Рішення № 71851481, 18.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 р. Справа№805/3870/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В. при секретарі судового засідання Скрипник К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Котляревська” Державного підприємства “Селидіввугілля” про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулось до суду з адміністративним позовом до державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Котляревська” державного підприємства “Селидіввугілля” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період липень-вересень 2017 року за списком №2 в сумі 163883,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на адресу відповідача ним були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. “б-з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період липень-вересень 2017 року. Відповідно до вказаних розрахунків загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем за списком №2 складає 163883,90 грн.

Також позивач зазначає, що відповідач не сплатив суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у встановлений законодавством строк, внаслідок чого утворилась заборгованість за період липень-вересень 2017 року у розмірі 163883,90 грн.

На підставі вищезазначеного, позивач просив суд стягнути з державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Котляревська” державного підприємства “Селидіввугілля” заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень-вересень 2017 року за списком № 2 у сумі 163883,90 грн.

Ухвалою від 2 листопада 2017 року судом було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 листопада 2017 року.

15 листопада 2017 року від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що позивач визнаючи суму на відшкодування витрат не конкретизував та не довів, зокрема за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок Пенсійного фонду України були виплачені фактичні витрати на виплату та доставку пенсій. У задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі, у разі відсутності представника відповідача – розглянути позов без його участі.

У судове засідання 28 листопада 2017 року представники сторін не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів.

Ухвалою від 28 листопада 2017 року судом зупинено провадження у справі до 12 грудня 2017 року.

11 грудня 2017 року представником позивача надано додаткове пояснення на заперечення по справі, у яких представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає.

Ухвалою від 12 грудня 2017 року судом поновлено провадження у справі та розглянуто клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 12 грудня 2017 року судом зупинено провадження у справі до 18 січня 2018 року.

18 січня 2018 року у судовому засіданні судом було поновлено провадження у справі.

Позивач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання, згідно якого наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі статей 205, 224, 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд справи у відкритому судовому засідання за відсутності представників сторін та без здійснення фіксування судового процесу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як юридична особа Реєстраційною службою Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ідентифікаційний код юридичної особи – 33426253, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 4-11).

Колишні працівники відповідача перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за списком №2, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (том 1 а.с. 54-73,128-169, том 2 а.с. 55-69, 81-143).

В період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року органи Пенсійного фонду України здійснювали нарахування та виплату пенсії зазначеним вище особам, про що свідчать довідки про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії, відривні талони поштових відправлень та банківські виписки (том 1 а.с. 74-127,170-242, том 2 а.с.1-37).

Впродовж спірного періоду територіальні органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної колишнім працівникам відповідача відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах згідно з п.п. “б”-“з” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та надсилали їх на адресу відповідача ( том 1 а.с. 27-53).

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених органами Пенсійного фонду України, не здійснив.

Внаслідок невиконання страхувальником обов’язку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2 виникла заборгованість за період липень-вересень 2017 року у сумі 163883,90 грн.

Наявність у відповідача заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджена даними картки особового рахунку страхувальника по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 (том 2 а.с. 54).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.1 п.4 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486, встановлено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно з пп.9 п.4 зазначеного Положення, управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, обов'язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.

Страхувальниками, відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкції №21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктами 6.7 Інструкції №21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією №21-1 не передбачено обов’язкове узгодження органами Пенсійного фонду України розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із підприємствами та організаціями (платниками).

Відповідач у порушення вищезазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, позивачу у встановлені строки не вносив.

Суд зазначає, що розрахунки Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов’язковими для виконання, відповідачем не оскаржені (доказів протилежного суду не надано), тому вони є обов’язковими для виконання.

З огляду на ту обставину, що позивачем підтверджено факт понесення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у загальному розмірі 163883,90 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст. 8-11, ст. 15, ст. 19-20, ст. 22, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 194, ст. 205, ст. 229, ст. 241-255, ст. 294, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Котляревська” Державного підприємства “Селидіввугілля” про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період липень-вересень 2017 року за списком №2 в сумі 163883,90 грн. – задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта Котляревська” Державного підприємства “Селидіввугілля” (код ЄДРПОУ 33426253, юридична адреса: 85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця К.Маркса, будинок 41) на користь Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв праці, будинок 6) заборгованість із сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №2 у сумі 163883 (сто шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят три) гривні 90 копійок.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 18 січня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 26 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Загацька Т. В.