Рішення № 71837732, 18.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 р. Справа№805/1778/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Широбокової М.О.,

розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 Донецької області

про зобов’язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Донецької області про зобов’язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 16 січня 2017 року надав запит про надання публічної інформації з проханням надати копію протоколу від 12 січня 2017 року оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація яка міститься у протоколі від 12 січня 2017 року має відношення до позивача і позивач має право на отримання відповідного протоколу для ознайомлення. Листом від 20 січня 2017 року ОСОБА_2 Донецької області повідомила, що протокол від 12 січня 2017 року є документом, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов’язаною зі здійсненням контрольних, наглядових функцій, передують прийняттю рішення та містить службову інформацію з обмеженим доступом.

У зв’язку з чим, позивач вважає дії відповідача щодо ненадання копії протоколу від 12 січня 2017 року оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 на запит про надання публічної інформації протиправними.

Позивач у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_4, до суду з’явився, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування, якого посилається на те, що запрошувана інформація не відноситься до інформації, яка надається в рамках Закону України «Про доступ до публічної інформації» та відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВС 427978, виданого Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 19 жовтня 2000 року (а.с. 11).

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 Донецької області з інформаційним запитом від 16 січня 2017 року на отримання публічної інформації, відповідно до якого просив надати: копію протоколу оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 (а.с. 21).

Зазначений запит 16 січня 2017 року був отриманий відділом організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів ОСОБА_2 Донецької області та зареєстрований за № 43, що підтверджується відповідним штампом на інформаційному запиті (а.с. 21).

За результатами розгляду запиту на отримання публічної інформації від 16 січня 2017 року, позивачу ОСОБА_2 Донецької області була надана відповідь від 20 січня 2017 року № 13-1113-02, у якій зазначено, що протокол від 12 січня 2017 року є документом, що становить внутрівідомчу службову кореспонденцію, пов’язаною зі здійсненням контрольних, наглядових функцій, передують прийняттю рішення та містить службову інформацію з обмеженим доступом.

Згідно реєстру відомостей відправлення простою письмовою кореспонденцією вбачається, що відповідь ОСОБА_2 Донецької області від 20 січня 2017 року № 13-1113-02 на адресу позивача була направлена 20 січня 2017 року (а.с. 47).

З огляду на вищевикладене, позивач вважає протиправною діяльність з ненадання копії протоколу від 12 січня 2017 року оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 на запит про надання публічної інформації від 16 січня 2017 року, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі по тексту - 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону № 2939 визначено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2939 суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації – фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

У пункті 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено обов'язок розпорядників надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Водночас, частина перша статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає випадки, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.

Наведені у пунктах 1, 3, 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» випадки відмови в задоволенні запиту не були підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації.

Досліджуючи доводи позивача щодо неналежності інформації, що запитується, до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація визначена як інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Водночас, відмінне за обсягом визначення конфіденційної інформації закріплено у частині другій статті 21 Закону України «Про інформацію», з якого випливає, що конфіденційною є інформація про фізичну особу незалежно від відповідного її волевиявлення.

Ознайомившись з протоколом оперативної наради від 12 січня 2017 року про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 судом встановлено, що СВ Лівобережного ВГІ ГУ НП в Донецькій області з 20 листопада 2013 року розслідується кримінальне провадження № 12013050790003121 за ч. 1 ст. 364 КК України за заявою ОСОБА_1 про те, що посадові особи Донецької обладміністрації, зловживаючи службовим становищем, приховали його медичний висновок при розподілі квартир.

Процесуальне керівництво вказаним провадженням здійснює Маріупольська місцева прокуратура № 2. ОСОБА_1 у вказаному провадженні є потерпілим.

ОСОБА_1 як потерпілий 15 грудня 2016 року звернувся до ОСОБА_3 прокурора України зі скаргою на дії слідчого та прокурора у межах кримінального провадження (а.с. 64).

ОСОБА_3 прокуратури України від 23 грудня 2016 зазначену скаргу спрямовано прокурору Донецької області (як прокурору вищого рівня щодо прокурора-процесуального керівника) й одночасно доручено провести оперативну нараду щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Виконувачем обов'язків прокурора Донецької області 13 січня 2017 року з питань стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013050790003121 надано ОСОБА_1 відповідь.

ОСОБА_2 Донецької області 20.01.2017 повідомило ОСОБА_1, що підстави для надання копії вказаного документу у порядку Закону № 2939-VI відсутні.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. З КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з цим, керівник прокуратури під час розгляду скарг у межах кримінального провадження не діє як суб'єкт владних повноважень. Дії керівника прокуратури при виконанні своїх обов'язків у кримінальному провадженні, є не управлінськими, а процесуальними.

Зокрема, за ч. ч. 5, 6 ст. 36 КПК України у разі виявлення неефективного досудового розслідування керівник регіональної прокуратури має право доручити його здійснення іншому органу, має право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня.

Здійснення кримінального провадження є самостійним видом державної діяльності, яка здійснюється шляхом вчинення процесуальних дій в особливій, встановленій КПК України процесуальній формі.

Тобто, керівник прокуратури у межах кримінального провадження не виступає суб'єктом владних повноважень, що підтверджується п. 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2014 № 8.

Ураховуючи, що запитувана інформація створена не суб'єктом владних повноважень, вона не є публічною.

Крім того, як зазначено вище, інформація у протоколі оперативної наради відноситься до інформації з обмеженим доступом (таємної та службової).

Зокрема, у ньому викладено інформацію, яка становить таємницю досудового розслідування (ст. 8 Закону № 2939-VI). За ч. ч. 1,2 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу.

Сторонами не заперечується факт, що ОСОБА_1 є стороною у кримінальному провадженні, однак запитуванна інформація має обмежений доступ, у зв’язку з чим, не підлягає розголошенню та наданню відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що органи державної влади та їх посадови особи повинні діяти виключно в чітко регламентованому порядку, визначеними відповідними нормативно – правовими актами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Донецької області про зобов’язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач має право звернутися до ОСОБА_2 Донецької області для ознайомлення з протоколом оперативної наради від 12 січня 2017 року про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13, як потерпіла сторона в рамках Кримінально – процесуального законодавства.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Донецької області про зобов’язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВІРИШИВ:

У задоволенні адміністравтиного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Донецької області про зобов’язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа ОСОБА_3 прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.