Рішення № 71852528, 23.01.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2214/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, оформлене листом за №11901/6-17 від 15.08.2017; зобов"язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та прийняти за результатами його розгляду рішення з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ним подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель резервного фонду для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. Однак рішенням відповідача, яке набрало форму листа від 15.08.2017 № 11901/6-17, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель резервного фонду для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що Земельним кодексом та Цивільним кодексом не виділено колективної форми власності та відповідач уповноважений розпоряджатися обраною позивачем земельною ділянкою на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за інформацією відділу Держгеокадастру у Новосанжарському районі, земельна ділянка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №0013 від 27.12.1995 входить в масив земель колективної власності КПС "Попівське". Зазначав, що відповідач не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

01.08.2017 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області звернувся гр. ОСОБА_3 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га земель для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

За результатами розгляду вказаного клопотання, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, листом від 15.08.2017 №11901/6-17 повідомлено позивача про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями колективної власності, оскільки за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Новосанжарському районі Полтавської області, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №0013 від 27.12.1995, виданого КСП "Попівське".

Як вбачається із матеріалів адміністративного позову, позивач не погодився з даним рішенням відповідача, і пояснив, що сукупність матеріалів, наданих позивачем та наявних у розпорядженні відповідача, включає в себе повний перелік документів, необхідних для задоволення клопотання, а тому відповідачем протиправно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Позивач вважає, що вказана відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області порушує його права та інтереси щодо земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, в зв'язку з чим ОСОБА_3 просить суд визнати протиправною та скасувати рішення, яке оформлене листом від 15.08.2017 №11901/6-17 та зобов'язати повторно розглянути клопотання про надання дозволу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу положень частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, листом від 15.08.2017 року вих. №11901/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з тих підстав, що за інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Новосанжарському районі Полтавської області, вищевказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, згідно державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №0013 від 27.12.1995, виданого КСП "Попівське".

Таким чином, зважаючи на те, що земельна ділянка є колективною власністю, відповідач зазначив про відсутність в нього права розпоряджатися земельною ділянкою.

Посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю ПЛ №0013 від 27.12.1995 року, внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, є помилковим.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, Конституція України передбачає наступні форми власності: приватну, державну та комунальну.

Глава 23 Цивільного кодексу України передбачає наявність також приватної, державної та комунальної власності.

Згідно частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності та згідно частині 1 статті 84 Земельного кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Отже, чинне законодавство України не передбачає існування колективної власності.

Згідно частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

При цьому повноваження щодо розпорядження землями державної власності відповідачу надано частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, якою передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас, у листі від 15.08.2017 №11901/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області посилається на інформацію, надану йому відділом Держгеокадастру у Новосанжарському районі Полтавської області, за якою запитувана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №0013 від 27.12.1995 виданого КСП "Попівське".

Однак, в ході розгляду справи відповідачем вищевказаної інформації відділу Держгеокадастру у Новосанжарському районі Полтавської області надано суду не було.

Наведене свідчить про те, що на момент прийняття управлінням оскаржуваного рішення, останнє не мало вищезазначеної інформації в наявності, а відтак, керувалося при оформленні листа від 15.08.2017 №11901/6-17 лише припущеннями.

На підтвердження своєї позиції ГУ Держеокадастру у Полтавській області надано суду копію Державного Акта на право колективної власності на землю серії ПЛ №0013 від 27.12.1995 виданого КСП "Попівське".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів а, б, статті 1 вищевказаного указу Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міськім державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо: а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю); збереження по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок; забезпечення суворого додержання встановленого порядку відведення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у разі їх виходу з колективних сільськогосподарських підприємств; зменшення вартості виготовлення документів, необхідних для одержання державного акта на право приватної власності на землю, для осіб, що виявили бажання одержати такий акт за плату, до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв; б) підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: надання громадянам, яким у встановленому порядку із земель колективного сільськогосподарського підприємства відведено земельні ділянки в натурі на основі земельної частки (паю), можливості розширювати особисті підсобні господарства без створення юридичної особи за рахунок цих ділянок, а також одержаних при виході з зазначених підприємств майнових паїв; реалізації громадянами та селянськими (фермерськими) господарствами права вільного викупу земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму, яка приватизується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі; створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби; створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій; в) забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000-2002 роках, а тому Державний акт на право колективної власності виданого КСП "Попівське" не може вважатись належним доказом права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Водночас, відповідно до виписки з рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 30.04.2002 "Про надання земельних ділянок працівникам соціальної сфери", сесією сільської ради вирішено надати в постійне користування земельну ділянку із земель резервного фонду для ведення особистого сільськогосподарського виробництва громадянину ОСОБА_3 - 1,00 га.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа відповідача від 15.08.2017 вих. №11901/6-17 встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу в оскаржуваній відмові, окрім тих, яким судом надана правова оцінка вище відповідачем не наведено.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах порушеного права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладена у листі від 16.05.2017 №5811/6-17, не ґрунтується на вимогах законодавства, а також повно та всебічно встановлених обставинах, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відтак позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленого листом від 15.08.2017 №11901/6-17 та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 1 статті 139 Кодексу При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, складає 1280,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, с. Попове, Новосанжарський район, Полтавська область) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.08.2017 №11901/6-17 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Попівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати на сплату судового збору в розмірі 1 280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 січня 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва