Постанова № 71844877, 18.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/471/17 Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В. Провадження № 22-ц/773/59/18 Категорія: 47 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Грушицького А.І., Данилюк В.А.,

секретар с/з - Черняк О.В.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний реєстратор прав на нерухоме майно - Оласюк Микола Миколайович, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 Павлівнина рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 8 вересня 2017 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Постановлено скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюка Миколи Миколайовича № 13442928 та № 13439405 від 30 травня 2014 року про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 Волинської області, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 Волинської області на території Любешівської селищної ради Волинської області.

Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право власності на земельні ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 Волинської області серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 30 травня 2014 року, видані на підставі рішень реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюка М.М. № 13442928 та № 13439405 від 30 травня 2014 року про проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 Волинської області, які утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, що знаходяться по АДРЕСА_2 Волинської області на території Любешівської селищної ради Волинської області.

Визнано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,15 га, що знаходиться по АДРЕСА_1

Стягнуто з відповідача в користь позивача 640 грн. судових витрат.

Стягнуто з відповідача на рахунок УДКСУ у Маневицькому районі 1280 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив та просив її відхилити, інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Любешівської селищної ради Народних депутатів Любешівського району Волинської області № 70 від 18.06.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» відповідачу ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,15 га.

На ім'я відповідача ОСОБА_4 22 липня 1997 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, яка розташована в АДРЕСА_1, землю передано для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку (а.с.22).

21 серпня 1997 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.19) відповідач ОСОБА_4 продала позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1500 кв.м., яка розміщена на землях, що знаходяться у віданні Любешівської селищної ради, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.

14 вересня 1998 року на підставі укладеного договору купівлі - продажу земельної ділянки був складений акт про винесення в натуру меж земельної ділянки за адресою вул. Брестська, 10 в смт. Любешів, який підписаний керівником госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро і забудовником - позивачем в даній справі ОСОБА_3 (а.с.16). Не оформивши належним чином своє право власності на дану земельну ділянку, ОСОБА_3 розпочав будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці. На побудований за вказаною адресою житловий будинок позивач ОСОБА_3 31 січня 2001 року отримав свідоцтво про право власності, що підтверджується проектом забудови, технічним паспортом, свідоцтвом про право власності, оглянутими в судовому засіданні (а.с.12-18).

Крім того, судом встановлено, що 25 березня 2013 року, тобто після того, як позивач ОСОБА_3 побудував на зазначеній земельній ділянці житловий будинок і отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок, який був побудований на земельній ділянці, що була відчужена ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки, за заявою відповідача ОСОБА_4 Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Волинська регіональна філія ДП «Ценрт ДЗК» Любешівський районний виробничий відділ було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1500 га, КВЦПЗ-02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 К. № НОМЕР_4 (а.с.21-24).

Отже, відповідач ОСОБА_4, скориставшись тим, що позивач ОСОБА_3 після укладення з відповідачем ОСОБА_4 21 серпня 1997 року договору купівлі-продажу земельної ділянки належним чином не оформив своє право власності на цю земельну ділянку, 25 березня 2013 року, тобто через 13 років після отримання позивачем ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на житловий будинок, який побудований на земельній ділянці по АДРЕСА_1, подала заяву про виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яку вона відчужила у 1997 року в користь позивача ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_4 до свої доповнень до апеляційної скарги додала копію газети «Нове життя» від 25 січня 2014 року, у якій в розділі оголошення міститься повідомлення про втрачений договір купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_5, виданий 21 липня 1997 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вважати недійсним.

Зазначене повідомлення було розміщено в районній газеті «Нове життя» через 11 місяців після того, як ОСОБА_4 подала заяву про виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Оласюка М.М. Реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області від 30.05.2014 року № 13442928 та № 13439405 постановлено провести державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_2 кадастрові номери НОМЕР_6 та НОМЕР_7, на підставі чого видано свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 30.05.2014 року відповідно. Підставою виникнення права власності зазначено постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта, виданої державним реєстратором реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Колайчуком І.М., власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що в смт. Любешів Волинської області, кадастровий номер НОМЕР_8, є ОСОБА_4 Підставою виникнення права власності є постанова Львівського апеляційного адміністративного суду № 11383/13/879 від 22.01.2014 року. Форма власності - приватна (а.с.25).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського РУЮ Колайчука І.М. про визнання протиправними дій, скасування рішення про відмову у державній реєстрації, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року скасовано. Постановлено визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського РУЮ Колайчука І.М. №4120157 від 19 липня 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9; зобов'язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_9 у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ 22 червня 2011 року №703. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно із записом у Поземельній книзі відділу Держземагенства у Любешівському районі власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 площею 0,0818 га, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,0682 га, кадастровий номер НОМЕР_7, є ОСОБА_4 Форма власності - приватна. На вказані земельні ділянки за заявою власника виготовлено технічну документацію (а.с.71), а також видано свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 30.05.2014 року. Тобто земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_2 була пола поділена на дві земельні ділянки і відповідач ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0, 0818 га і свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0, 0682 га.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на дві земельні ділянки та отримала два свідоцтва про право власності на земельну ділянку з порушенням вимог закону, а тому суд скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, а також визнав недійсним та скасував свідоцтва про право власності на земельні ділянки і визнав за позивачем ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з додержанням вимог закону.

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було встановлено в судовому засіданні 21 серпня 1997 року відповідач ОСОБА_4 уклала з позивачем ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 1500 кв.м., яка розташована на землях, що знаходяться у віданні Любешівської селищної Ради.

Відтак на замовлення позивача ОСОБА_3 був виготовлений будівельний паспорт на забудову земельної ділянки і на зазначеній земельній ділянці по АДРЕСА_1 Волинської області ОСОБА_3 побудував житловий будинок. 31 січня 2001 року на ім'я позивача ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1

Разом з тим, як було встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_4 25 березня 2013 року, тобто через 13 років після отримання позивачем свідоцтва про право власності на житловий будинок, який побудований на зазначеній земельній ділянці, подала заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 Любешівської селищної ради Волинської області.

Згідно із записом у Поземельній книзі відділу Держземагенства у Любешівському районі власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 площею 0,818 га та земельної ділянки площею 0,0682 га є ОСОБА_4 Форма власності - приватна.

Отже, за заявою відповідача ОСОБА_4, яка була подана 25 березня 2013 року, земельна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 була розділена на дві земельні ділянки, на які була виготовлена технічна документація.

Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно від 30 травня 2014 року № 13442928 та № 13439405 постановлено провести державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2, на підставі чого на ім'я відповідача ОСОБА_4 були видані два свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_4, оформляючи на своє ім'я право власності на земельну ділянку, яку вона у 1997 році відчужила в користь позивача ОСОБА_3 і на якій позивач ОСОБА_3 у встановленому порядку побудував житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, діяла недобросовісно та всупереч вимогам закону, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_4 на земельні ділянки, про визнання недійсними та скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянки та визнав за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідачу ОСОБА_4 судом першої інстанції направлялася ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви ОСОБА_3, які відповідач одержала 27 травня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33), відповідач ОСОБА_4 також повідомлялася у встановленому законом порядку про розгляд даної справи в Маневицькому районному суду Волинської області (а.с.51,69), проте своїх заперечень на позовну заяву не подавала, жодного разу не брала участі у судовому засіданні Відповідач також не з'явилася на розгляд справи до апеляційного суду, хоча була у встановленому законом порядку повідомлена про розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 08 вересня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді