Вирок № 71839679, 29.01.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/207/17

1-кп/467/8/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретарів судового засідання Похитун М.В., Андросової А.В.

прокурорів Герасименка С.В., Менчинського Д.В., Петлеванного В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Прилуки Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження № 12016150170000435 від 19 грудня 2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сергіївка, Братського району, Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, фізичної особи-підприємця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Суд визнав доведеним, що 19 грудня 2016 року близько 03 год. 50 хв. ОСОБА_1, маючи при собі заряджену бойовими патронами 12-го калібру мисливську гладкоствольну рушницю «Hatsan Escort Xtreme 1х12», яку переносив в порушення пункту 12.13. наказу МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» № 622 від 21.08.1998 року, прибув до домоволодіння ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_2, з метою відстрілу собаки.

В ході виниклої між ним та ОСОБА_5 сварки, останній, намагаючись відібрати рушницю, схопивши руками за ствол, почав тягнути її себе, через що ОСОБА_1, який в цей час тримав рушницю за приклад із знятим запобіжником, випадково, в результаті злочинної недбалості, яка виразилась у тому, що він не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити у цій ситуації, якби діяв з більшою обачністю, натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого відбувся постріл, від якого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення судин стегна, яке супроводжувалось пораненням м'яких тканин і судин стегна та багатоосколкового перелому лівої стегнової кістки, які, згідно висновку експерта № 331 від 30 січня 2017 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

ІНФОРМАЦІЯ_10 близько 10 год. 10 хв. ОСОБА_5 помер в Братській центральній районній лікарні Миколаївській області від гострої крововтрати внаслідок вогнепального поранення лівого стегна.

Таких висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні з точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та показав суду, що 19 грудня 2017 року близько 03 год. 00 хв. він приїхав додому з відрядження та побачив, що на його подвір'ї знаходиться сусідська собака. Взявши рушницю, яку зарядив двома патронами, він хотів розібратися з нею, однак остання забігла в подвір'я ОСОБА_5, який проживав неподалік. Він подзвонив ОСОБА_5 та запропонував йому щось вирішити із собакою, однак той, вийшовши за територію свого домоволодіння, сказав, що скоріше застрелить його, аніж дозволить застрелити собаку. При цьому ОСОБА_5 схопив рушницю руками і почав тягнути її на себе, а він, тримаючи її за ствол і приклад, тягнув на себе. В той час як дуло рушниці було направлено в сторону ОСОБА_5, пролунав постріл. Коли ОСОБА_5 викрикнув, він запитав його, що сталось, однак останній наказав йому йти. Він не бачив крові, але бачив, як ОСОБА_5, шкутильгаючи пішов додому. Повернувшись до свого подвір'я, він побачив, що до домоволодіння ОСОБА_5 під'їхала швидка, а невдовзі до нього приїхали працівники поліції. Він має дозвіл на зброю, вивчав правила поводження з нею і знає, що носити заряджену рушницю в межах населеного пункту заборонено. З потерпілим він проживає по сусідству, конфліктів з ним ніколи не було, вони часто допомагали один одному. Наміру спричинити йому тілесні ушкодження чи смерть у нього не було. Постріл пролунав випадково.

Потерпіла ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні подала письмову заяву, в якій просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності, при визначенні міри покарання поклалась на розсуд суду.

17 липня 2017 року потерпіла через канцелярію суду повторно направила письмову заяву, в якій також просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності, повідомила про відшкодування обвинуваченим завданої їй шкоди, а також просила суд призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Окрім допиту обвинуваченого, в судовому засіданні, у порядку ст. 356 КПК України, був допитаний експерт - завідувач Вознесенського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_7, який показав суду, що він оглядав труп ОСОБА_5 під час проведення судово-медичної експертизи, в ході якої встановив, що останній помер від крововтрати, яка була спричинена отриманими тілесними ушкодженнями, які в свою чергу виникли в результаті вогнепального поранення. Оглядаючи труп, він виявив, що лікарями не було проведено ревізію поранення та не видалені сторонні предмети, в той час як місце ушкодження було зашите. Також на тілі померлого він не виявив слідів катетера від крапельниці. Він прийшов до висновку про те, що у разі надання своєчасної і належної медичної допомоги життя потерпілого можливо було врятувати шляхом ампутації кінцівки, оскільки життєво важливі органи ушкоджені не були. Однак визначення можливості проведення такого хірургічного втручання не входить до його компетенції, оскільки таке рішення приймає безпосередньо лікар з урахуванням стану пацієнта або ж, в разі якщо настала смерть, - комісія із декількох експертів.

Допитаний у порядку ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_8 показав суду, що він працює на посаді фельдшера в Братському пункті постійного базування Вознесенської станції цивільної допомоги. Точної дати він не пам'ятає, але приблизно рік тому, він виїжджав на виклик з приводу вогнепального поранення в с. Сергіївку, Братського району. Прибувши на місце, він побачив калюжу крові та червоні сліди до воріт. Коли зайшов до будинку, то на підлозі лежав поранений молодий чоловік, стан якого був критичний від больового шоку, значеного поранення на стегні та сильної крововтрати. Він відразу вчинив всі дії, аби полегшити його стан та надав першу медичну допомогу, а саме: вколов знеболювальні, протизапальні препарати та наклав джгут, щоб зупинити крововтрату. Хворого погрузили до швидкої, де приєднали до системи з фізіологічним розчином для збільшення об'єму рідини в судинах, зупинили крововтрату шляхом механічного перетискання артерії та відвезли в лікарню, передавши черговому лікарю. В подальшому він потрапив до хірургічного відділення. Весь час хворий був в свідомості, але його стан був тяжким. Точно не пам'ятає, але начебто він казав, що його підстрелив сусід.

Свідок ОСОБА_9 дав показання згідно ст. 352 КК України, з яких слідує, що він працює лікарем-травматологом в Братській центральній районній лікарні. В грудні 2016 року він брав участь у викликах як хірург з приводу вогнепального поранення у ОСОБА_5, який перебував у вкрай тяжкому стані, а тому відразу почали проводити протишокову терапію, зробили рентгенівський знімок. Через велику крововтрату у хворого впав тиск, який необхідно було підняти до показників 100 - 120. Коли трохи підняли тиск, то перемістили ОСОБА_5 до операційної, де відкрили поранення. Однак його тиск відразу впав до 70. Більше 90 тиск підняти не могли. Коли анестезіолог ввів наркоз, то тиск знову впав. За таких умов не можна було оперувати, оскільки спочатку потрібно було стабілізувати стан хворого. Якби почали операцію, то больовий шок посилився і було б нанесено більшу шкоду. Він телефонував лікарям з Миколаєва, які порадили йому повністю відрізати тазовий суглоб, однак це дуже складна і об'ємна операція, яку не можна було проводити пацієнту з низьким тиском. Всі дії він виконував згідно протоколу, використовуючи всі засоби, які були в цьому випадку необхідні і які знаходились в лікарні, навіть вливали кров, однак стабілізувати стан не вдалося.

Сідок ОСОБА_10, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, показав суду, що він працює в Братській центральній районній лікарні лікарем-офтальмологом та за сумісництвом лікарем ургентним хірургом. В ніч з 18 на 19 грудня 2016 року він перебував на чергуванні в лікарні, коли у вкрай важкому стані було доставлено ОСОБА_5 В операційній відкрили його поранення на стегні і почали прошивати м'язи аби зупинити кровотечу, однак тиск хворого різко впав. У зв'язку з цим було прийнято рішення стабілізувати його стан, чим займався лікар ОСОБА_9 Оскільки кістки тазового суглобу були повністю роздроблені, то потрібна була надскладна операція з ампутації цього суглобу, а він такими методами не володіє. У цьому випадку потрібно було викликати лікарів з Миколаєва, але для цього потрібно було стабілізувати стан, оскільки оперування за умови низького тиску неможливе. Участі в заходах по стабілізації стану хворого він не приймав, а тому чи можливо було підняти тиск, він не знає.

Крім того, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні досліджено інші докази, подані стороною обвинувачення, а саме :

-протокол огляду місця події від 19 грудня 2016 року (з фототаблицею, відповідно до якого огляд проведено слідчим Братського ВП ГУНП України в Миколаївській області Сіповичем Д.І. за участю спеціаліста, потерпілої та в присутності двох понятих, в ході якого встановлено, що безпосереднім об'єктом огляду являється узбіччя дороги напроти території домоволодіння ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2. На відстані шести метрів від входу до подвір'я вказаного домоволодіння на снігу виявлено плями бурого кольору, схожі на кров. Пляма веде в напрямку території домоволодіння ОСОБА_6 Також виявлено сліди бурого кольору та сліди волочіння на снігу. Також на місці огляду виявлено дві стріляні пластикові гільзи чорного кольору «RIO» GAME LOAD - 36. Слід волочіння бурого кольору прямує до подвір'я та житлового будинку ОСОБА_6, де на підлозі веранди відразу від входу виявлено чоловічу куртку темного кольору із слідами бурої речовини, схожої на кров. Також на підлозі було виявлено сліди з речовиною бурого кольору.

Даним доказом підтверджується безпосередньо факт отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, його час, місце, наслідки.

-протокол огляду місця події (предмета) від 19 грудня 2016 року з фототаблицею до нього, з якого слідує, що огляд проведено слідчим Братського ВП ГУНП України в Миколаївській області Сіповичем Д.І. за участю спеціаліста, обвинуваченого та в присутності двох понятих за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1. Безпосереднім предметом огляду є мисливська гладкоствольна рушниця «Хатсон» чорного кольору НОМЕР_1, 2016 року випуску, 12 калібру. Також предметом огляду являється мисливська гладкоствольна рушниця ИК-119 НОМЕР_2, яку добровільно видав ОСОБА_1

Даний доказ містить відомості щодо знаряддя злочину та місця його знаходження.

-протокол проведення слідчого експерименту від 08 лютого 2017 року з фототаблицею до нього, згідно якого слідчий експеримент проведено слідчим Братського ВП ГУНП України в Миколаївській області Сіповичем Д.І. з участю ОСОБА_1, статиста, в присутності захисника та двох понятих. В ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 показав та розповів, що 19 грудня 2016 року близько 01 год. 00 хв. він перебував в приміщенні літньої кухні, де вживав продукти харчування та алкоголь. Після чого розповів та показав де саме він побачив в себе на подвір'ї чужу собаку, котра тягала взуття. Потім показав та розповів, як він зайшов до житлового будинку і де саме знаходиться сейф із зброєю. Також показав і розповів, як він дістав мисливську гладкоствольну напівавтоматичну рушницю «Хатсон» та взявши три патрони 12 калібру, зарядив рушницю та вийшов на вулицю. Показав на подвір'я ОСОБА_12, куди забігла собака. Потім ОСОБА_1 розповів, що зателефонував ОСОБА_5 близько 03 год. 30 хв. та попросив його вийти на вулицю. Розповів та показав, в якому саме місці та на якій ділянці вулиці між ними виникла сварка, як тримав мисливську гладкоствольну напівавтоматичну рушницю «Хатсон», в якому напрямку і під яким кутом знаходився зріз ствола по відношенню до ОСОБА_12 Також показав і розповів, як саме ОСОБА_5 підійшов до нього та з відстані близько 0,5 м. схопив руками рушницю за край ствола і як саме почав виривати її з рук. Також показав, в яку область тіла був направлений зріз ствола рушниці, коли пролунали два постріли підряд. Потім розповів та показав, де саме та в якій ділянці вулиці ОСОБА_12 впав на землю, а він пішов зі зброєю додому.

Тобто у даному випадку підтверджується місце, спосіб, наслідки та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

-протокол огляду трупа від 19 грудня 2016 року з фототаблицею, відповідно до якого в приміщенні моргу Братської центральної районної лікарні за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Чернишевського, 49 в присутності двох понятих та спеціаліста - судово-медичного експерта оглянуто труп ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7. Вказаним доказом підтверджується місце локалізації отриманого ОСОБА_12 тілесного ушкодження.

-висновком експерта № 331 (експертиза розпочата 20 грудня 2016 року та закінчена 30 січня 2017 року), згідно якого смерть ОСОБА_12, 1972 року народження, настала від гострої крововтрати внаслідок вогнепального поранення лівого стегна, яке супроводжувалось пораненням м'яких тканин і судин стегна, що підтверджується наявністю рани на передній поверхні лівого стегна, пошкоджених м'яких тканин і судин в ділянці стегна, багатоосколковим переломом лівої стегнової кістки, виявленими при розтині трупа і результатами судово-гістологічного дослідження кусочків органів від трупа. Враховуючи ступінь вираженості трупного заклякання, відсутність зміни кольору трупних плям при натисканні на них, причину смерті, смерть могла настати за 1-2 доби до розтину трупа, що не заперечує даним карти стаціонарного хворого, де вказано, що смерть настала 19.12.2016 року. При судово-медичній експертизі трупа виявлено: рана на передній поверхні лівого стегна, яка розташована в 82 см. від підошви лівої стопи, пошкоджені м'яза, судини та нерви у верхній та середній третині стегна, багатоосколковий перелом лівої стегнової кістки у верхній третині. Масивний крововилив на задній поверхні лівого стегна. Між кістоковими осколками в м'язах стегна виявлені багаточисленні сторонні тіла з металу сірого кольору, різної форми, розмірами від 0,8х0,8 см. товщиною до 0,1 см, 0,2х0,3х0,3 см. Також виявлений пластиковий, сірого кольору сторонній предмет циліндричної форми, розміром 1,7х1,7 см (контейнер). Тілесні ушкодження виникли прижиттєво, на що вказує крововилив в м'які тканини лівого стегна з домішкою лейкоцитів та дані карти стаціонарного хворого, де вказано, що потерпілий був госпіталізований в Братську ЦРЛ 19.12.2016 року о 04 год. 50 хв. і смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_10 о 10 год. 10 хв. Згідно наказу МОЗ України від 17.01.1995 року тілесні ушкодження відносяться до тяжких по ознаці небезпеки для життя в даному випадку являються смертельними. Наявність між кістковими осколками в м'язах стегна багаточисленних сторонніх тіл з металу сірого кольору, різної форми, розмірами від 0,8х0,8 см., товщиною до 0,1 до 0,2х0,3х0,3 см., а також виявлений пластиковий, сірого кольору сторонній предмет циліндричної форми, розміром 1,7х1,7 см. (контейнер), постріл міг бути з близької відстані. Зберегти життя було можливо потерпілому при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Із акта судово-токсикологічного дослідження № 5654 на ім'я ОСОБА_5, 1972 р.н. не виявлено етилового спирту;

-висновок експерта № 28 від 14 березня 2017 року, згідно якого рушниця, надана на експертизу, є вогнепальною зброєю, одноствольною напівавтоматичною гладкоствольною рушницею «ESCORT XTREME" НОМЕР_1, 12 калібру, виробництва фірми «HATSAN Arms Company", Туреччина. Гільзи у кількості 2 шт., надані на експертизу, стріляні з одноствольної гладкоствольної рушниці «ESCORT XTREME" НОМЕР_1, 12 калібру, виробництва фірми «HATSAN Arms Company", Туреччина;

-висновок експерта № 48 від 03 березня 2017 року, з описової частини якого вбачається, що на експертизу надано мисливську гладкоствольну рушницю, напівавтомат, чорного кольору НОМЕР_1, 2016 року випуску. Відповідно до висновку, у каналі ствола наданої на експертизу рушниці виявлено сліди продуктів пострілу - нітроцелюлозним (бездимним) порохом та виявлено наявність мастильного матеріалу.

Тож, суд приходить до висновку, що цими джерелами доказів в їх сукупності підтверджуються обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України.

При цьому, суд вважає такими, що не відповідають вимогами ст. 85 КПК України відомості, що містяться у висновку експерта № 45 від 12 лютого 2017 року, згідно якого на поверхнях фрагментів «мисливської рушниці», виявленої та вилученої 19.12.206 року в ході огляду домоволодіння, в якому проживає ОСОБА_1, за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_2 слідів папілярних узорів (слідів пальців рук та долонних поверхонь) не виявлено, оскільки вони ні самі по собі, ні в сукупності з іншими доказами не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Окрім того, стороною обвинувачення надано, а судом, в свою чергу досліджено, інші документи, а саме: копію паспорта ОСОБА_5, вимогу про судимість ОСОБА_5, довідку Вознесенської виправної колонії № 72 про звільнення ОСОБА_5, характеристику Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області на ОСОБА_5, довідку Братської ЦРЛ № 1131 від 20.12.2016 року, згідно якої ОСОБА_5 на «Д» обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, копію паспорта ОСОБА_1, вимогу про судимість ОСОБА_1, з якої слідує, що останній не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; характеристику Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області на ОСОБА_1, з якої слідує, що він одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, алкогольними напоями не зловживає; довідку Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області від 19 грудня 2016 року про склад сім'ї ОСОБА_1; довідку Братської ЦРЛ № 1132 від 20.12.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває; копію дозволу на зброю НОМЕР_3, виданого 12.05.2015 року Братським РВ УМВС України в Миколаївській області та довідку № 781 від 17.12.2011 року, з якої видно, що ОСОБА_1 пройшов курс вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та застосування, які свідчать про обізнаність останнього про правила зберігання та носіння зброї.

Окрім цього, сторона захисту надала суду наступні документи:

-свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4, видане Виконкомом Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області 28.01.2006 року;

-свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5, видане Сергіївською сільською радою Братського району Миколаївської області 05.04.2012 року;

-довідку Сергіївської сільської ради Братського району Миколаївської області № 55 від 16.01.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 батьківських прав відносно своїх неповнолітніх дітей не позбавлявся.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, розглядаючи кримінальне провадження у межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), за обставин, встановлених судом, у зв'язку з чим кваліфікує його дії за ч.1 ст. 119 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.

Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винним повністю, щиро розкаявся у скоєному, що відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання.

При цьому суд не погоджується з ствердженням сторони обвинувачення про наявність такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки факти, які б свідчили про її наявність в ході судового розгляду встановлені та належно доведені перед судом не були, оскільки зміст активного сприяння розкриттю злочину, за відсутності чітких критеріїв поділу сприяння на активне і звичайне, полягає у наданні особою органу досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи (п.3 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Встановлені в судовому засіданні факти належного виконання ОСОБА_1 його процесуальних обов'язків самі по собі не свідчать про активне сприяння розкриттю злочину з його боку.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено.

Тож, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи зі ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суд враховує положення ч.3 ст. 12 КК України, а окрім цього, бере до уваги особливості й обставини вчинення, зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил поводження із зброєю, його ставлення до цих порушень, поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Зокрема, відсутність у матеріалах справи відомостей про будь-які вимоги потерпілої до обвинуваченого на час розгляду цього кримінального провадження.

Що стосується особи обвинуваченого, то суд враховує те, що він у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, спосіб його життя, зокрема, обвинувачений працює, раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, виховує двох неповнолітніх дітей, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті виражає міцні соціальні зв'язки.

При цьому суд враховує наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 119 КК України у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання, у відповідності до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків з числа ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

При цьому про можливість належної соціалізації особи та допустиму репутацію обвинуваченого свідчить відомості з досудової доповіді, наданої Братський районним сектором з питань пробації Південного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, недоведеність перед судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя, невстановленість зловживання алкогольними напоями, наркотичними засобами, наявність на утриманні членів родини, характер вчиненого кримінального правопорушення і поведінка після його вчинення, які б безумовно дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання на даному етапі немає.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлений.

Також, розглядаючи клопотання захисника та обвинуваченого про застосування амністії до обвинуваченого відносно нього згідно Закону України «Про амністію у 2016 році» (далі - Закон), суд вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України регламентовано, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Статтею 1 Закону визначено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: ... в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

У даному випадку, ОСОБА_1 за цим вироком визнаний винним у вбивстві, вчиненому через необережність, що передбачено ч. 1 ст. 119 КК України, тобто у вчиненні необережного злочину, який згідно ч.3 ст. 12 цього Кодексу є злочином середньої тяжкості.

ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом має сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яким не виповнилося 18 років на час розгляду кримінального провадження.

При цьому суд ураховує, що ст. 13 Закону передбачає поширення його дії на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Публікація Закону відбулася в офіційному виданні Голос України № 163 від 06.09.2017.

Як наслідок, Закон набрав чинності з 07.09.2017, у той час, як ОСОБА_1 вчинив злочин 19.12.2016, тобто до набрання чинності цим Законом.

ОСОБА_1 клопотання про застосування амністії до нього підтримав, просив задовольнити, та надав відповідну згоду з цього питання.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотань.

Відповідно до положень ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в України» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

З огляду на таке вказані клопотання захисника та обвинуваченого підлягають задоволенню, як обґрунтовані.

Питання речових доказів у цьому кримінальному провадженні судом вирішено за правилами ст.100 КПК України, а питання судових витрат - згідно із ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання у виді 4 ( чотирьох ) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 ( два ) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В силу статті 86 КК України, статті 3 Закону України «Про застосування амністії в України», пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за цим вироком, у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі із застосуванням статті 75 КК України з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладених на нього цим вироком обов'язків із числа передбачених ст. 76 КК України.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 3 416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн. 55 коп. витрат на експертизи.

Речовий доказ - рушницю «ESCORT XTREME" НОМЕР_1, 12 калібру, виробництво фірми «HATSAN Arms Company", Туреччина, яка передана на зберігання до кімнати речових доказів Братського ВП ГУНП України в Миколаївської області - конфіскувати.

Речові докази - марлевий тампон із слідами бурого кольору, дві стріляні гільзи RIO, поліетиленовий контейнер світло сірого кольору циліндричної форми від патрону гладкоствольної рушниці 12 калібру, металеві предмети (дріб) сірого кольору різної форми в кількості 23 (двадцять три) шт., чоловічу зимову куртку темного кольору, халат білого кольору з наскрізним отвором в області стегна та слідами темно-бурого кольору, які передані на зберігання до кімнати речових доказів Братського ВП ГУНП України в Миколаївській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

На підставі ч.2 ст. 126 КПК України сторони кримінального провадження та експерт мають право оскаржити вирок в частині визначення розміру процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Суддя І.В. Явіца