Ухвала суду № 71839749, 26.01.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1232/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання Фінько О.П.

за участю представника заявника — стягувача ОСОБА_1

заінтересованої особи — старшого державного виконавця Долженко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську скаргу публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” на незаконні дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року АТ “Ощадбанк” звернулося до суду з скаргою на незаконні дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2

Скарга мотивована тим, що 06 червня 2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51311982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.06.2013 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 16.05.2013 по справі №473/1232/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 845,90 грн.

03.01.2018 року за вх. № 113 на адресу АТ “Ощадбанк” надійшла постанова старшого державного виконавця Долженка А.С. від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена в межах виконавчого провадження № 51311982, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що «згідно відповідей на запит державного виконавця УПФУ в м. Вознесенську та району, ВДАІ МВУМВС м. Вознесенська та району, Вознесенської ОДПІ, та акта державного виконавця у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, за боржником зареєстровано нерухоме майно. Стягувачем не проавансовано кошти на виготовлення технічної документації та експертної оцінки майна».

АТ «Ощадбанк» вважає дії, рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 51311982 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором незаконними та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому просили скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник заявника підтримав скаргу, просив її задовольнити.

В судовому засіданні старший державний виконавець Вознесенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги, вважав, що його дії при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу повністю відповідають вимогам ЗУ “Про виконавче провадження”, під час примусового виконання виконавчого листа ним були вчиненні всі дії, що передбачені законом.

З пояснень заявника та заінтересованої особи, матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження № № 51311982, встановлено такі обставини.

Судом встановлено, що 06 червня 2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51311982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.06.2013 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 16.05.2013 по справі №473/1232/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Державний оїцадний банк України» про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 845,90 грн.

03.01.2018 року за вх. № 113 на адресу заявника надійшла постанова старшого державного виконавця державного виконавця Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 від 19.12.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесена в межах виконавчого провадження № 51311982, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», з посиланням на те, що «згідно відповідей на запит державного виконавця УПФУ в м. Вознесенську та району, ВДАІ МВУМВС м. Вознесенська та району, Вознесенської ОДПІ, та акта державного виконавця у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, за боржником зареєстровано нерухоме майно. Стягувачем не проавансовано кошти на виготовлення технічної документації та експертної оцінки майна».

В судовому засіданні було встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Долженка А.С. перебуває виконавче провадження № 51311982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.06.2013 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 16.05.2013 по справі №473/1232/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 845,90 грн. Крім цього 21 червня 2016 року старшим державним виконавцем Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51441811 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.11.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 27.10.2011 по справі №1407/2-741/2011 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 56 887,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 3.8», 3.8.1., 3.8.5. розділу III Інструкції старший державний виконавець Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 при відкритті виконавчого провадження № 51441811 повинен був перевірити за даними Єдиного реєстру наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_3, звернутися до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчих проваджень № 51441811 та № 51311982 у зведене, не пізніше 30 червня 2016 року винести постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Однак, всупереч діючому законодавству, зазначених дій старшим державним виконавцем Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 вчинено не було, а всі виконавчі дії вчинялися ним лише в межах виконавчого провадження № 51441811.

Так, в ході здійснення виконавчого провадження № 51441811, а не виконавчого провадження № 51311982,старшим державним виконавцем Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 було виявлено зареєстроване за боржником нерухоме майно, а саме: будівля пекарні за адресою: Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Леніна, 38.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб’єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов’язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов’язаний додатково здійснити авансування таких витрат.

Згідно ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі відсутності технічної документації на майно, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувана. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувану, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Так, 26 жовтня 2017 року на адресу заявника надійшла вимога старшого державного виконавця Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_2 від 20.10.2017 №102/7, в якій останній в межах виконавчого провадження № 51441811, а не виконавчого провадження № 51311982,запропонував стягувачеві розглянути питання про авансування витрат виконавчого

провадження в сумі 450,00 грн на виготовлення технічної документації на майно боржника ОСОБА_3, а саме: будівлі пекарні за адресою Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Леніна, 38.

В судовому засіданні старший державний виконавець пояснив, що в рамках виконавчого провадження № 51311982 жодних виконавчих дій ним вчинено не було, вимоги щодо авансування додаткових витрат на адресу стягувача не направлялися.

Натомість, 19.12.2017 року на адресу стягувача була направлена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Таким чином, на момент винесення старшим державним виконавцем Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_5 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19 грудня 2017 року АТ «Ощадбанк» не мало належним чином оформлених та законних вимог державного виконавця щодо авансування виконавчих дій із наданням належних реквізитів відповідного рахунку органу державної виконавчої служби.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби є Конституція України, Закон України «Про виконавче провадження», міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов’язковість виконання рішень суду як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України, забезпечується Державною виконавчою службою.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 447 ЦПК України (що набрав законної сили з 15.12.2017) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 11, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи викладене, дії старшого державного виконавця Вознесенського МВДВС ГТУЮ ОСОБА_5 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19 грудня 2017 року з тих підстав, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, є неправомірними та відповідна постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 щодо винесення 19.12.2017 в межах виконавчого провадження № 51311982 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.06.2013 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області на підставі судового рішення від 16.05.2013 по справі №473/1232/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 845,90 грн, постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19 грудня 2017 року ВП №51311982.

Зобов' язати старшого державного виконавця Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 на виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити про усунення порушень Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області та філію - Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом протягом п'ятнадцять днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Ротар