Ухвала суду № 71846714, 25.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5727/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С. В.Провадження № 11-кп/780/28/18 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 34 25.01.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Миколюка О.В., Шроля В.Р.

секретаря судового засідання: Шийки Ю.В.

прокурора: Сагей Л.І.

потерпілого: ОСОБА_2

захисника: Белінського П.Є,

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року щодо ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пирятин Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 рахуватиметься з моменту його затримання для відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 267076,98 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 45000 у відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинене за наступних обставин.

15.04.2017 року близько 06 год. 50 хв. водій ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва, на 32 км. автодороги в с. Гурівщина Києво-Святошинського району Київської області був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався попереду в попутному напрямку, автомобіль якого по інерції здійснив зіткнення із автомобілем марки AUDI A6 тимчасова реєстрація НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_7 Автомобілі марки КІА RIO реєстраційний номер НОМЕР_3 та AUDI A6 тимчасова реєстрація НОМЕР_4 на момент зіткнення повністю зупинилися в лівій смузі для руху, у зв'язку із скупченням автомобілів попереду.

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_8 загинула на місці події.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 219 від 10.05.2017 року смерть гр. ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_6, наступила внаслідок множинних переломів шийних хребців, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути деталі автомобіля при ДТП.

Водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9, 12.3, 12.6 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабiнету Miністрів України №1306 від 10.10.2001 року.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.6 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_4 більш м'яке покарання, оскільки на її думку призначене йому судом першої інстанції покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при призначені ОСОБА_4 покарання, судом не було належним чином враховано ставлення обвинуваченого до вчиненого та його поведінку після вчинення злочину, те, що обвинувачений свою вину у скоєному ним злочині визнав повністю, підтвердив усі обставини, встановлені під час досудового слідства, щиро розкаявся та неодноразово наголошував на тому, що жалкує і винить себе в тому, що ним було вчинено злочин, внаслідок якого загинула людина. При цьому, з моменту вчинення інкримінованих ОСОБА_4 дій і до подачі апеляційної скарги, останній вчиняв дії по врегулюванню конфлікту з потерпілим, вибачався перед ним, намагався узгодити питання щодо відшкодування заподіяної шкоди.

Також, на думку захисника, при призначенні покарання ОСОБА_4, судом першої інстанції не було врахованого того, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню доньку, яка не є йому рідною, але перебуває на його грошовому забезпеченні і проживає разом з ним і його цивільною дружиною.

Крім цього, захисник зазначає, що обвинувачений бажає допомагати сім'ї потерпілого, але для цього йому потрібно працювати, залишаючись на волі.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу захисника підтримали частково та просили вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити і призначити ОСОБА_4 основне покарання із застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України;

прокурора і потерпілого, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_4 та кваліфікації його дій за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, працює, а також, пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вірно призначено покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

Також, враховуючи грубість порушення обвинуваченим ПДР України, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, що потягло за собою тяжкі насідки - смерть особи, суд першої інстанції правомірно застосував до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

Підстав вважати призначене обвинуваченому покарання явно несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає. Указаний строк відбування покарання відповідає ступеню вчиненого злочину із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що при призначенні покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції не врахував дані про особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому злочині визнав, щиро розкаявся та готовий матеріально допомагати родині потерпілого, є безпідставними, оскільки зазначені в апеляції обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.

Крім того, потерпілий під час апеляційного розгляду справи повідомив, що між ним і обвинуваченим була узгоджена сума відшкодування, однак в подальшому обвинувачений відмовився виплачувати йому кошти і на даний час жодних коштів йому не відшкодував. Потерпілий наполягав на призначенні обвинуваченому реального строку покарання.

Твердження захисника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню доньку не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Так, в матеріалах справи міститься акт обстеження житлових умов ОСОБА_9, з висновків якого вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_9 перебувають в цивільному шлюбі та ведуть спільне господарство. Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 ОСОБА_9 має доньку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_7. Однак, будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 проживає разом з ОСОБА_10, а також того, що остання перебуває на його утриманні, матеріали кримінального провадження не містять (а.с. 79, 81).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_4, а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-

ухвалила :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ /підпис/ В.Б. Зіміна

/підпис/ О.В. Миколюк

/підпис/ В.Р. Шроль