Рішення № 71851424, 29.01.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1955/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 10548,08 грн. та пені у сумі 1301,69 грн., всього у сумі 11849,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Норматив для працевлаштування інвалідів відповідачем становить 1 особу. Однак відповідачем цей норматив не забезпечений.

Відповідач в порушення вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, зареєструвався у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік лише 13 грудня 2017 року. У звіті відповідач самостійно обчислив суму адміністративних-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 10548,08 грн., яку відповідач в добровільному порядку не сплатив. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1301,69 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 разом із сумою адміністративних-господарських санкцій.

Ухвалою судді від 26 грудня 2017 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. ОСОБА_1 ухвалу від 26 грудня 2017 року отримав 05 січня 2018 року (а.с.16), однак станом на 29 січня 2018 року відзиву та будь-яких документів чи пояснень з приводу позову відповідач суду не надав.

Відтак, оскільки відповідач ні відзиву, ні будь-яких доказів у спростування позову у встановлений строк не подав, то судом справу вирішено на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення позивача, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05 червня 2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19 січня 2018 року №1003498381 (а.с.17-18).

Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частина п'ята статті 19 Закону N 875-XII).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, як визначено частиною першою статті 18 Закону N 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя зазначеної статті).

Таким чином, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають: у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року №70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, тобто роботодавцями, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджено форму звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) та Інструкцію щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

З урахуванням зазначених положень фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був зареєструватись у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подати звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік до відділення Фонду соціального захисту інвалідів до 01 березня 2017 року.

Однак з матеріалів справи слідує, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік відповідач подав лише 13 грудня 2017 року, а отриманий він Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 15 грудня 2017 року (а.с.10). Відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становить 13 осіб. З них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб. При цьому, відповідно до зазначеного звіту, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна становити 1 особу (а.с.10). Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 10548,08 грн. (половина від 21096,15 грн. - середньої річної заробітної плати штатного працівника).

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Однак в порушення зазначеного Порядку та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у термін до 15 квітня 2017 року відповідач адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку не сплатив.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Як слідує з розрахунку вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, сума адміністративно-господарських санкцій за одне нестворене відповідачем робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2016 році становить 10548,08 грн., а сума пені - 1301,69 грн. (а.с.6, 11).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476) форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, роботодавець, створивши робоче місце для інваліда та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що у 2016 році він створив робоче місце для інваліда та інформував центр зайнятості про наявність у нього робочого місця для інваліда.

Із листа Нововолинського міського центру зайнятості від 24 січня 2018 року №116/04-2 слідує, що протягом 2016 року на обліку у ньому перебувало 166 осіб з інвалідністю, при цьому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Нововолинського міського центру зайнятості з листами про наявність вакантних місць та необхідність направлення інвалідів на ці посади не звертався. Крім того, у 2016 році відповідач звіти за формою З-ПН «Про наявність вакансій» щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів не подавав (а.с.21).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не вжив всіх належних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої, другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при здійсненні господарської діяльності, тому нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у сумі 10548,08 грн. та пеня у сумі 1301,69 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином, судовий збір на користь позивача з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 72-77, 246, 255, 262, 295, підпункту 15.5 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 11849,77 грн.(одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 77 коп.) в дохід Державного бюджету (Держбюджет міста Нововолинська 50070000, рахунок № 31210230700005, банк ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний номер 37950540).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк