Рішення № 71852227, 29.01.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м.Кропивницький Справа № П/811/2476/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Кропивницького міського військового комісаріату (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в направленні до Міністерства оборони України заяви та необхідного пакету документів для розгляду питання про призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлених законом як інваліду ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо направлення до Міністерства оборони України заяви та необхідного пакету документів для розгляду питання про призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлених законом як інваліду ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з квітня 1986 року проходив військову службу в Збройних силах та приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. 30.06.1987 р. при виконанні бойового завдання отримав вогнепальний відрив лівої стопи, був госпіталізований та проходив лікування. Позивачеві була призначена ІІ група інвалідності. Наявне захворювання, як у колишнього військовослужбовця пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

11.08.2017р. та 20.11.2017р., позивач відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII звертався до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності ІІ групи, яке пов'язане з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, але відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, вимоги позивача не визнаються з тих підстав, що відповідно до положень ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Позивач в даному випадку звернувся за отриманням допомоги через 25 років після встановлення інвалідності, а тому втратив право на отримання допомоги (а.с. 39-43).

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу в лавах Радянської Армії та виконував інтернаціональний обов'язок на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.11-19).

Під час проходження служби отримав вогнепальний відрив лівої стопи внаслідок підриву на протипіхотній міні, у зв'язку з чим була проведена ампутація стопи (а.с. 19).

В подальшому, позивачеві була встановлена ІІ група інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач двічі, 11.08.2017р. та 20.11.2017р. звертався до відповідача з відповідними заявами (а.с.20-23).

Листами від 09.11.2017р. та 13.12.2017р. відповідач фактично відмовив позивачеві в отриманні одноразової допомоги (а.с. 24, 25).

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з того, що ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено сферу застосування вказаного Закону та вичерпний перелік осіб відносно яких мають застосовуватись його норми.

Дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Тобто, норми вказаного Закону, в т.ч. і з питань щодо виплати одноразової грошової допомоги не регулюють питання соціального і правового захисту військовослужбовців, які проходили службу в лавах Радянської Армії.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 90, 242 - 246, 250, 251, 255 Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р ІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Кропивницького міського військового комісаріату (м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 47, код ЄДРПОУ 09620951) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник