Рішення № 71851802, 16.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м.Львів, вул.Чоловського,2;e-mail:inbox@adm.lv.court. gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року № 813/2271/17

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, представник - Булаш З.В.до Державного підприємства «Львіввугілля», представник - Стреченюк В.В., Хробак Г.В.про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Офіс великих податків ДФС звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем направлялися інкасові доручення в банки про стягнення коштів з рахунків платника, однак такі були повернуті без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках боржника. У зв'язку з цим, згідно п. 95.3 ст. 95 ПК України, позивач звернувся до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Згідно актів опису майна в податкову заставу по ДП «Львіввугілля», складено та обтяжено майна в податкову заставу на загальну суму 589433035,00 грн. Станом на 14.06.2017 року відповідно до інтегрованих карток відповідача числиться податковий борг в сумі 266524628,95 грн.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю, надала суду додаткові докази та пояснення, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні, в якому представники відповідача в судовому засідання позовні вимоги заперечили повністю, з підстав, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі. Крім цього, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 року №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» із змінами та доповненнями, затверджено перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, в даному переліку зазначено відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Степова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна». Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. З огляду на те, що підприємство відповідача перебуває в стадії приватизації, відчужувати майно боржника відповідно до норм діючого законодавства заборонено.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Державне підприємство «Львіввугілля» зареєстроване, як юридична особа, 17 січня 2003 року (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ: 32323256), що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 28.01.2003 року за №02-215.

Згідно з довідкою про суми податкового боргу по податках та зборах, заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне страхування та інших платежах самостійно узгоджених в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачених у встановлений строк по ДП «Львіввугілля» станом на 14.06.2017 року становить всього 266524628,95 грн.

На підставі ст.95 Податкового кодексу України позивачем надсилались у банки, які обслуговують відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків товариства податкового боргу: №185/01 від 17.01.2017 року, 174/01 від 17.01.2017 року, 199/01 від 17.01.2017 року, 701/02 від 07.02.2017 року, 722/02 від 24.02.2017 року, 1052/03 від 17.03.2017 року, № 768/02 від 24.02.2017 року, № 760/02 від 24.02.2017 року, № 1047/03 від 17.03.2017 року, які повернено без виконання.

СДПІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів складено акти опису майна від 30.11.2016 року №11-3, від 30.11.2016 року №12-з, від 30.11.2016 року №13-з, від 30.11.2016 від №14-з, від 03.03.2016 року №1-з, від 20.09.2013 року №6, від 01.12.2014 року №2-з, від 15.07.2016 року №4-з, від 04.01.2017 року №2, від 10.03.2016 року №2-з, від 14.06.2016 року №3-з, від 10.10.2016 року №5-з, від 10.10.2016 року №6-з, від 10.10.2016 року №7-з, від 14.11.2016 року №8-з, від 29.11.2016 року №9-з, від 30.11.2016 року №10-з, від 11.02.2015 року №3, від 22.07.2015 року №9-з, від 19.02.2015 року №4. На підставі цих актів зареєстровано право податкової застави, що підтверджується наступними Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: № 50911025 від 01.12.2016 року, № 50911533 від 01.12.2016 року, № 50911144 від 01.12.2016 року, № 50911232 від 01.12.2016 року, № 49287531 від 30.03.2016 року, № 41970399 від 24.09.2013 року, № 45907893 від 18.12.2014 року, 49961416 від 18.07.2016 року, № 51952197 від 07.04.2017 року, № 49287284 від 30.03.2016 року, № 4982545 від 15.06.2016 року, № 50502837 від 12.10.2016 року, № 50503069 від 12.10.2016 року, № 50502785 від 12.10.2016 року, № 50831950 від 22.11.2016 року, № 50911126 від 01.12.2016 року, № 50911424 від 01.12.2016 року, № 46331968 від 12.02.2015 року, № 47501658 від 24.07.2015 року, № 46393009 від 19.02.2015 року.

Позивачем надіслано на адресу відповідача податкові вимоги форми «Ф1» від 17.06.2003 року №1/171 на суму податкового боргу 10398,98 грн. та від 22.07.2003 року №2/173 на суму податкового боргу 9293317,82 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання.

Згідно п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 87.2 статті 87 цього ж Кодексу, визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п.88.1 ст.88 цього ж Кодексу, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.89.2 ст.89 цього ж Кодексу, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п.89.3 ст.89 цього ж Кодексу, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно п.95.1 і п.95.2 ст.95 цього ж Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 цього ж Кодексу, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року встановлено особливості застосування деяких норм Податкового Кодексу України та передбачено додатковий механізм стягнення коштів (безготівкових і готівкових) у рахунок погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до п. 32 підроз.10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: - рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; - рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Наказом ДФС України від 20.02.2015 року №106 затверджено Методичні вказівки щодо взаємодії структурних підрозділів органів ДФС при здійсненні заходів з погашення податкового боргу платників податків за судовими рішеннями, абз.5 розділу IV яких передбачено, за зазначених умов податковий керуючий готує проект рішення керівника ДПІ (заступника керівника) про стягнення коштів платника податків, що має податковий борг, і надає його на підпис керівнику ДПІ (заступнику керівника) за формою, встановленою наказом №23, та здійснює весь комплекс заходів, направлений на стягнення такої заборгованості, у порядку, передбаченому розділом 9 Кодексу. Прийняття керівником відповідного рішення не потребує звернення до суду з цього приводу.

Контролюючим органом дотримано встановлений порядок звернення до суду з вимогою надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що відокремлені підрозділи підприємства відповідача перебувають в стадії приватизації, а відповідно до норм чинного законодавства відчужувати майно боржника, який перебуває на стадії приватизації - заборонено.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» №2163-XII від 04.03.1992 року передбачено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності ДП «Львіввугілля» є добування кам'яного вугілля.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного майна», з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності. Зазначене обмеження діє до завершення приватизації об'єкта. Строк проведення приватизації об'єкта не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію. Приватизація об'єкта вважається завершеною з моменту його продажу або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом приватизації (розміщення акцій), і оформляється рішенням відповідного державного органу приватизації.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період регулюється Законом України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств».

Так, у відповідності з п. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» від 12.04.2012 року №465-VI, вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону до об'єктів приватизації належать, вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси;

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» приватизація об'єктів, зазначених у ст. 4 цього Закону, здійснюється такими способами: визначення способу приватизації об'єкта приватизації, включеного до переліку об'єктів приватизації, здійснюється державними органами приватизації спільно з органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13 вказаного Закону передбачає, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №987 від 19.09.2012 року було затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна».

У відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 240 від 14.03.2014 року, здійснення передприватизаційної підготовки об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2015 році, а також відповідальність за здійснення такої підготовки, покладено на керівників державних вугледобувних підприємств.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 року «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» затверджено, серед іншого, перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році, до складу якого входять відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля», а саме: «Шахта «Межирічанська», «Шахта «Відродження», «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Степова», «Шахта «Червоноградська» та «Шахта «Зарічна».

На виконання цієї постанови наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №344 від 08.06.2015 року «Про передприватизаційну підготовку підприємств" відповідальність за здійснення передприватизаційної підготовки вугледобувних об'єктів приватизації покладено на керівників державних вугледобувних підприємств, зокрема і на керівника ДП "Львіввугілля".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу ДП «Львіввугілля» за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно з актами опису перелік яких наведено вище.

Усі перелічені вище відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля» згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 12.05.2015 року включено до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015 році.

У відповідності до вимог Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», включення до переліку об'єктів приватизації відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» надає їм статусу об'єкта приватизації, на який розповсюджуються положення про мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна, а тому відчужувати майно підприємства відповідно до норм чинного законодавства заборонено.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.05.2015 року (справа №5006/33/70/2012).

З цих же підстав судом враховуються заперечення представника відповідача.

Таким чином, позовні вимоги Офісу великих платників податків державної фіскальної служби, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 297 КАС України, Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду складено у повному обсязі 26.01.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.