Рішення № 71837609, 23.01.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1931/17

провадження №2/283/38/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства “комерційний банк ”ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 18.01.2011 року між публічним акціонерним товариством “комерційний банк ”ПриватБанк” та ОСОБА_2 (надалі - відповідач) було укладено кредитний договір б/н відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 12100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку".

Відповідач свої зобов’язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 27.09.2017 року заборгованість перед позивачем становить 28305,19 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 27 листопада 2017 року позов не визнав, до суду 23.01.2018 року не з'явився, втретє поспіль подав заяву про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд двічі задовольнив клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав, відкладення втретє судового засідання без подання доказів обґрунтованості клопотання призводить до затягування розгляду справи та порушення розумних строків її розгляду.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Встановлено, що між сторонами 18.01.2011 року укладено кредитний договір б/н, за яким ПАТ “ПриватБанк” зобов'язувався надати грошовий кредит у сумі 12100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на умовах та в строки визначених в умовах та правилах надання банківських послуг, а ОСОБА_2 – погашати заборгованість за кредитом, зі сплатою відсотків, комісій, передбачені договором.

Свої зобов'язання за договором відповідач виконував неналежним чином, порушуючи графік розрахунків, внаслідок цього станом на 27.09.2017 року, утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача, становить 28305,19 грн., а саме:

- Заборгованість по кредиту – 1967,62 грн.;

- Сума заборгованості відсотків за користування кредитом – 14220,50 грн.;

- Сума заборгованості по пені за користування кредитом - 10293,01 грн.,

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 1324,06 грн. (процентна складова).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, наданий банком розрахунок суми заборгованості суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки нарахування банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту 1967,62 грн. та відсотки.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами для погашення заборгованості за кредитними картками для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів зазначені в тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом.

Фактично банком при розрахунку кредитної заборгованості були застосовані нові ставки процентів (які можуть застосовуватись лише до нової кредитної заборгованості), в той час, як в останнє кредитні кошти були використані відповідачем коли діяла відсоткова ставка у 30,00 % річних. Умови договору щодо права банку змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку є нікчемними.

У анкеті-заяві сторони погодили процентну ставку за користування грошима у розмірі 30% річних. Така ж ставка зазначена й у тарифах. За період з 01 квітня 2015 року по 27 вересня 2017 року банк нарахував проценти за користування кредитом на тіло кредиту і проценти, в розмірі 43,20 % річних, що суперечить вимогам чинного законодавства. Враховуючи процентну ставку в розмірі 30%, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 1770,86 (590,29 х 3) грн.

При вирішенні вимог щодо стягнення пені, то за змістом ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Отже, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, суд проходить до висновку про виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть співрозмірними з порушеним інтересом, та зменшення розміру пені до 4000 грн.

Крім того, у задоволенні вимог про стягнення штрафу (фіксована частина) – 500 грн. та 1324,06 грн. (процентна складова) слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Оскільки умови договору передбачають різні види цивільно-правової відповідальності (пеню та штраф) за несвоєчасне погашення заборгованості (за порушення строків внесення платежів), то одночасне застосування таких заходів відповідальності свідчить про недотримання положень, закріплених у с.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому вимоги щодо стягнення штрафу задоволенню не підлягають.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів. Оскільки відповідач є особою, який звільнений від сплати судового збору (інвалід 1 групи підгрупи В з 03.03.2010 року), а позивач такою особою не є, підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача відсутні.

Керуючись ст. ст. 4,80,81,268 ЦПК України, ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2

на користь публічного акціонерного товариства «комерційний банк» ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код 14360570) -

7738,48 (сім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 48 копійок заборгованості за кредитним договором б/н від 18.01.2011 року.

Сторони мають право оскаржити рішення суду протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду Житомирської області.

Суддя