Постанова № 71848527, 16.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Провадження № 22 ц/787/34/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33028, м. Рівне, вул. Шкільна, 1

П О С Т А Н О В А

16 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Вихотень Я.В.,

з участю представника позивача - адвоката Іващенко І.І.,

представника відповідача - прокурора Рункевич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року (суддя Бердій М.А.) у справі № 569/13548/17 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Рівненської області про визнання відомостей недостовірними, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до прокуратури Рівненської області про визнання відомостей недостовірними, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та йому повернуто.

Вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд неправомірно повернув його позовну заяву, адже ним було надано докази майнового стану, який унеможливлював сплату судового збору за подачу позовної заяви. Пояснює, що перебуває в місцях позбавлення волі, при чому ДП «Городищенська ВК 96», де він утримується, не забезпечила його оплачуваною роботою, а тому будь-які доходи у нього відсутні. Додає, що на підтвердження цьому ним була подана довідка про доходи за травень-липень 2017 року. Зазначає, що оскаржувана ухвала суперечить положенням національного законодавства, Європейської конвенції з прав людини, практиці Європейського суду з прав людини, порушує його право доступ до правосуддя, на захист своїх порушених прав. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків.

Проте з таким висновком місцевого суду не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до прокуратури Рівненської області про визнання відомостей недостовірними, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського міського суду від 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надано строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для долучення до позовної заяви платіжного документа про сплату судового збору у сумі 1920 гривень, а також вище зазначеною ухвалою було роз'яснено позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, його позовна заява буде вважатись неподаною, та буде повернута йому, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

При цьому, суд роз'яснив позивачу, що відповідно до п. 17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту,- у справах пов'язаних із питанням, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 КПК України, у разі відсутності на їх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Оскільки позов ОСОБА_2 не пов'язаний із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 КПК України, тому підстави для його звільнення від сплати судового збору відсутні.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 вказаних в ухвалі вимог, несплатою судового збору та натомість звернення із повторним клопотання про звільнення від сплати судового збору з таких же мотивів, суд визнав його позовну заяву неподаною та йому повернув. При цьому суд керувався п. 17 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту,- у справах пов'язаних із питанням, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст. 537 КПК України, у разі відсутності на їх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

Проте такий висновок місцевого суду суперечить положенням ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просив суд вирішити питання про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», однак місцевий суд з цих підстав клопотання не вирішував.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебуває у ДП «Городищенська ВК-96». Із наявних у справі довідок, одна з яких була надана на виконання вимог ухвали судді від 08.09.2017р., безспірно встановлено, що у позивача відсутні доходи за період з квітня по липень 2017 року (довідка № 30/11/3171 від 28.082017р. на а.с. 7), з липня по вересень 2017 року (довідка № 30/11/4404 від 24.10.2017р. на а.с. 19).

Таким чином у суду були наявні законні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подачу позовної заяви відповідно до ч. 2, ч. 1 п.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Зазначене свідчить про те, що повернення позовної заяви є неправомірним, а тому колегія суддів приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної ухвали допущено порушення положень ст.ст. 27, ч. 2 ст. 121 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), у зв'язку з чим вона не може залишатися чинною.

За правилами п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо має місце порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 жовтня 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Рівненської області про визнання відомостей недостовірними, спростування недостовірних відомостей та стягнення моральної шкоди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2018 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Бондаренко Н.В.

підпис Шимків С.С.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.