Рішення № 71847894, 23.01.2018, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1566/17

Номер провадження 2/555/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі :

головуючого - судді Собчука А.Ю.

при секретарі Лисенко О.Л.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, адвоката Стецюка М.Ю.

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача, адвоката Оніщук М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд із позовом до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що між ОСОБА_7, який є сином позивача ОСОБА_1 та є братом позивача ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований 20.06.2012 року. Шлюб було розірвано, згідно рішення суду від 20.12.2016 року. Подружжя проживало в будинку, який належить ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1. Крім подружжя, в будинку також проживали та були зареєстровані дві окремі сім'ї, а саме: власник будинку ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_1.

16 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_4 разом з спільним сумісним майном, яке належить колишньому подружжю, вивезла майно, яке належить ОСОБА_9, а саме: болгарку вартістю 800 грн., електродриль вартістю 600 грн., пульверизатор вартістю 420 грн., машинку для стрижки 400 грн., паяльник для поліпропіленових труб 400 грн., ліжко двоспальне, шланг поливальний 100 м. вартістю 800 грн., ручний фрезер 2500 грн. Також відповідач вивезла майно, яке належить ОСОБА_1, а саме електрогенератор «Фірман» вартістю 3000 грн., бензопилу «Форест» вартістю 900 грн., бензотриммер (бензокоса) «Вайпер» вартістю 1200 грн., зварювальний апарат «ДніпроМ» вартістю 1500 грн., мікрохвильову піч «Алесі» вартістю 600 грн.

Вважають, що все майно, яким заволодів відповідач було у справному стані та належної якості. Відповідач незаконно користується зазначеним майном, яке йому не належить.

Просять суд витребувати у відповідача вказане майно із незаконного володіння.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення про обставини, що описані вище, рахує позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, вважає, що заявлені вимоги є доведеними, оскільки при перевірці її звернення до Рівненського РВП Рівненського ВП Головного управління Національної поліції в Рівненській області були встановлені певні обставини, що підтверджуються витягом з кримінального провадження № 12016180180001953 від 22.11.2017 року та матеріалами коимінального провадження, показами свідків. Просила суд витребувати у відповідача болгарку вартістю 800 грн., електродриль вартістю 600 грн., пульверизатор вартістю 420 грн., машинку для стрижки 400 грн., паяльник для поліпропіленових труб 400 грн., ліжко двоспальне вартістю, шланг поливальний 100 м. вартістю 800 грн., ручний фрезер 2500 грн.

Представник позивача ОСОБА_1, адвокат Стецюк М.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх законними і обґрунтованими та доведеними в судовому засіданні, просив суд їх задоволити в повному обсязі, з обставин викладених в позовній заяві та матеріалах справи.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та в задоволенні позову просила суд відмовити, зазначила, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивачі не проживали, оскільки у вказаному будинку жила вона із чоловіком та дитиною. Вказує на те, що майно було придбано нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_7 під час шлюбу, за спільні кошти подружжя, кошти на придбання вказаного майна надавала вона та її батьки, які їм всіляко допомагали. Додатково пояснила, що дійсно 16 листопада 2016 року нею було вивезено майно із місця спільного проживання, однак це речі індивідуального користування, а саме жіночий та дитячий одяг, дитяче ліжко, велосипед. Вказаним у позові майном не володіє та не розпоряджається, доля вказаного майна їй не відома, із будинку його не забирала. Рахує, що позов був поданий до неї виключно із неприязних стосунків позивачів до неї.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог, вважає докази надані позивачами та їх пояснення не є об'єктивними та не носять характер всебічного розгляду обставин і оцінку ситуації, натомість однобічно висвітлюють лише ті обставини, які вигідні для розгляду цивільної справи на їх користь, вказала, що майно яке просять витребувати позивач не є індивідуально визначеним, а в позові зазначено лише назву та його ціну. Зазначила, що позивачі не довели суду, що відповідач своїми діями порушила їх права. Так, суду не були надані докази на підтвердження придбання ними вище вказаного майна, що зазначене в позовній заяві. Також не було доведено, що цим майном протиправно заволоділа відповідач, рахує що вказане майно має ознаки спільного сумісного майна подружжя, оскільки було придбано до розірвання шлюбу. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судовому засіданні, показали, що були свідками того, як відповідач, разом зі своїми батьками та іншими особами, вивозили великим бусом білого кольору речі із будинку, де вона проживала разом із сім'єю. Серед речей було вказане у позовній заяві майно, клунки, пакети, коробки. Додатково показали, що вказане майно належить позивачам.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що дійсно вказане майно було придбано за кошти позивачів, купувалися ним особисто або спільно із відповідачем. Майно належить позивачам, а він із відповідачем тільки користувалися ним. Був свідком того, як відповідач із своїми батьками вивозили вказані речі, намагався їм перешкодити, однак на зауваження вони нереагували, бачив в бусі певне майно, однак не все, рахує, що відповідач повинна повернути майно.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_12 в судовому засіданні показали, що дійсно допомагали своїй дочці у переїзді, дійсно 16 листопада 2016 року ними було вивезено майно із місця спільного проживання, однак це речі індивідуального користування, а саме жіночий та дитячий одяг, дитяче ліжко, велосипед. Доля вказаного майна їм не відома, рахують, що спірне майно було придбано під час шлюбу, за спільні кошти подружжя, кошти на придбання вказаного майна надавала вони також, крім того батько відповідача робив ремонт у вказаному будинку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, який зареєстрований 20.06.2012 року.

Шлюб було розірвано, згідно рішення суду від 20.12.2016 року. Подружжя проживало в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі зазначають, що відповідач протиправно заволодів наступним майном позивачів: болгаркою вартістю 800 грн., електродриль вартістю 600 грн., пульверизатором вартістю 420 грн., машинкою для стрижки 400 грн., паяльником для поліпропіленових труб 400 грн., ліжком двоспальним, вартість не встановлена, шлангом поливальним 100 м. вартістю 800 грн., ручним фрезером вартістю 2500 грн., електрогенератором «Фірман» вартістю 3000 грн., бензопилою «Форест» вартістю 900 грн., бензотриммером (бензокоса) «Вайпер» вартістю 1200 грн., зварювальним апаратом «ДніпроМ» вартістю 1500 грн., мікрохвильовою піччю «Алесі» вартістю 600 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Причому вимагати повернення майна власник може у тому випадку, коли інша особа володіє майном незаконно, майно збереглося в натурі і знаходиться у фактичному володінні іншої особи. Відповідно до положень зазначеної норми, правом на подання віндикаційного позову наділені саме власники майна, які на час подання позову не володіють цим майном. При цьому необхідно довести право власності позивача на майно, знаходження його у відповідача та незаконність володіння відповідачем майном позивача.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Механізми захисту права власності закріплені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

З контексту вказаної норми вбачається, що позивачем даної категорії справ може бути лише законний власник, тобто особа, яка володіла майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка безпосередньо заволоділа майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою.

Позов про витребування майна за своєю природою є речово-правовим.

Позивач на підставі ст. 387 ЦК України повинен довести, а суд відповідно встановити факти, які доводять право власності позивача на майно і право на витребування цього майна; вибуття майна з володіння позивача і знаходження його у відповідача; незаконність володіння відповідача майном позивача; відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Проте позивачами, в порушення ст.ст. 12,81 ЦПК України, не подані належні, допустимі та достовірні докази, які є достатніми та взаємопов'язаними між собою (ст. 89 ЦПК України), що підтверджували б факт незаконного заволодіння відповідачем спірним майном позивачів, що спрямоване проти їх волі, такі докази відсутні.

Судом встановлено, що 18 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 подала заяву в Рівненський ВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області де вказує, що «16.11.2016р. близько 12 години ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 жит. с. Лінчики Березнівського району разом із членами своєї родини, вивезли з будинку за адресою: АДРЕСА_2 частина якого належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жит. АДРЕСА_3 декілька найменувань електроінстременту. Обставини події та сума збитку встановлюються. Особа, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування, щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування, щодо неї відсутні. 22 листопада 2017 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016180180001953 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.с.19).

В матеріалах цивільної справи наявні фотокопії окремих матеріалів кримінального провадження, а саме: рапорт Рівненського РВП ЄО№10016 від 22.11.2016р. за заявою про крадіжку, протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.11.2016р., заява ОСОБА_1 від 18.11.20,16р., розширена заява ОСОБА_2, письмові пояснення ОСОБА_1 від 18.11.207р., протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 03.08.2017р., заява ОСОБА_7 від 21.11.2016 р., протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 21.12.2016р., протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 18.01.2017р.(а.с. 40-55).

В якій стадії кримінального процесу, на даний час перебуває вказане кримінальне провадження суду не повідомлено.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що кінцевого процесуального рішення по вказаному кримінальному провадженню, станом на день розгляду вказаної справи, не прийнято, винних осіб у скоєнні кримінального правопорушення за вищеописаним фактом не встановлено та не притягнуто до відповідальності.

Позивачами у позові та матеріалами справи не встановлено того факту, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 є потерпілими від кримінального правопорушення, рішення за результатом розгляду якого, суду не надано.

В якості доказів незаконності позбавлення права власності ними вказані факти, які містяться в матеріалах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12016180180001953 від 22.11.2017 року. Відомостей про результати завершення вказаного кримінального провадження суду не надано.

За таких обставин суд рахує, що оскільки на момент розгляду цивільної справи суду не повідомлено про результати розгляду вказаного кримінального провадження, не встановлені відповідним процесуальним документом ті обставини кримінального провадження, на які посилаються позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог, у суду відсутні належні і допустимі підстави вважати, що обставини кримінального провадження та докази, надані з його матеріалів, є достатніми та об'єктивними, на підставі того, що вони не закріплені відповідним процесуальним рішенням суду чи прокуратури в рамках кримінального процесу.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 про те, що відповідач вивезла вказані речі у справі, вказавши при цьому повний перелік майна, яке є предметом спору, оскільки останні не підтвердженні доказами і спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12 та поясненнями відповідача.

Оскільки, показання допитаних, як свідків зі сторони позивачів та відповідачів є протилежними за змістом, з урахуванням зацікавленості учасників процесу у результатах розгляду справи, суд ставиться до них критично.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року №24-150\0\4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» до умов пред'явлення індикаційного позову належить майно, яке має бути індивідуально визначеним.

Тобто, об'єктом може бути лише індивідуально-визначене майно (яке існує в натурі на момент подання позову) та в позовній заяві має бути чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується.

Ці вимоги позивачами не були дотримані. Позивачі чітко не визначили всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що їм має повернути відповідач.

Крім того, за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. У зв'язку з цим позивач повинен довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном.

В свою чергу, і сам позивач повинен підтвердити своє право власності на спірне майно надати правовстановлюючі документи або інші докази, що підтверджують дійсну належність спірного майна позивачу, та довести факт незаконності вибуття з його власності спірного майна.

В судовому засіданні не були підтверджені права власності позивачів на вказане майно.

Подані позивачами копії документів, а саме копії гарантійних талонів та інструкцій з експлуатації на вказане майно (а.с.5-8), а саме бензотриммер, електрогенератор «Фірман», зварювальний апарат «ДніпроМ», бензопилу «Форест», не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не містять прізвище ім'я по батькові покупця, деякі із документів не містять заводського номеру товару, який ідентифікує товар та й відсутні докази сплати коштів за вказане майно, саме позивачами, а не відповідачем. Тому встановити наявність їх належності сторонам неможливо. Представник позивача та позивач не обґрунтували належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог. Відповідач в судовому засіданні заперечував право власності позивачів на вказане спірне майно вказала, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Також вартість майна зазначена позивачами не доводиться належними доказами, не визнається іншою стороною, не доведена висновком експерта.

За таких обставин суд рахує, що до суду не подано позивачами жодного доказу, який підтвердив би належність їм на праві власності вказаного майна.

Обґрунтованим висновком суду є те, що доказом придбання майна можуть слугувати, зокрема, товарний чек, касовий чек реєстратора розрахункових операцій, тощо. Тобто фактичні дані, які безпосередньо стосуються самої обставини придбання майна. Однак жодного із наведених доказів, що очевидно підтверджували б факт купівлі вище переліченого майна позивачами, не були надані суду.

Важливою обставиною для пред'явлення віндикаційного позову є те, що індивідуально визначене майно має зберегтися в натурі. Власник може вимагати повернення саме своєї речі - остання повинна мати індивідуальні ознаки, які дозволили б установити, що це саме та річ, яка належала власнику, й останній відповідно до принципів цивільного судочинства повинен це довести.

При пред'явленні такого позову власник управі вимагати повернення лише свого майна, яке збереглося в натурі. Тому такий позов не може бути задоволений, коли у відповідача речі вже немає.

Отже, позивач у таких справах згідно з загальними засадами доказування у цивільному процесі зобов'язаний довести ще й реальну наявність зазначеної речі у відповідача. В протилежному випадку мова повинна йти не про витребування майна, а про відшкодування заподіяних збитків (ст. 1166 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.ст. 387 і 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст.ст. 12 і 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд при розгляді справи сприяв поданню позивачами прийнятних та переконливих доказів на обґрунтування заявлених ними вимог. Проте всупереч цьому позивач та представник позивача не довели суду тих обставин, на які вони посилалися, як на підтвердження пред'явленого позову, а саме ту обставину, що вказане спірне майно знаходиться, перебувало у відповідача станом на час пред'явлення позову, та продовжують у нього перебувати на даний час, рішення суду в будь-якому випадку не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позов не є доведений належними і допустимими доказами.

Враховуючи те, що позивачі належним чином не довели права власності на спірне майно і не спростували права власності на нього відповідачки, вибуття майна з володіння позивачів і знаходження його у відповідача; не визначили всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що їм має бути повернуте, суд не в змозі задоволити позовні вимоги позивачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність порушення цивільного права позивачів.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв"язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в позові слід відмовити.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

На підставі наведеного, ст..ст.11, 15, 387 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» та керуючись ст.ст. 2, 7, 12,18, 23, 133, 258, 259,263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлений 26.01.2018 р.

Суддя А.Ю. Собчук