Рішення № 71845543, 25.04.2017, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/365/17

справа № 294/1393/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.,

при секретарі Марчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь суми безпідставно отриманих грошей у сумі 5000 доларів США, що на дату звернення позивача до суду є еквівалентом 115750,00 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у 2007 році він домовився з відповідачем ОСОБА_2 про придбання у відповідача вантажного автомобіля МАЗ-54328 (реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_2). Вказаний автомобіль згідно свідоцтва про реєстрацію належав на праві власності брату відповідача ОСОБА_3 За автомобіль позивач ОСОБА_1 сплатив відповідачу ОСОБА_2 суму 10000 доларів США у грудні 2007 року, а ОСОБА_2 зобов'язався надати позивачеві відповідні документи на право керування автомобілем (свідоцтво про реєстрацію), а також оформити генеральне доручення на ім'я позивача. Договір купівлі-продажу сторони не оформили, так як відповідач ОСОБА_2 повідомив, що існує велика заборгованість (приблизно 15000 грн.) по податках за автомобіль, які в подальшому мав сплатити ОСОБА_3 з грошей, отриманих ОСОБА_2 від ОСОБА_1 Сторони домовились, що після сплати податків автомобіль буде знятий з обліку у МРЕО міста Бориспіль та сторони укладуть договір купівлі-продажу.

У подальшому позивачеві стало відомо, що власнику автомобіля ОСОБА_3 нічого не відомо про домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошей від ОСОБА_2 він не отримував і знімати з обліку свій власник автомобіль ОСОБА_3 не збирається. Тому позивач став вимагати від відповідача повернення отриманої ним суми у розмірі 10000 доларів США, на що ОСОБА_2 відповів, що кошти він вже витратив на власні потреби і для того, щоб їх повернути, потрібен деякий час. На неодноразові вимоги позивача про повернення грошей ОСОБА_2 відповідав лише обіцянками, що поверне гроші, однак, такі обіцянки не були виконані.

У 2012 році, зрозумівши, що відповідач не збирається повертати йому гроші, позивач 21.12.2012 року звернувся до Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області із заявою про вчинення ОСОБА_2 шахрайських дій щодо позивача. Досудове розслідування за вказаною заявою було завершене винесенням слідчим 27.04.2013 року постанови про закриття кримінального провадження №12012060320000095 у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, оскільки, як встановив слідчий, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 склались цивільно-правові відносини, тому спори між учасниками таких відносин мають вирішуватись судом у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що автомобіль МАЗ позивач так і не отримав, договір купівлі-продажу автомобіля сторони так і не уклали, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 отримав від нього гроші без достатньої правової підстави та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на дату звернення позивача до суду становило 115750,00 грн.

У ході розгляду справи позивач неодноразово збільшував свої позовні вимоги, що було пов'язано виключно зі зміною офіційного курсу НБУ національної валюти по відношенню до долара США. В останній редакції позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на його користь гроші у сумі 136425,00 грн., що по курсу НБУ є еквівалентом 5000,00 доларів США.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, стверджуючи, що позивач заявив свої вимоги безпідставно та намагається ввести суд в оману, оскільки 09.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н.А. було посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_2, уклавши договір з ОСОБА_1, уповноважив останнього (позивача у справі) представляти інтереси власника автомобіля МАЗ-54328 (реєстраційний номер НОМЕР_1) з усіма правами щодо володіння, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

З матеріалів кримінального провадження №12012060320000095 встановлено, що дійсно у грудні 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж вантажного автомобіля МАЗ-54328 (реєстраційний номер НОМЕР_1, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_3), який належав на праві власності ОСОБА_3 ОСОБА_2 підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 5000,00 доларів США за вказаний автомобіль.

Крім того, відповідачем подано суду копію довіреності, посвідченої 09.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н.А., відповідно до якої ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_2, уклавши договір з ОСОБА_1, уповноважив останнього (позивача у справі) представляти інтереси власника автомобіля МАЗ-54328 (реєстраційний номер НОМЕР_1) з усіма правами щодо володіння, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом.

Укладаючи зазначений договір доручення, оформлений у формі довіреності від 09.07.2007 року, відповідач ОСОБА_2 діяв від імені власника транспортного засобу - ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 12.08.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Відповідно до обсягу повноважень, наданих повіреному ОСОБА_2, він мав право вчиняти від імені власника будь-які дії з усіма повноваженнями, які належать довірителю, зокрема й укладати від імені власника договори щодо розпорядження транспортним засобом та одержувати за такими договорами належні власнику грошові суми (том 1 а.с.235).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 3 зазначеної вище статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав лише тоді, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 статті 11 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 203 ч.1, 316, 319, 328, 655 ЦК України право відчуження майна належить його власнику, а зміст укладеного правочину не може суперечити вимогам чинного законодавства.

У судове засідання 25.04.2017 року сторони не з'явились, додаткових пояснень чи доказів суду не надали.

Відповідачем ОСОБА_2 та представником відповідача ОСОБА_4 до суду подано спільну письмову заяву, відповідно до якої просять проводити судовий розгляд справи за їх відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з їх безпідставністю та у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду з такими вимогами.

Позивач ОСОБА_1 до суду подав письмову заяву, відповідно до якої просить проводити судовий розгляд за його відсутності та задовольнити його позовні вимоги. Крім того, позивач у вказаній заяві визнає, що ним було пропущено строк позовної давності, та просить, у випадку подання до суду відповідачем або представником відповідача заяви про застосування позовної давності, поновити йому строк звернення до суду, пропущений ним з поважних причин. Клопотання про поновлення пропущеного строку додано позивачем до заяви та обґрунтовано тим, що дізнавшись про порушення свого права, позивач одразу звернувся до Чуднівського РВ УМВС України в Житомирській області із заявою про вчинення шахрайських дій ОСОБА_2 щодо нього та протягом трьох років проводилось досудове розслідування кримінального провадження №12012060320000095, внесеного до ЄРДР за цією заявою, та вирішувалось питання про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Крім того, позивач з 11 березня 2015 року був мобілізований до Збройних сил України, у зв'язку з чим не мав можливості звернутись до суду за захистом свого права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до ч.3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Так, судом достовірно, що за усною домовленістю між позивачем та відповідачем про продаж автомобіля позивач ОСОБА_1 у грудні 2007 року передав ОСОБА_2 гроші на виконання такої домовленості. Отже, згідно ч.3 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності розпочався у грудні 2007 року.

При цьому позивач звернувся до суду лише 16 вересня 2015 року, що підтверджується відміткою поштового штампу на конверті (том 1 а.с. 11). Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, який визначений статтею 257 ЦК України. Отже, позивач звернувся до суду після спливу позовної давності, про застосування якої просять відповідач та представник відповідача.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стосовно обов'язковості застосування строків позовної давності, то у справі «Grafescolo S.R.L. проти Молдови» Суд вказав, що роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство закону, що є обов'язковим для країн, які підписали конвенцію. Суди не повинні ігнорувати заяви про застосування позовної давності, і належним чином обґрунтовувати причини її незастосування.

Вивчивши клопотання позивача про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності встановлених статтями 263 та 264 ЦК України підстав для зупинення чи переривання строку позовної давності. Зокрема, звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинений злочин не зупиняє перебігу позовної давності і не могло стати для позивача об'єктивною перешкодою поданню до суду такої позовної заяви. Так, дійсно підставою для зупинення перебігу позовної давності згідно з пунктом 4 частини 1 статті 263 ЦК України є перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації згідно з Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року, тобто вже після спливу строку позовної давності.

Отже, наявний у справі письмовий доказ - довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карабазовою Н.А. 09.07.2007 року (тобто за п'ять місяців до вказаного позивачем часу передачі грошей відповідачу), хоча й свідчить про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача, однак, суд відмовляє у задоволенні позову саме з підстави, визначеної статтею 267 ЦК України, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду (позовної давності).

На підставі наведеного вище обґрунтування та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 203, 205, 207 - 210, 215, 216, 218, 256, 257, 260, 261, 263, 264, 267, 1212, 1213 ЦК України, статтями 1, 3, 15, 57 - 66, 67 - 73, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.О. Лесько