Рішення № 71841447, 18.01.2018, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/295/16-ц

2/519/43/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

18.01.18 року м. Южне

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Барановської З.І.

при секретарі - Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Южне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Южного міського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 05 жовтня 2014р., на 8 км. 800 м. а/ш м. Одеса - м. Білгород-Дністровський ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ 31105-801, державний номер, НОМЕР_2, не вибрав безпечної дистанції з автомобілем Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 і рухався в попутному напрямку та скоїв зіткнення. Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси №522/20100/14 від 26.11.2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області №33/1590/837/14 від 24.12.2014 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. В наслідок ДТП, яка відбулася 05 жовтня 2014 року позивачу було завдано значної матеріальної шкоди, а саме: було пошкоджено транспортний засіб Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3, для відновлення якого потрібні були певні кошти та тривалий проміжок часу. 12.03.2015 року за №2324 позивач отримав відповідь з ПАТ «Українська Охоронно - страхова компанія» про те, що прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 9209,95 грн., однак грошові кошти так і не отримав. 24.07.2015 року оцінювач ФОП ОСОБА_4, попередній звіт якого визнала ПАТ «Українська Охоронно - страхова компанія» склав звіт №640 про вартість матеріальних збитків, спричинених транспортного засобу Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3, станом на 24.07.2015 року, розмір яких становить 20873,59 грн. Крім того позивачу була також завдана моральна шкода, яку він оцінює в 30000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу слухати в його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, згідно якої просить справу слухати у його відсутність, заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні позовних вимог відмовити, підтримує раніше подані заперечення, згідно яких ПАТ «Українська Охоронно - страхова компанія» 21.04.2015 року прийняла рішення про виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 9209,95 грн. Згідно звіту №589-10-14 від 18.10.2014 року вартість матеріального зносу становить 11561,94 грн., але сума страхового відшкодування зменшується на суму франшизи, яка за даним страховим полісом становить 1000 грн., та зменшується на суму ПДВ, яка становить 1351,99 грн., що в результаті дорівнює 9209,95 грн., яке є достатнім розміром страхового відшкодування. Що стосується стягнення моральної шкоди, то між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані спеціальним Законом №85/96-ВР та ст.ст.625,992 ЦК України, які не передбачають такого виду відповідальності страховика, як відшкодування моральної шкоди. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах не виключаються у випадку, якщо сторони передбачили таку відповідальність в укладеному договорі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутність заяву до суду не надходила. При цьому до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 на позовну заяву, згідно яких останній зазначив, що 26.10.2014 року він був згоден виплатити представнику позивача ОСОБА_3 суму франшизи у розмірі 1000 грн., за умови присутності представника страхової компанії та нотаріального засвідчення такої розписки. Позовні вимоги не визнає. Також до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення додаткової автотоварознавчої судової експертизи для обчислення розміру завданої матеріальної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2014р., на 8 км. 800 м. а/ш м. Одеса - м. Білгород-Дністровський ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ГАЗ 31105-801, державний номер, НОМЕР_2, не вибрав безпечної дистанції з автомобілем Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3, який керував ОСОБА_3 і рухався в попутному напрямку та скоїв зіткнення. Згідно постанови Приморського районного суду Одеської області №522/20100/14 від 26.11.2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області №33/1590/837/14 від 24.12.2014 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. (а.с.8-9,14).

Внаслідок ДТП, яка відбулася 05 жовтня 2014 року позивачу було завдано значної матеріальної шкоди, а саме: було пошкоджено транспортний засіб Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3.

12.03.2015 року за №2324 позивач отримав відповідь з ПАТ «Українська Охоронно - страхова компанія» про те, що прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 9209,95 грн., на підставі страхового акту №16459 від 11.03.2015 року (а.с.67-71).

Разом з тим, суму страхового відшкодування позивачу страховиком так і не виплачено, що підтверджується листом від 26.04.2017 року (а.с.81).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну потерпілої особи.

Згідно ст. 34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п.п. 36.1 та 36.2 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже ПАТ «УОСК» зобов'язано було вирішити питання щодо виплати страхового відшкодування через 90 днів з дня отримання заяви або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Однак, станом на момент розгляду справи ПАТ «УОСК» не здійснило виплату страхового відшкодування позивачу, що є недотримання вимог ст. 36 згаданого Закону і призвело до порушення прав позивача.

Крім того виключні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування визначені ст. 37 Закону.

Підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно ст. 37 згаданого Закону судом не встановлено.

Вирішуючи питання про особу, яка має нести відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди позивачу, суд зазначає наступне.

Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

У справі позивач звернувся до страховика і вимагав одержання страхового відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

В даній справі позивач звернувся до страховика і в подальшому вимагав одержання страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страхової компанії та в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану йому шкоду. Після порушення своїх прав на таку виплату з боку страхової компанії звернувся до суду з позовом про їх захист. Отже позивач обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до страхової компанії, з якої слід стягнути заявлений розмір страхового відшкодування.

Оскільки такий розмір відшкодування повністю покриває заподіяну йому шкоду підстав для її одночасного стягнення із особи, яка її заподіяла - відповідача ОСОБА_2, з огляду на викладене вище судом не встановлено.

У будь-якому випадку обов'язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза може бути призначена судом лише за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення додаткової судової автотоварознавчої експертизи, то таке клопотання надійшло до суду поштовим зв'язком, ОСОБА_2 до суду не з'являвся, вказане клопотання не підтримував, заяву про розгляд клопотання за його відсутності до суду не надавав, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для розгляду поданого клопотання по суті.

Зі змісту звіту №640 від 24.05.2015 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Mitsubishi Outlender, державний номер, НОМЕР_3, власник ОСОБА_1 вбачається, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля визначена оцінщиком в діючих цінах на момент проведення звіту (а.с.16-21).

Разом з тим, за ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна : положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Зокрема Національний Стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003р., який також був використаний оцінщиком під час проведення експертизи, передбачає, що для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків (п.32 Стандарту).

Таким чином, оцінщик при визначені розміру збитку за діючих цін на момент проведення експертизи не повністю дотримався нормативно-правових актів, які є обов'язковими для застосування при проведенні експертизи та процедури оцінки майна, що ставить під сумнів достовірність, правильність висновків щодо розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу, викладених у звіті оцінщика №640 від 24.05.2015 року.

Тому суд вважає, що даний звіт оцінщика не є належним та допустимим доказом і не може бути покладений в основу рішення для визначення розміру страхового відшкодування (ст.ст.78-81 ЦПК України). В зв'язку з чим витрати, які поніс позивач при складані звіту не підлягають відшкодуванню, так як не відносяться до судових витрат.

При оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, викладених у висновках автотоварознавчих експертів та розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками, слід враховувати положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (із змінами).

Позивачем не надано суду документального підтвердження факту оплати ним витрат на проведення відновлювального ремонту, здійсненого платником податку на додану вартість.

Таким чином, на користь позивача з ПАТ «УОСК» слід стягнути суму страхового відшкодування, яка згідно звіту про визначення розміру матеріального збитку становить 9209,95 грн., та визначена з урахуванням коефіцієнту зносу та податку на додану вартість

Відповідно до частини 15 статті 9 Закону України «Про страхування» - франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тому винна особа, яка заподіяла шкоду особисто відповідає за відшкодування розміру франшизи. Розмір франшизи встановлений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є доведеним та підлягає відшкодуванню.

Згідно ч.1 ст.12 Закону №1961-IV відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

На підставі викладеного з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню франшиза за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 1000 грн.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то її заподіяння позивачеві в суді не доведено в заявленому розгляді.

Яких саме душевних страждань зазнав позивач внаслідок дій кожного з відповідачів в позові і в суді не обґрунтовано.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно абз. 1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно поданої позовної заяви, позивачу заподіяна моральна шкода внаслідок неправомірних дій відповідачів, яка полягає в перенесених ним душевних стражданнях та переживаннях у зв'язку із зміною звичного способу життя, витрачанням часу на ремонт автомобіля, зверненням за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до п. 22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

В зв'язку із наведеним суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню частково і приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 1 000 грн. моральної шкоди.

Що стосується стягнення моральної шкоди з ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" то між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом - Законом України «Про страхування», який не передбачає такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, не передбачає такої відповідальності й договір.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату звернення з позовом), за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, а також за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена у місячному розмірі 1378 грн.

Крім того, враховуючи, що позивач звертався до суду із двома вимогами, про стягнення матеріальної шкоди та про стягнення моральної шкоди, тобто із вимогами майнового та немайнового характеру, отже при подачі позову мав сплатити судовий збір за кожну вимогу окремо. Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1378 грн. та з відповідача ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" в розмірі 551,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

При таких обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди необхідно задовольнити частково, стягнувши з ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" на користь позивача 9209,95 грн. страхового відшкодування, та стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача 1000 грн. франшизи та 1000 грн. спричиненої моральної шкоди, а також стягнувши з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн. з відповідача ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" на користь держави в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 265, 282, 284, 430 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1187 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування та про відшкодування майнової шкоди, заподіяної транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія", код ЄДРПОУ 23734213, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська,145 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1. страхове відшкодування в розмірі 9209,95 грн.

Стягнути з ПАТ "Українська Охоронно-страхова компанія", код ЄДРПОУ 23734213, 03056, м. Київ, вул. Борщагівська,145 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1. франшизу в розмірі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_4 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя Южного міського суду

Одеської області З.І.Барановська