Ухвала суду № 71846907, 29.01.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3053/17

Провадження 1-кп/524/59/18

УХВАЛА

29.01.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді: Олейнікової Г.М.

при секретарі: Хімяк І.М.

за участю прокурора: Олефіренка В.В.

захисників Шевченка С.М., Мельника О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представника цивільного позивача ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуввань №12017170090000352 від 24.01.2017 року відносно вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 286 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

29.01.2018 року у судовому засідання захисником Шевченком С.М. було заявлено клопотання про визнання доказів недопустимим у якому він зазначив, що в ході досудового розслідування слідчим було проведено огляд та складено протокол огляду та перегляду відеозапису від 22.03.2017 року, який знаходився на компакт - диску «Verbаtium».

В послідуючому даний компакт диск називається слідчим, як речовий доказ, хоча він до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу не долучався, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акта, затвердженого прокурором 26.04.2017 року. Відповідно до ст.. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленим цим Кодексом.

В свою чергу недопустимий доказ не може бути використаний при прийняті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до Інструкції з призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року, а саме п. 17.1.4 Розділу І саме до завдань експерта відноситься ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах) та відеозаписах.

У цьому випадку дані повноваження із визначення та ідентифікації предметів, їх розташування у просторі, замість експерта, взяв на себе слідчий.

Тобто у даній дорожній ситуації встановлення обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди та матеріалами відеозапису повинно було проводитися у рамках проведення комплексної авто технічної, фототехнічної і відео технічної експертизи з метою встановлення обставин ДТП (методика № 10.1.16 - згідно реєстру методик Міністерства Юстиції) і саме експертом, маючим відповідні спеціальні знання, а не слідчим.

Більше того, вивчивши даний протокол огляду та перегляду відеозапису було встановлено, що невідомо звідки у слідчого з'явився взагалі даний компакт-диск із відеозаписом. Так слідчий зазначає, що він в кабінеті № 47 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області оглянув компакт- диск, який знаходиться у паперовому конверті. При цьому не зазначено, яким чином цей компакт- диск потрапив у той паперовий конверт, чи був той конверт до початку огляду опечатаний, що викликає сумнів у достовірності даного доказу за ознакою того, що матеріали відеозапису на даному компакт-диску не є оригіналом, а що найменше копією такого відеозапису, а отже немає жодних підстав стверджувати що в даний відеозапис не вносилися ніякі зміни, невідомо за допомогою якого технічного запису він виготовлений, чи не міг даний технічний засіб спотворити матеріали, внесені на даний компакт-диск.

Під час отримання навіть копії даного відеозапису, слідчий не звертався до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей, документів і т.ін. (принаймні в матеріалах кримінального провадження такі відомості відсутні).

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі, прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку)

Частина ж 2 ст. 159 КПК України передбачає, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовій доступ до речей і документів, як володілець речей або документів, зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду.

Отже, системний аналіз норм чинного Кримінально-процесуального кодексу передбачає, що будь-який доказ, яким сторона обвинувачення обгрунтовує свої доводи щодо встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути допустимим, тобто здобутим (отриманим) в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним кодексом.

В свою чергу, доказ буде вважатися отриманим в порядку, передбаченому КПК, а отже, і допустимим, у тому випадку якщо він буде відповідати таким вимогам:

Доказ буде здобутий в ході виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей в порядку, передбаченому ст.ст. 159-165 КПК України;

Вилучення доказу буде належним чином оформлене процесуально;

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Частина ж 2 цієї статті передбачає, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким, чином, оскільки дані докази (компакт-диск із матеріалами відеозапису та протокол огляду та перегляду матеріалів відеозапису) були отримані не у порядку, встановленому КПК, то вони не можуть бути визнані судом допустимими і вони не могли і не можуть використовуватися при прийнятті процесуальних рішень та на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Більше того, оскільки ці докази є очевидно недопустимими, то це тягне за собою неможливість дослідження такого доказу.

Захисник Шевченко С.М. просить суд визнати компакт-диск «Verbatim CD-R», який був оглянутий слідчим 22.03.2017 року в період часу з 10 год. 00 хв. до 12.00 год. та протокол огляду та перегляду відеозапису від 22.03.2017 року не допустимими доказами у кримінальному провадженні № 12017170090000352, не досліджувати компакт-диск «Verbatim CD-R», який був оглянутий слідчим 22.03.2017 року в період часу з 10.00 год. до 12.00 год; протокол огляду та перегляду відеозапису від 22.03.2017 року в судовому засіданні у зв'язку з їх очевидною недопустимістю.

Суд вислухавши думку учасників процесу , прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання захисника Шевченка С.М. , так як відеозапис був отриманий слідчим під час витребування відомостей із ТОВ "Сокар Петролеум" , також учасники кримінального провадження можуть підтвердити або спростувати обставини , які містяться на відеозапису , потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, які заперечують проти задоволення клопотання захисника Шевченка С.М. , підтримують думку прокурора , захисника Мельника О.В., обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримують клопотання заявлене захисником Шевченком С.М., вважають , що доказ був отриманий органами досудового розслідування в результаті порушення вимог Кримінально - процесуального кодексу України , представника цивільного позивача ОСОБА_6, який заперечує проти задоволення клопотання захисника Шевченка С.М., оскільки у ньому не зазначені істотні порушення прав та свобод людини , також відповідно до вимог ст. 93 ч.2 КПК України слідчий може витребувати із підприємств , установ , організацій відомості , що і було зроблено слідчим і він витребував відомості , які містяться на відеозапису, приходить до наступних висновків :

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч. 2ст. 89 КПК України).

На підставі викладеного, суд не може встановити очевидну не допустимість даного доказу, також із приведеного стороною захисту обґрунтування клопотання не вбачається ознак очевидної недопустимості доказу , тому суд вважає за необхідне надати йому належну оцінку під час постановлення вироку у даній справі в нарадчій кімнаті наряду з іншими доказами в їх сукупності. Крім того, безпідставне не дослідження судом наданих прокурором доказів обвинувачення позбавляє суд надати оцінку цим доказам як кожному окремо, так і в своїй сукупності при вирішення питання винуватості чи невинуватості особи, та є грубим порушенням загальних засад кримінального провадження, встановлених ст..7 КПК України, та одного з основоположних принципів кримінального судочинства - принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості. А тому, зберігаючи об,єктивність та неупередженість, в даний час суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника Шевченка С.М.

Керуючись ст.ст. 369-372 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника Шевченка С.М. про визнання доказу недопустимим та його недсолідження у судовому засіданні - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: