Постанова № 71843104, 24.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6858/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я.Номер провадження 22-ц/788/123/18 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Ткачук С. С. , Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - Департамент інфраструктури міста Сумської міської ради, про зобов'язання вчинити дії щодо виключення квартири з числа службових,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, в якому після уточнення, ОСОБА_5 просив суд зобов'язати Виконавчий комітет Сумської міської ради винести на розгляд та розглянути питання щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових жилих приміщень, яка надана йому на підставі ордеру №1159 від 05.01.2000 року відповідно до п.п. 3.6 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, з підстави, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні.

Свої вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1, у якій він мешкає на даний час та вселився в неї на підставі ордеру від 05.01.2000 року, рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.12.1999 року була закріплена за ВЖРЕУ-2, тобто віднесена до числа службових. У 2010 році ВЖРЕУ-2 ліквідоване без правонаступників. Вказує, що він не може реалізувати своє право на приватизацію вказаного житла, оскільки службові житлові приміщення не підлягають приватизації. А подати відповідне клопотання про зняття статусу службового немає можливості, оскільки ВЖРЕУ-2 ліквідоване без правонаступників, тому він і звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.11.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за умови відсутності підприємства, якому спірна квартира була надана для використання як службове приміщення, вказана квартира використовуватись в такому статусі не може і тому підлягає виключенню з числа службових за рішенням органу місцевого самоврядування.

Позивач в судовому засіданні доводи скарги підтримав та просив її задовольнити. Пояснив, що із заявою у встановленому законом порядку щодо виключення квартири з числа службових жилих приміщень до виконавчого комітету міської ради не звертався, а відмову у задоволенні даної вимоги лише отримував у відповідях з його листування з управлінням обліку, розподілу та приватизації житла міськради.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, але про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виключно до компетенції Виконавчого комітету Сумської міської ради законодавством віднесено повноваження щодо вирішення питання про виключення житлових приміщень із числа службових, тому суд не може вручатись в діяльність органу місцевого самоврядування та може захистити право позивача у разі його порушення відповідним рішенням чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_5 з 1994 по 2004 роки працював в Державному комунальному підприємстві по експлуатації та ремонту житла ДКП «ВЖРЕУ-2» м. Суми слюсарем-сантехніком 4 розряду, а з 02.06.2000 року водієм (а.с. 7, 12)

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.12.1999 року № 573 надана службова однокімнатна житловою площею 19 кв.м. квартира АДРЕСА_1 слюсарю-сантехніку ВЖРЕУ-2 ОСОБА_5 (а.с. 11).

На підставі ордеру Виконавчого комітету Сумської міської ради від 05.01.2000 року №1159 позивач вселився у вказану квартиру, де зареєстрований та проживає і на даний час (а.с. 6, 8).

За зверненням ОСОБА_5 до Управління житлово - комунального господарства сумської міської ради останньому у липня 2006 році повідомлено, що рішенням Виконавчого комітету міської ради від 27.06.2006 року № 336 квартира АДРЕСА_1, не виключена з числа службових приміщень, оскільки не відпала потреба у використанні її як службової (а.с. 10).

Також встановлено, що 13.10.2010 року припинено державну реєстрацію Державного комунального підприємства по експлуатації та ремонту житла ДКП «ВЖРЕУ-2». Ліквідацію даного підприємства проведено без правонаступництва (а.с. 9, 14).

Підставами позовних вимог є виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових у зв'язку з неможливістю її приватизації позивачем у такому статусі.

Частиною 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Таким чином, жиле приміщення виключається з числа службових рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Як встановлено та не заперечується позивачем, останній до Виконавчого комітету Сумської міської ради із заявою про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових жилих приміщень не звертався, оскільки підприємства яке надало йому службову квартиру ліквідовано, а тому не може надати таке клопотання до виконавчого комітету міської ради. Відповідного рішення з приводу даного питання Виконавчим комітетом Сумської міської ради не розглядалось і не приймалось, а тому на даний час позивач не довід про порушення його прав, оскілки право на приватизацію квартири, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Суми у нього виникне тільки у разі виключення цього житлового приміщення з числа службових.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на час розгляду справи відповідне рішення Виконавчим комітетом Сумської міської ради про відмову у виключенні квартири з числа службових за звернення позивача не приймалось, а суд не наділений такими повноваженнями, оскільки вони віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.01.2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: Т.А. Левченко

О.Ю. Кононенко