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Статтею 36 КЗпП України визначено перелік підстав припинення трудового договору. Зокрема, пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачає, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку, що відповідачем у справі дотримано процедуру попередження позивача про майбутні зміни істотних умов праці, запропоновано іншу роботу від якої позивач відмовилась, рішення оформлене наказом про звільнення позивача з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області із займаної посади 31.10.2016 у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Щодо тверджень позивача про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі з огляду на наявність у неї статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд, їх оцінюючи, виходить з такого.

Так, дійсно в матеріалах справи наявна копія посвідчення ОСОБА_4 серії НОМЕР_2, з якого вбачається, що позивач має статус громадянки, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Категорія 1.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Відповідно приписів статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Позивач, як на підстави для застосування переважного права залишення на роботі вказує на те, що підставою для змін істотних умов праці є реорганізація державного органу, що, на її думку вказує, на звільнення на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Заперечуючи проти цього аргументу представники відповідача зазначили, що в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридична особа господарський суд Київської області не припинявся.

В той же час, частиною першою статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, відповідно до наказу від 01.06.2016 №17-01 та попереджень, що містяться в матеріалах справи вбачається, що відбулась фактично реорганізація (оптимізація) внутрішньої організаційної структури суду, що не є тотожним за правовою природою реорганізації юридичної особи та, відповідно, має інші правові наслідки.

Суд погоджується з такими доводами представників відповідача та доходить висновку, що оскільки вивільнення позивача відбулось за пунктом 6 статті 36 КЗпП України - підстав стверджувати про наявність обставин що передбачені частиною першою статті 40 КЗпП України немає. Це підтверджується тим, що штатна чисельність працівників відповідача після введення змін істотних умов праці залишається незмінною та становить 138 одиниць.

Оскільки у відповідача відбулись зміни істотних умов праці в силу змін організації праці і з врахуванням тієї обставини, що від позивача не надійшло заяви про переведення її на запропоновану посаду, при цьому в попередженні від 08.07.2016 останньою викладено письмову незгоду продовжувати службу зі зміненими істотними умовами праці, відповідач обґрунтовано щодо оформлення подальших трудових правовідносин з позивачем керувався положеннями статті 32 КЗпП України.

Відповідно до частини четвертої статті 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

З врахуванням вищенаведених доводів суд доходить переконливого висновку, що оскільки підставами для звільнення позивача із займаної посади слугувала незгода останньої на переведення на іншу посаду, тобто обставини про які йдеться у частині четвертій статті 32 КЗпП України, то підстав для врахування переважного права залишення на роботі у відповідача не було.

У зв'язку із висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним рішення про звільнення позивача з посади начальника відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності суду апарату господарського суду Київської області оформленого наказом №210-К-01 від 31.10.2016, вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства та за наявності зазначених вище обставин, які знайшли своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення в частині звільнення позивача з займаної посади, адже роботодавцем дотримані вимоги, передбачені КЗпП України для випадку звільнення.

Відтак, підстави для поновлення на попередній посаді, з мотивів, наведених у позові, -відсутні. Як наслідок, не можуть підлягати задоволенню й вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 32, код ЄДРПОУ 03499945) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.01.2018.

Суддя О.М. Чудак