Постанова № 71839662, 24.01.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження №22-ц/772/322/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач :Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуСправа № 127/20341/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

з участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя Романюк Л.Ф.), ухвалене об 11:11 год. у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, дата складання повного тексту рішення невідома, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

встановив:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

ОСОБА_2 позовні вимоги мотивував тим, що йому для продовження процедури приватизації земельної ділянки необхідна згода ОСОБА_3 на погодження межі земельної ділянки та встановлення порядку її використання, оскільки ОСОБА_3 добровільно узгодити порядок користування земельною ділянкою не бажає, згоди на погодження межі земельної ділянки не надає.

У позовній заяві ОСОБА_2 просив визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 687 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: вул. Вишневського, буд. 7, м. Вінниця, відповідно до часток кожного із співвласників. А також просив призначити судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення варіантів порядку користування земельною ділянкою.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 0, 0412 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, і також просила про призначення експертизи у справі.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уточнили свої позовні вимоги з урахуванням варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропонованих експертом, та просили стягнути на їх користь судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,0641 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі висновку судової земельно - технічної експертизи № 374 від 30 жовтня 2017 року відповідно до додатку № 5 варіанту № 3, згідно яким ОСОБА_3 виділено в користування земельну ділянку загальною площею 0, 0356 га, що складає 5/8 часток домоволодіння, що позначена на додатку № 5 зеленим кольором;

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виділено в користування земельну ділянку, загальною площею 0,0156 га, що складає 3/8 часток домоволодіння, що позначена на додатку 5 рожевим кольором;

Залишено в загальному користуванні земельну ділянку загальною площею 0,0129 га, що позначена на додатку № 5 фіолетовим кольором.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по проведенню експертизи в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по проведенню експертизи в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 551, 20 грн.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині компенсації витрат на проведення експертизи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь витрати, пов'язані із розглядом справи у сумі 5 133,00 грн.

Посилається на невідповідність висновків суду щодо часткового стягнення на його користь витрат на проведення експертизи та відмови у стягненні з відповідачів решти суми обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даного питання, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами у справі не оскаржується, в зв'язку із чим апеляційним судом в неоскаржуваній частині не переглядається.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_4 та представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Вінницької міської ради до суду апеляційної інстанції не з'явилися, тому відповідно до вимог ст. ст. 369, 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України (діюча редакція), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України (діюча редакція) суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України (діюча редакція) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції

Згідно з вимогами статті 213 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України (діюча редакція) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Апеляційний суд переконаний, що таким вимогам рішення суду першої інстанції в оскаржуваній відповідає не повністю.

Судом установлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2016 року за клопотаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Подільського центру судових експертиз (вул. Козицького, 24/2, м. Вінниця). Витрати за проведення експертизи покладено в рівних частинах на позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3

Відповідно до наданого ТОВ «Подільський центр судових експертиз» рахунку № 03 від 06 лютого 2017 року за проведення зазначеної експертизи ОСОБА_2 сплатив 3000 грн., що підтверджується копією квитанції № 520241000624571487579305 від 20 лютого 2017 року (а.с. 161).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 88 ЦПК України (редакції, чинної на час ухвалення рішення) вирішив стягнути на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1000 грн. з кожної, при цьому такий розподіл судових витрат суд у мотивувальній частині рішення взагалі не мотивував.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, з огляду на наступне.

Судові витрати - це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі та інші учасники процесу у зв'язку із зверненням до суду та розглядом справи в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України (редакції, чинної на дату ухвалення рішення) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу ; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Перелік цих витрат є виключним. Інші фактичні витрати учасників процесу, не передбачені у даній статті, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи не належать. Це, зокрема, витрати з оплати поштових відправлень; копіювання документів у справі для як для себе, так і для осіб, які беруть участь у справі; витрати на придбання нормативних актів, пошук доказів; підготовку висновків та одержання консультацій фахівців тощо.

Таким чином, інші витрати, крім витрат на проведення судової експертизи у розмірі 3000 грн., зазначені апелянтом в апеляційній скарзі, пов'язані із виготовленням документів щодо спірної земельної ділянки, зокрема технічного паспорту та кадастрового плану не підлягають стягненню, оскільки не пов'язані із розглядом судової справи, а тому не є судовими витратами і, як встановлено із наданих копій розрахункових документів, мали місце ще до звернення ОСОБА_2 із даним позовом до суду. До того ж ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не наполягав на їх стягненні.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За встановлених обставин, враховуючи те що судом першої інстанції, при ухваленні рішення було взято до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи № 374 від 30 жовтня 2017 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2, як сторона, чий позов було задоволено, має право на відшкодування понесених ним у справі витрат на проведення експертизи, а тому з відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1/2 частина понесених ним витрат в сумі 1500 грн., а решта витрат на проведення судової експертизи в сумі 1500 грн. згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, покладається на відповідача у справі ОСОБА_4

Згідно із вимогами частин 1, 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд переконаний, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній частині неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат між сторонами, у зв'язку з чим дане судове рішення в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 390 ЦПК України, суд-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрат по проведенню експертизи та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по проведенню експертизи в розмірі 1500 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по проведенню експертизи в розмірі 1500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: