Постанова № 71841485, 24.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1552/18

Номер справи місцевого суду: 520/5854/16-ц

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про поділ квартири, усунення перешкод у користуванні та вселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - КП «ЖКС «Вузівський» про поділ квартири, усунення перешкод у користуванні та вселення посилаючись на те, що сторони є співвласниками АДРЕСА_1. Однак, через перешкоди, які чинять відповідачі позивачу у користуванні власністю, позивач змушений звернутися до суду із позовом.

В ході розгляду справи позивач уточнивши свої позовні вимоги просив суд здійснити примусовий поділ квартири АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних часток - позивачу з виділенням у його власність кімнати площею 11,9 кв.м., а відповідачам - житлову кімнату площею 17,4 кв.м. з урахуванням робіт по переплануванню та переобладнанню; інші нежитлові приміщення залишити у загальному користуванню; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою, заборонивши відповідачам чинити будь-які перешкоди у здійсненні його права користування, володіння та розпорядження його власністю - житловою кімнатою площею 11,9 кв.м. та нежитловими приміщеннями загального користування.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2016 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2017 року повторно направлено справу до експертної установи для проведення судової будівельно-технічної експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2017 року по справі відновлено провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд помилково дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що сторонам ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у рівних частках на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності № 19-8613, належить кв. АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2016 року у справі № 520/1466/16-ц розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований 07.09.1976 року. Рішення набрало чинності 01.04.2016 року.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 є колишнім подружжям, а відповідач ОСОБА_4 є їхнім сином.

Згідно довідки /з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації/ № 1062 від 28.04.2016 року, наданої позивачем до позову, у квартирі АДРЕСА_1 проживають з 19.09.1984 року ОСОБА_2, з 19.09.1984 року ОСОБА_3, з 22.09.1993 року ОСОБА_4.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Судом досліджено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, з якого вбачається, що дана квартира є двохкімнатною, загальна площа 50,7 кв.м., житлова площа 29,3 кв.м., у тому числі, кімнати - 11,9 кв.м., 17,4 кв.м., кухня - 7,2 кв.м., вбиральня - 1,0 кв.м., ванна кімната - 2,6 кв.м., коридор - 7,2 кв.м., вбудована шафа - 0,4 кв.м..

У ході розгляду справи ухвалою суду від 24.01.2017 року за клопотанням сторони позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Так, висновком № 022-2016 від 24.02.2017 року встановлено, що поділити кв. АДРЕСА_1 між співвласниками, з виділенням ОСОБА_2 1/3 частки, до складу якої міг би увійти необхідний склад приміщень із забезпеченням самостійного входу/виходу з запропонованої до виділу частини квартири, з дотриманням технічних і протипожежних норм, норм з реконструкції та капітального ремонту квартир, технічно не надається можливим. Розмір грошової компенсації 1/3 частини кв. АДРЕСА_1 становить 293 283 грн., що еквівалентно 10 900 дол. США. Експерт прийшов до висновку, що визначити порядок користування приміщеннями вище вказаної квартири, у відповідності до ідеальних часток трьох співвласників, технічно не надається можливим.

Положеннями абз. 1 п. 14 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року роз'яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.

Отже, враховуючи встановлення висновком № 022-2016 від 24.02.2017 року технічної неможливості поділу квартиру АДРЕСА_1 між співвласниками, з виділенням ОСОБА_2 1/3 частки, до складу якої міг би увійти необхідний склад приміщень із забезпеченням самостійного входу/виходу з запропонованої до виділу частини квартири, з дотриманням технічних і протипожежних норм, норм з реконструкції та капітального ремонту квартир, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині не підлягають задоволенню.

З такою позицією суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до Свідоцтва на право власності на житло від 30 грудня 1997 року, реєстраційний № 19-8813, виданий на підставі Розпорядження органу приватизації від 30.12.1997 року за №110306, спірна квартира ¹ АДРЕСА_1 була приватизована у рівних частках на праві спільної часткової власності, а саме по 1/3 частці кожному з сторін.

З боку відповідачів до позивача склалися недобрі стосунки, внаслідок чого відповідачі позбавили позивача права користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю.

Починаючи з листопада 2014 року відповідачі перешкоджають позивачу проживати у квартирі, користуватися нею та належним йому майном.

З березня 2016 року по даний час позивач не проживає у спірній квартирі, з жовтня 2016 року по даний час наймає житло у оренду за договором від 01 жовтня 2018 року за адресою АДРЕСА_2.

Він позбавлений свого невідємного права користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю через незаконні дії відповідачів.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги щодо встановлення порядку права конкретного користування кімнатою площею 11,9 кв. м. вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо обставин про наявність вчинення перешкод з боку відповідачів у користуванні позивачем своїм майном колегія суддів вважає їх недоведеними належними доказами тому вважає їх такими, що задоволенню не підлягають. Доведеними є вимоги позивача щодо виділення йому 1/3 частки ідеальної частини спірної квартири за зазначеною адресою, які підлягають задоволенню. Неповне з`ясування викладених обставин є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.3 ст.374, ч. 1 п. 1 ст. 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2017 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_2 1/3 частку ідеальної частини квартири№ АДРЕСА_1, загальною площею 50,65 кв.м.

В решті позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький