Постанова № 71846867, 22.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2814/17 Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/149/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 46 22.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Волохова Л.А.,

за участю секретаря: Шуляка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Фастівської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень Фастівської міської ради, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до Фастівського міськрайонного суду з позовом до виконавчого комітету Фастівської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення Фастівської міської ради від 01.11.2005 року №3/47-ХХХУІ-ІУ, рішення Фастівської міської ради від 21.12.2006 року №ХІІ-У, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_4 та зобов'язати Фастівську міську раду вчинити певні дії, а ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2. та зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 самовільно зайняту земельну ділянку,на якій встановлений металевий гараж, що знаходиться по АДРЕСА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

Просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду від 05 жовтня 2017 року та визнати недійсним рішення Фастівської міської ради, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_2.

Відповідно до рішення виконкому Фастівської міської ради народних депутатів від 14.06.1978 року ОСОБА_5 як інваліду ІІ групи було надано дозвіл на встановлення металевого гаража по АДРЕСА_3 та зобов'язано оформити необхідну документацію у відділі головного архітектора.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2.

Після смерті батька позивач ОСОБА_2 продовжує користуватись металевим гаражем по АДРЕСА_3, правомірність чого підтверджує листом Житлово-експлуатаційної контори виконавчого комітету Фастівської міської ради від 08.05.2008 року № 175, за яким останній не заперечує проти продовження користування ОСОБА_2 існуючим гаражем, дозволеного рішенням виконкому № 154 від 14.06.1978 року по АДРЕСА_3.

Разом з тим, як зазначає позивач, Фастівською міською радою були порушені її права, як законного користувача металевим гаражем та земельною ділянкою, на якій він розміщений, незаконними діями, які полягають у наступному.

Так, рішенням Фастівської міської ради від 01.11.2005 року за № 3/47-ХХХV1-1V з метою забезпечення надходжень планового обсягу коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення у 2005 році до місцевого бюджету вирішено дати дозвіл на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в АДРЕСА_2, площею 0,0730 га, яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренду № 114 від 03.09.2002 року, на якій розташоване приміщення розважального комплексу, що належить ОСОБА_3 по праву власності 117/4 від 17.05.2005 року.

Рішенням Фастівської міської ради від 21.12.2006 року за № 1/37-ХІІ-V вирішено, зокрема, продати ПП ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.0730 га та після сплати вартості земельної ділянки оформити та видати у встановленому законом порядку державний акт на право власності на землю.

Рішенням Фастівської міської ради від 01.08.2008 року за № 181/1 надано дозвіл ОСОБА_3 на реконструкцію розважального комплексу по АДРЕСА_2 з двоповерховою прибудовою для розміщення офісних приміщень та спортивного залу.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, ПП ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,0730 га за адресою: АДРЕСА_2, цільовим призначенням - для здійснення комерційної діяльності.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем ОСОБА_2 не було надано жодного доказу на підтвердження факту правомірності користування земельною ділянкою, на якій розташований металевий гараж по АДРЕСА_3.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, вирішуючи спори, що випливають з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЗК України та тривають до цього часу, суди повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Як було встановлено, дозвіл на встановлення металевого гаражу був отриманий батьком позивача у 1978 році, тому застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI та Земельного Кодексу Української РСР в редакції від 14.10.1977 року.

Стаття 86 Земельного Кодексу Української РСР встановлює, що всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів.

Згідно ст. 16 Кодексу, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до ст. 20 Кодексу, документи, що стверджують право землекористування є: право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу дійти висновку, що для того, щоб вважати себе законним користувачем металевого гаража недостатньо лише отримання дозволу на його встановлення, необхідно ще набути статусу землекористувача земельної ділянки, на якій такий гараж розміщений.

В ході розгляду справи судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_5 за життя такого статусу не набув, оскільки будь-якого рішення міською радою щодо надання йому земельної ділянки в користування не приймалось.

Спадкування - це перехід майнових прав та обов'язків померлого громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Фактично спадкування - це правонаступництво, за яким відбувається перехід прав та обов'язків від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Оскільки за життя ОСОБА_5 не став власником металевого гаражу, як і не став користувачем земельної ділянки, на який він розміщений, тобто такого права не набув, тому твердження позивача щодо отримання нею законного права користуватись таким гаражем та земельною ділянкою в порядку спадкування, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням законодавства.

Колегія суддів не бере до уваги погодження Житлово-експлуатаційною конторою виконавчого комітету Фастівської міської ради, викладене у листі від 08.05.2008 року №175, щодо можливості продовження користування ОСОБА_2 існуючим гаражем, оскільки повноваженнями щодо надання дозволу на користування спорудою та земельною ділянкою ЖЕК не наділений.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 25.12.2006 року між Фастівською міською радою та ОСОБА_3, останній є власником земельної ділянки з усіма обтяженнями, обмеженнями за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0730 га.

Відповідно до акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 28 липня 2016 року, були закріплені в натурі межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. При встановлені меж земельної ділянки виявлено, зокрема, що між точками 2-3 знаходиться металевий гараж, що не належить власнику.

Відповідно до акта комісійного обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2, комісія у складі: в.о. начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_7, в.о. начальника відділу з питань раціонального використання земель та майна ОСОБА_8, головного спеціаліста сектору державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_9, встановила, що в південно-західному куті земельної ділянки ОСОБА_3 розташований самовільний металевий гараж невідомого власника, який частково розміщений на приватній власності ОСОБА_3

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Причому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як було зазначено, ОСОБА_2 не надано суду жодного доказу в підтвердження факту правомірності користування нею земельною ділянкою, на якій розташований металевий гараж, по АДРЕСА_3.

Так, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що відповідно до акта обстеження металевого гаража громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3, вбачається, що комісія з питань земельних відносин, архітектури та екології у складі: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, встановила, що він знаходяться на приватизованій земельній ділянці громадянина ОСОБА_3

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, про те, що позивач використовує земельну ділянку без будь-яких правових підстав та створила позивачу за зустрічним позовом перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною йому земельною ділянкою, тобто порушила права ОСОБА_3 як власника земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 26 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: